Сім порад, як стати хорошим письменником

8 грудня 2017, 20:37
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Агата Крісті, Рей Бредбері, Джордж Орвелл — ми знаємо імена великих письменників, читали їхні книги, але погано розуміємо, як саме вони творили

Помічником у розкритті секретів літературного ремесла класиків для мене стала книга Ростислава Семківа «Як писали класики» від видавництва Pabulum.

Книга являє собою збірник порад семи світових класиків, які автор об'єднав під однією обкладинкою.

Відео дня

Відкриває книгу королева детективного жанру Агата Крісті. Її твори стали одними з найпублікованіших за всю історію людства, а п'єса «Мишоловка» має найдовше сценічне життя в світовій історії. Цікаво, що «мама» Еркюля Пуаро і Міс Марпл створювала геніальні детективи, керуючись не лише принципом «що буде, якщо», а й виробленими роками правилами побудови сюжету або створення образів. Наприклад, вона вважала, що герої не повинні бути плоскими, позбавленими яскравих рис і звичок. Головне правило Крісті — ніколи не повчати свого читача.

Не менш інтригуючою є історія Рея Бредбері, автора «Марсіанських хронік» і «451°за Фаренгейтом». Для роботи над останньою книгою він усамітнювався з друкарською машинкою в «коворкінгу» Каліфорнійського університету, де за кожну годину роботи платив по 20 центів. У підсумку власний роман йому обійшовся в $9,8 (він друкував 3-4 сторінки на годину). Одна з головних порад Бредбері — писати не менше 100 слів на день і фантазувати над сюжетами, в які віриш сам. Цікаво, що в 40-х роках автор написав 3 мільйони слів, тобто, більше 10 тисяч сторінок тексту. Число на мій погляд, просто фантастичне.

В 40-х роках Рей Бредбері написав 3 мільйони слів, тобто, більше 10 тисяч сторінок тексту

Також у книзі описано історію життя лауреата Нобелівської премії, перуанця Маріо Варґаса Льоси. Автор вважає, що в роботі з текстом існує три моменти, які зроблять твір ідеальним: перемикання дій між героями, переміщення в часі та локаціях. У своїх роботах Льоса використовує «ефект китайської шкатулки» (вставляє додаткові історії в середину тексту, як у «Тисячі і одній ночі»), прийом замовчування фактів і створення інтриги і прийом «сполучених посудин» (переплетення епізодів, які могли розкритися перед читачем самостійно).

Не менш цікава розповідь про Джорджа Орвелла і прийоми, якими він професійно жонглював при написанні культового роману-антиутопії «1984». Автор неодноразово акцентував увагу на тому, що не потрібно перевантажувати текст складними формами, штампами і метафорами. «Є що сказати — кажи і не викручуйся», — такий загальний посил Орвелла.

Мілан Кундера, тим часом, вважає, що історію та психологію героїв потрібно подавати дозовано, щоб читач самостійно міг зрозуміти стан персонажів і логіку їхніх вчинків. Будучи прихильником «живого» роману, автор намагається передати всі тонкощі того часу і настрою, даючи можливість читачеві відчути себе частиною подій, нехай і вигаданих. Автор виділяє три основні прийоми в роботі з текстом: лаконічність (відразу кидати читача до виру подій), романний контрапункт (створення динамічної композиції) і романний есей (винести думки центральної проблеми в окремий розділ або вступ).

А ось Умберто Еко вважає головним завданням створення вигаданого світу, в якому все продумано до дрібниць. Основними прийомами при написанні роману автор вважає перетин тексту з іншими творами і відволікання уваги читача від присутності самого автора.

Письменник Курт Воннеґут, який пережив полон і бомбардування Дрездена, — той ще майстер чорного гумору в прозі. На його думку, головний момент, який потрібно враховувати при створенні власного тексту — це обов'язкова наявність хоча б одного персонажа, з яким читач міг би себе ототожнити.

А тепер поради, які хочу виділити з усього прочитаного:

1. «Ретельно записуйте вигадане, навіть якщо не скористаєтеся цим» (Агата Крісті);

2. «Пишіть, щоб донести особливості свого часу» (Джордж Орвелл);

3. «Не починайте з великих форм. Романи напишете пізніше» (Рей Бредбері);

4. «Будьте садистами! Нехай з персонажами кояться жахливі речі» (Курт Воннеґут);

5. «Персонажі в романі мають особисту позицію щодо головних питань і це важливіше, ніж їхня зовнішність чи особиста історія» (Мілан Кундера);

6. «Змінюйте точки зору, з яких ведеться розповідь, локації та час» (Маріо Варґас Льоса);

7. «Покажіть читачеві найцікавіше, але нехай багато залишиться несказаним» (Умберто Еко).

Книга буде цікава не лише тим, хто планує стати письменником, але й тим, хто вже на шляху створення своєї книги.

Завершити хотілося б словами Александра Дюма, який дуже тонко підмітив, що «книги, які читаються, мають сьогодення, а книги, які перечитуються, мають майбутнє». Бажаю всім авторам, які після прочитання «Як писали класики» уявлять себе письменниками (як, втім, і я), нескінченного натхнення і вдячних читачів.

Плюси: написано захопливо, легка подача тексту і хронологія основних подій. Є пізнавальні біографічні факти з життя письменників, корисні поради та прийоми письма. Посилання на книги авторів підігрівають інтерес до чергового прочитання класичних творів.

Мінуси: якщо до цього ви не читали романів цих авторів, буде складно сприймати наведені приклади. Трапляється непроста мова — більш наукова, ніж художня.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X