Забанити всіх

14 квітня 2019, 21:27

Українці в соціальних мережах дивуються: звідки взялося стільки тих, хто проголосував не так, як вони? Хто всі ці люди?

Ви знаєте, що основне наповнення соціальних мереж — не політика, а гумор і розваги? Хоча, якщо подивитися стрічку Фейсбуку, створюється враження, що політика перетворилася на розважальний контент і стала більше схожою на шоу. Але зараз йдеться не про це. Проблема в іншому: користувачі соцмереж діляться одне з одним шоком після оприлюднення результатів першого туру президентських виборів. Багато хто дивується: звідки взялося стільки тих, хто проголосував не так, як вони? Хто всі ці люди? І дійсно, як так сталося, якщо в стрічці тільки друзі й однодумці? Звідки взялася вся ця дивна і непередбачувана статистика?

Відео дня

Розмірковуючи на цю тему, я прийшла до висновку, що винне у всьому бажання забанити всіх. Погодьтеся, ви не раз бачили пости вельми шанованих користувачів, які в пориві праведних почуттів апелювали до опонентів: "видаліться із друзів всі, хто..." Далі можливі різні варіації. Всі, хто "прихильники пана N", "противники щеплень", "їсть м'ясо убитих тварин", "підтримує радикалів/лібералів", "пише неправильно ться і-тся".

Так, тепер дилему небажаного спілкування можна вирішити просто — видалити людину з друзів або додати до чорного спику, очистивши таким простим способом свою стрічку від тих, хто думає інакше. Проблема лише в тому, що в реальному житті всі видалені не позбавляються права голосу, а йдуть і ставлять позначку в бюлетенях. Але вже без можливості почути ваші зойки щодо їхнього невдалого вибору. Вони не дізнаються вашу думку, нехай навіть вона буде винятково правильною і переконливою. Вас більше немає в їхньому інформаційному просторі, які б розумні речі ви не писали, вони вас не прочитають і не почують. Бан подібний до інформаційної смерті.

Тепер поруч із вами немає цих мерзенних незгодних

Так, вітаю, тепер ви перебуваєте в елітному клубі своїх однодумців, які лайкають ваші пости і кивають у відповідь. Вони, безумовно, згодні з вашими аргументами і розділяють ваші ідеї. Вони голосують так само, як ви, читають ті ж книги і не дивляться ненависний телевізор. Тепер поруч із вами немає цих мерзенних незгодних, що псують нерви своїми запереченнями, дратують у стрічці своїми несхожими думками і незгодою. Ваш інформаційний простір не смердить, та й взагалі — чистий кисень! Ви на острові, де всі одне одному всміхаються. А десь там копошаться ті, хто не має змоги дізнатися про вашу думку. Хоча, що казати, їм теж цілком комфортно, поруч із ними теж одні однодумці.

У математиці існує термін "непересічні множини" — це множини, які не мають спільних елементів або мають їх незначну кількість. Тобто ті, хто дивиться телевізор, і ті, хто читає стрічку Фейсбуку, — це часто різні множини. Але можливість нещадного бану приблизно таку ж ситуацію створює в інформаційному полі й самого Фейсбуку. І в кожній такій множині або спільноті вариться свій суп і тече своє життя.

Боюся, у нас є ризик (невеликий, звісно) того, що кожен опиниться у такому колі, здавалося б, однодумців, де не буде тих, хто думає інакше. А значить, з інформаційного простору просто зникнуть ті, з ким ми могли б дискутувати й аргументовано сперечатися і на чию думку могли б впливати, якщо вже це так важливо для нас. Не факт, що вийде, але відчуття, що ми хоча б спробували, дасть невелику віру у справедливість і почуття причетності до спільного вибору.

Ми навчилися писати довгі пости, але зовсім розучилися вести реальні дискусії. Дискусії, в яких можна протиставити опонентові щось більше, ніж "сам дурень" або "всі дебіли". Образити людину, очей якої ти не бачиш, зовсім нескладно. А у віртуальному світі нескінченних фейків — взагалі не питання.

Можна звинувачувати когось у перекручуванні фактів та нечесній дискусії, можна маніакально стежити за постами опонента і ловити його на неточності, можна дискредитувати його, спекулюючи якимись таємними знаннями, але ніщо не зачепить людину, яка на ваше ж бажанням не живе на вашому острові. І немає жодної дискусії — є тільки ти, оточений натовпом захоплених "своїх", для яких, втім, теж є ризик стати "чужими" і залишити тебе назавжди.

Так, після гострих дискусій ніхто не йде з відчуттям, що його переконали, і не визнає, звісно, що він змінив свою думку. Але зерно сумніву буде посіяне в землю. І, можливо, не відразу, але є шанс, що воно проросте. Адже в той момент, коли людина починає сумніватися, вона починає думати.

Піду, мабуть, розбаню "своїх".

Колонку опубліковано в №13 журналу Новое Время  від 11 квітня 2019 року. Републікацію повної версії тексту заборонено

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X