Дарують надію. П’ять книг про «зайвих» людей
Важливо розуміти, що самотність і усамітнення — це зовсім різні речі
У сучасному світі, сповненому галасом та інформаційним шумом, модно мати багато знайомих, бувати на різних заходах, часто публікувати фото в соціальних мережах — модно бути активним і веселим, навіть якщо це лише маска для інших. Люди, які люблять тишу і спокій, здаються чужими у цьому світі, а часто і справді не можуть дати собі з ним раду. Я вирішив зробити добірку книжок про людей, які почуваються зайвими у суспільстві, але через це вони не менш цікаві.
Література описує чимало дивних людей. Про одного з таких роман Стоунер Джона Вільямса. Книжка розповість про викладача англійської літератури, який намагається просто жити. Але через природну замкненість йому не вдається комунікувати з людьми. Він обожнює свою роботу та, здавалось, кохає свою дружину. Але шлюб не приносить йому втіхи. У цьому житті його тримають донька і пристрасть до літератури. Стоунер марить про видання власної книжки і багато часу приділяє її написанню. Та життя доволі рутинне і незбагненне, тому мрії можуть залишитися лише мріями.
Книжка Славетне життя Ей-Джей Фікрі Ґабріель Зевін розкаже історію про відлюдькуватого книгаря, що обожнює книжки, але терпіти не може людей. Дружина головного героя померла, а його улюблена книгарня перебуває на межі банкрутства, та ще й кудись поділося рідкісне видання, котре коштує величезних грошей. Через ці обставини і так не надто життєрадісний чоловік ще більше замикається в собі. Але одного дня в його житті з’являється маленька дівчинка Аліса, яка знову відкриває для нього сонячний світ усмішок і тепла.
Про зайвих людей пише й Андрій Любка. Кімната для печалі — це збірка оповідань, які ніби ніяк не пов’язані між собою. Але це омана, адже їх поєднує відчуття самотності й люди, що не потрібні нікому, окрім самих себе. Герої оповідань шукають тихий прихисток від суспільства. Вони не бачать сенсу жити далі, але їх все одно щось тримає в цьому світі. Ці люди намагаються знайти мушлю, де тихо й затишно, і більше ніколи її не покидати.
У романі До музики Кетіль Бйорнстад пише про пошук себе та прагнення здійснити власну мрію. У головного героя помирає мати. Вгамувати свій біль і розпач він може лише грою на піаніно. Хлопець відчуває, що його життя йде шкереберть і нічого не може з цим вдіяти. Він прагне підкорити музику, аби хоч якось компенсувати свої негаразди. Ця книжка про самотність, смерть і зворушливе кохання, а також про насилля й нестримну пристрасть.
Зарубіжна класика для підлітків Вуличний кіт на ім'я Боб Джеймса Бовена — це зворушлива історія, яка трапилась у Лондоні. Вуличний музикант випадково натикається на кота — і той змінює його життя. Одне одному вони дарують надію бути щасливими й допомагають побороти демонів, які вже багато років роздирають їхні душі.
Важливо розуміти, що самотність і усамітнення — це зовсім різні речі. Те, що комфортне одній людині, може пригнічувати іншу. Варто з уважністю ставитися до потреб інших людей, щоб помітити найменший поклик про допомогу. І врятувати таку людину можна навіть звичайною, вчасно запропонованою книжкою.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Більше блогів тут
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
