Є два типи людей. Що може стояти за словами «мені нема чого втрачати»

12 жовтня, 20:43
Світлана Паніна: «Чи ви замислювалися, чому між двома типами людей, які стверджують, що їм нема чого втрачати, така велика різниця?». (Фото:serggn/Depositphotos)

Світлана Паніна: «Чи ви замислювалися, чому між двома типами людей, які стверджують, що їм нема чого втрачати, така велика різниця?». (Фото:serggn/Depositphotos)

Люди другого типу — найнебезпечніші на планеті

Будь ласка, запам’ятайте. Є два типи людей, яким «нема чого втрачати». Ви запитували себе, чому між ними така велика різниця?

Одні люди, коли їх позбавили всього, коли вони втратили найдорожче, найцінніше, коли все, що в них залишилося — їхнє власне життя, готові пожертвувати цим життям заради інших. Вони готові померти, рятуючи те, заради чого варто жити. Але також ми бачимо й інших людей — тих, які готові на найбільшу ницість, гидоту, підлість, зради та позбавлення життя інших. Якщо вони знають, що приречені, вони намагаються забрати із собою в могилу якнайбільше людей, особливо безневинних чи беззахисних.

Відео дня

Різниця між першими та другими в тому, що людям першого типу все ще є, що втрачати, а в інших справді більше нічого немає. Хтось називає цю внутрішню властивість людини «совість». Я вважаю, що це не лише совість — це цілий комплекс внутрішніх опор, пов’язаних із цінністю інших людей і власною цінністю як соціальної істоти. Самоповага та почуття власної гідності, що ґрунтується на відчутті, що життя будь-якої людини, її права на свободу та самовизначення — це базова цінність. При цьому само собою зрозуміло, що якщо життя, свобода і гідність будь-якої людини недоторканні, це виключає ситуацію, коли одна людина або група людей зазіхає на базові права інших людей.

Втрата самоповаги непоправна

Люди, які зазвичай приймають рішення, виходячи зі збереження почуття самоповаги (не зазіхаючи на базові права та свободи інших), навіть перед лицем смерті роблять цей вибір на користь самоповаги.

Але й інші люди. Якщо вони росли в середовищі (сім'ї чи країні), де навіть базову повагу можна було тільки «купити», тобто добитися силою (боїшся — значить, поважаєш), грошима (усіх можна купити, усі продаються, питання лише в ціні), лояльністю (хто не з нами, той проти нас) — самоповага не формується в принципі. Або, якщо навіть вона вже була сформована раніше у сприятливому оточенні, подальше існування в токсичному середовищі роз'їдає самоповагу: вона знецінюється та продається першою. Як побиту часом картину Рембрандта, замазану білими лебедями та трояндами поверх талановитого полотна, продають за безцінь просто тому, що на сільському ярмарку немає шанувальників Рембрандта, готових розпізнати оригінал.

Ось ці другі — найнебезпечніші люди на планеті. Тому що абсолютно безперспективно допомагати їм зберігати самоповагу: вона була продана на самому початку. І ця втрата непоправна, тому що життя в людському співтоваристві без самоповаги абсолютно втрачає сенс для негідника. Як і життя інших людей, які знають про цю ганебну угоду і ніколи більше не поважатимуть за силу, владу, гроші — за все те, що людина отримала чи хотіла отримати, зраджуючи, обманюючи, учиняючи злочини проти людяності. Цим людям, на відміну від перших, насправді нема чого втрачати. Тому що все, що є цінністю для інших людей, уже було продано. А оскільки купити назад самоповагу неможливо, цих інших, які мають почуття власної гідності, які мають самоповагу, треба покарати: «Як вони сміють жити, маючи те, що неможливо купити? Як вони взагалі сміють жити?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X