Як стати генієм
Ставитись до себе як до генія — найбільш дієвий спосіб зробити себе генієм
Чи не кожен із нас щонайменше сто разів за життя чув, що в кожної людини є вроджені таланти, які слід розвивати, і що геніями, власне, теж народжуються, а не стають.
Таке твердження, з одного боку, дуже зручне для тих, хто такими (геніями) себе вважають. Численні історії про молоді таланти, історичні факти про «надлюдські» здібності, які молоді люди проявляють в юному віці, дійсно нібито підтверджують, що геніями не стають, а народжуються.
А як бути тим, кому від народження батьки/бабусі/родичі/сусіди не вкладали в голови розуміння власної геніальності, талановитості і унікальних здібностей? Що робити тим, хто, порівнюючи себе з геніальними однолітками, не відчуває в собі такої ж магії?
Відповідь проста і не оригінальна — працювати, практикувати і розвивати те, в чому хочете досягнути геніальності.
Розберемося?
Уявіть собі міцний ланцюг з кількома ланками. Аналогічно працює і «пророцтво про геніальність»: батьки дитини роздивились (насправді їм здалось і вони повірили) в своєму чаді вроджений музичний талант. Що робитимуть батьки юного дарування?
Вони розвиватимуть в ньому впевненість і віру в те, що він (вона) обдарована, будуть спрямовувати зусилля малого на розвиток «вродженого» таланту і з кожним новим досягненням чада у вибраному напрямку батьки і сама дитина стверджуватимуться в думці про те, що це таки — геніальність. В результаті багаточасових тренувань дитина і направду «видає» геніальні результати, задоволення від яких мотивує до нових звершень і нових результатів.
Шведський психолог Андерс Еріксон багато років вивчав професійний розвиток «віртуозів» із різних сфер. Результатом вивчення процесу стала праця Андерса і його колег під назвою «Роль усвідомленої практики в досягненні визначних результатів». В основу дослідження було покладено досвід, отриманий вченим у роботі над проектом американського університету Карнегі-Мелон, присвяченому вивченню особливостей пам’яті.
Еріксон провів експеримент зі значним розвитком навичок запам’ятовування. Результати підтвердили, що при правильному виборі методу і систематичних і інтенсивних заняттях людина здатна запам’ятати і відтворити в пам’яті до 80 чисел! При тому, що біологічні (вроджені) характеристики не відіграють у цьому ролі. Це відкриття стало початком 30-річної історії розвитку концепції «таланту».
Результати її дуже красномовні: досягнення і звершення майже неможливо спрогнозувати, керуючись даними на початкових етапах. Майбутні досягнення залежатимуть завжди від докладених зусиль і практики. Тобто, якщо взяти двох талановитих (або псевдоталановитих) дітей на початку шляху і на «вершині» успіху, то результати обох будуть залежати від докладених на шляху зусиль і практики. Навіть якщо на старті хтось із дітей має так звану фору.
Тепер повернімося до нашого ланцюга і трошки переформатуємо на «сучасний» лад його ланки:
1. Я вірю в те, що можу розвинути будь-який талант, докладаючи достатньо зусиль і практики;
2. Я систематично працюю над розвитком навички; з кожним разом у мене виходить все краще, і я відчуваю від того справжнє задоволення;
3. Те, від чого я отримую задоволення — я хочу ще більше і сильніше розвивати;
4. Більша практика і наполегливість приводять до ще кращих результатів;
Я стаю талановитим.
Замість висновків:
У людини близько 20.500 генів. І геном — це лише невелика складова еволюціонуючої особистості. А от насправді сильну роль у тому, ким ми стаємо, відіграють епігенічні фактори: хімічні зміни, які прямо впливають на послідовність ДНК. Саме епігенетика визначає, як реагуватимуть наші гени на оточення. І якщо порівняти генетику з музичним інструментом, то музика нашого життя залежить не стільки від самої скрипки, а від того, на які струни ми будемо тиснути, як триматимемо смичок і як багато тренуватимемось, щоб не фальшивити.
Вибирайте свою мелодію, беріть інструмент і грайте — кожен свою мелодію.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
