Швидко та усвідомлено. Як навчитися приймати рішення в складній ситуації
Ірина Золотаревич: «Кожен окремий день і все життя загалом складаються з рішень» (Фото:DmitryPoch/Deposi-tphotos)
Жити по-справжньому — це розпоряджатися своїм життям
Право робити вибір іноді з дару обертається на якесь «прокляття». Але, звісно, це геть не кара, а класний інструмент, до якого у більшості людей, на жаль, просто немає інструкції.
Мій клієнт півроку не міг наважитися пристати на пропозицію ввійти у партнерство. Він почувався змушеним обирати між двома поганими для нього варіантами: пристати на пропозицію означало брати участь у проєкті з великими інвестиціями, не пристати — втратити доступ до кола певного рівня людей, які почнуть бізнес без нього. Онкологія призвела до того, що він зліг на лікування — і ситуація вирішилася сама собою.
Інша людина порівняла себе з напівфабрикатом. Наче в тобі вже є все необхідне, але тобі кажуть, що ти ще не готовий. Бо спочатку школа й інститут. Але й потім ти чомусь усе ще напівфабрикат, адже виникає новий перелік усіляких «спочатку треба». А коли вже можна жити?
Енергія з’явиться лише тоді, коли важливе рішення вже буде прийняте
Жити по-справжньому — це розпоряджатися своїм життям. Забираючи в себе прийняття рішень, людина забирає в себе найцінніше — життя. Доросле, самостійне, щасливе.
Підростеш — зрозумієш, не твого розуму справа, ти ще замалий.
Ці фрази колись багатьох привчили до відкладеного дозрівання рішень і невміння робити вибір. Минули роки чи навіть десятиліття, людина вже доросла й сама може приймати будь-які рішення щодо свого життя — але сам сигнал залишився. І він гальмує людину на шляху до цілей, до прийняття рішень, до виконання дій, які наближають до мрії.
Та це зовсім не означає, що людина нерішуча в широкому розумінні. Всі приймають рішення. Постійно. Кожен окремий день і все життя загалом складаються з рішень. А от чи задоволена людина собою та своїм життям — це результат прийнятих рішень.
Страждати на нелюбій роботі, терпіти нещасливі стосунки, відкладати проєкти та мрії — це теж рішення.
Вони приймаються не тому, що людина не хоче кращого життя. А тому, що вона оточена такою кількістю бар'єрів, що решта варіантів видаються їй ще страшнішими та геть нереалістичними.
Однак переважна частина цих бар'єрів — усередині неї самої. В її переконаннях, установках, страхах.
Вони заганяють людину в тривалу низку проміжних рішень, які не дають розвитку, а лише втримують її у стані незадоволеності та «підвішеності». І виснажують.
Звісно, завжди є об'єктивні зовнішні фактори. Але вони ніколи не стають нездоланною перешкодою для тих, у кого є те саме важливе внутрішнє рішення, прийняте у власних інтересах.
Стратегія втечі від прийняття усвідомленого самостійного рішення, спроби здати це рішення на волю долі чи інших зовнішніх факторів — це повернення у «напівфабрикатний» стан «мені ще зарано» і «я поки що не готовий». А це дуже пасивна позиція, що ніколи не дасть бажаних результатів.
Проте перебування в цьому стані створює ілюзію безпеки.
І людина відкладає справи, переносить зустрічі, регулярно опиняється в ситуаціях неможливості діяти через свій стан або відсутність якогось ресурсу. А коли людина довго відмовляється приймати рішення, тіло саме може видати їй «помічника» у вигляді хвороби.
Для початку визнати, що неприйнятих рішень просто не існує.
Нумо зіграємо у гру. Перед вами на землі накреслено лінію. Ви стоїте перед нею і вирішуєте — перетнути її чи залишитися там, де ви є. Якщо ви не переступили й залишились на тому ж місці — це ж теж рішення.
Так і в будь-якій історії: пристати чи не пристати на пропозицію, розлучитися чи ні, звільнитися чи залишитися. Якщо ви не звільнились — ви вже залишилися. Це ваше рішення на даний момент. Завтра воно може бути іншим.
Далі слід прокачати «м’яз» прийняття рішень.
Вважається, ніби найкращий «тренер» у цій справі — дисципліна. Та, на жаль, вона врешті виснажує ще більше і призводить до вигорання. Графік, правильні звички, діяльність через силу — в умовах такої ситуації це просто покарання себе за неприйняте ключове рішення. Це робота на знос за дефіциту енергії. А енергія з’явиться лише тоді, коли важливе рішення вже буде прийняте.
Головний челендж — набуття навички швидко та усвідомлено приймати рішення в складній для людини ситуації.
Здається, все просто:
1. Визначити мету.
2. Розписати варіанти рішень.
3. Обрати найкращий.
Однак одразу спливають додаткові «вікна» питань і сумнівів.
Допоміжні інструменти
Для прокачки «м’яза» прийняття рішень я пропоную Матрицю прийняття рішень. Це моя авторська методика, що дозволяє максимально тверезо розібрати всі прийнятні варіанти за низкою критеріїв, а також виділити найпріоритетніші.
У роботі я використовую спеціальну табличку, але ви теж можете її для себе скласти з ключових компонентів:
1. Варіанти — колонка по вертикалі, куди треба вписати варіанти рішень, які ви розглядаєте в конкретній ситуації.
2. Критерії — по горизонталі прописати кілька ключових вимог, які для вас важливі.
У комірках на перетині цих параметрів виставте оцінку — наскільки той чи інший варіант відповідає вашим запитам. Також я доповнюю розрахунки Коефіцієнтом — які критерії важливіші, а які менш пріоритетні. В результаті отримуєте рейтинг найприйнятніших варіантів рішень.
Інший універсальний інструмент — це Квадрат Декарта, який ви легко знайдете у вільному доступі.
Прийняття рішень — це шлях до ефективного розумного дорослішання щасливої людини, а не ламання себе через самопримус дисципліни чи гальма «безпечними» страхами.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
