Нова хвиля. Як змінюється український балет під час війни
Там, де з’являлися виклики, народжувалися можливості
Темні часи завжди проливають світло на важливі, часто приховані речі та явища. На початку повномасштабної війни український балет пережив одні зі своїх найтемніших часів, як і вся країна та культурна галузь зокрема. Але зіткнувшись із багатьма викликами, наш балет зміг розкрити свою унікальність та автентичність і подарувати глядачам нові сенси.
Там, де зʼявлялися виклики, народжувалися можливості, які розпочали трансформацію українського балету. Багато артистів були вимушені релокуватися через постійні ракетні обстріли, закриття театрів, відсутність вистав, глядачів та фінансування. Та виступаючи у трупі закордонних театрів чи на гастролях у різних країнах світу, наші артисти могли доносити правду про Україну, розповідати про те, що ми сильні, навіть коли нам болить. Доводити, що український балет не залежить від російської спадщини та може розглядатися нарівні зі світовим, бо ми маємо надзвичайно талановитих артистів і сильну балетну школу. Саме балет довгий час був цариною російської культури у всьому світі, але представляючи наші вистави у різних країнах, ми поступово віддаляємося від асоціації з російським балетом, відкриваючи світу нашу національну культуру.
Але для того, щоб закохати міжнародного глядача в український балет і показати альтернативу вже звичному російському репертуару, потрібен час, багато часу. Ключовим тут є розвиток нашого українського репертуару. Перший крок до цього відбувся у 2022 році, коли українські національні театри відмовилися від виконання російської музики, зокрема балетів авторства Петра Чайковського, Миколи Римського-Корсакова, Сергія Прокоф'єва та інших. Вистави, засновані на творах російських композиторів, зараз переформатовуються під музику українських та закордонних митців і поступово набувають абсолютно нового, свіжого погляду.
Ми маємо надзвичайно талановитих артистів і сильну балетну школу
Тому зараз саме час згадувати наше минуле й відроджувати видатні постановки та памʼять про видатних представників українського балету. Про геніального Сержа Лифаря, балетмейстера Анатолія Шекеру, неймовірно талановиту балетну пару Тетяну Таякіну та Валерія Ковтуна, балетмейстера Миколу Прядченко та багатьох інших легенд, які залишили нам значний творчий спадок. Крім того, ми маємо велике джерело натхнення із нашої класики, яка все ще залишається в архівах. Ми можемо модернізувати давні вистави та давати їм нове звучання, переосмислене для сучасного глядача. Наприклад, я б дуже хотіла, щоб в українських театрах представляли балетну виставу Маруся Богуславка, лібрето до якої написала українська композиторка Наталія Скорульська. Вважаю, що саме зараз прийшов час відтворювати такі твори, розповідати про нашу культуру українському глядачу та робити її ще більш впізнаваною у світі.
Окрім значного культурного бекграунду ми також маємо унікальний талант сучасного покоління українського балету. Одні з найбільш визначних та переосмислених українських вистав, створені в останні роки, — Тіні забутих предків Артема Шошина та сучасні балети Раду Поклітару, які я завжди раджу до відвідування. У лютому 2025 року ми також чекаємо на ще одну постановку Шошина — премʼєру балету-біографії Леся про життя і творчість Лесі Українки. Крім того, одним із важливих досягнень є повернення на сцену постановки Коппелія, колись створеної Анатолієм Шекерою, що відбулося за ініціативи Катерини Кухар. Автор відновленої версії — балетмейстер-постановник Ярослав Ткачук. У грудні цього року учні та студенти Київського державного фахового хореографічного коледжу представили її на сцені Національної опери.
Балетмейстери, хореографи-постановники та артисти цих та багатьох інших вистав мають усі шанси відкрити себе всьому світові та показати нові шедеври української балетної культури.
Новою хвилею розвитку українського балету також стали вистави відомих європейських хореографів та балетмейстерів. Через брак репертуару Національна опера почала шукати усі можливості для того, щоб дати глядачам вистави, які могли б вразити їх та знайти відгук у серці. Так нам пощастило поповнити репертуар творами таких зірок світового рівня, як Джон Ноймаєр, відомий американський балетмейстер. Довгий час він очолював Гамбурзьку оперу і поставив близько 100 балетів, серед яких Дама з камеліями, Смерть у Венеції, Трамвай бажання та інші. В Україні ми можемо побачити один із найліричніших одноактних балетів Ноймаєра — Весна та осінь. У цьому надзвичайному світі неокласичного танцю музичною основою є знаменитий твір чеського композитора Антоніна Дворжака. Ще один приклад — одноактна вистава П’ять танго нідерландського хореографа Ханса ван Манена.
Шлях, який ми пройшли за останні три роки, — це тільки початок трансформації нашого балету. Але вже зараз я впевнена, що український балет має всі шанси стати культурним трендом — як в Україні, так і у світі. Для досягнення цих цілей українському балету необхідна додаткова допомога не тільки від держави, а й від міжнародних донорів та меценатів. Підтримуючи культурну сферу, ми допомагаємо Україні покращувати та зміцнювати її сприйняття у світі.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
