Розрив шаблону. Як обирати школу для дитини

14 січня 2019, 19:43

Різні системи виховання – це стрес, який дитина не здатна «переварити»

Після новорічних канікул відбувається хвиля міграції дітей між школами. І причина цьому – розбіжність сімейних та шкільних цінностей. Це хороший водорозділ для розуміння, чи у вірному місці вчиться твоя дитина: пройшло досить часу з початку навчання і можна робити зважені висновки, чи підходить школа сім’ї. Так, саме сім'ї, а не дитині, тому що критично важливе для нормального життя дитини співпадіння сімейних та шкільних цінностей. Існує і позиція, яка говорить, що школа не обов’язково має транслювати цінності, ідентичні сімейним. Що для дитини це має бути новий досвід, який би розширював її картину світу, розуміння різних соціальних систем, збагачував би її досвід. Що в школі дитина вчиться іншим стосункам, ніж може навчитися у сім'ї, і що школа має відрізнятись від дому. Дані аргументи звучать логічно і правильно. Проте, на жаль, лише в теорії.

Відео дня

З практичного досвіду 10 років роботи в освіті, я можу сказати, що коли цінності в школі відрізняються від домашніх – це зупинка в розвитку дитини. Різні системи виховання на щоденній основі в її житті – це стрес, який дитина ще не здатна «переварити» з користю для себе. Якщо дитина з сім'ї на кшталт «домашні роди – слінг – екопоселення – турпоходи» приходить в класичну школу патріархального укладу, в неї стається когнітивний дисонанс через те, що в школі все не так, як вдома. І всі її сили йдуть на подолання цього протиріччя, щоб призвичаїтись до нової системи цінностей. А в кінці дня, коли вже майже пристосувався, час повертатись додому, де когнітивний дисонанс нападає знову. І знову потрібно реадаптуватись. А зранку, коли реадаптація пройдена, час йти до школи. І цикл замикається.

Має місце і зворотній процес. Коли дитина з «домостроївської» сім'ї приходить у вільне освітнє середовище (як правило, це стається, коли мама правдами і неправдами виборює право віддати дитину в альтернативну школу), в неї теж стається «розрив шаблону». І, в результаті, в школі вона «відривається», насолоджуючись більшою свободою, а вдома починаються конфлікти, тому що дитина стає неврівноваженою та недисциплінованою. І ці качелі продовжуються з дня на день. Всі дитячі сили постійно йдуть на адаптацію та реадаптацію, він чи вона до кінця не може пристосуватись до жодної системи, і розвиток спиняється. І тут краще користуватись прислів’ям «нехай буде гречка, але не суперечка». В разі, якщо в сім'ї тато – патріархальних поглядів, а мама – ні, дитині буде краще в класичній школі, навіть якщо мамі це болить. І навпаки, в сім'ї анархічних поглядів, дитину краще віддавати нехай і в найгіршу з точки зору стійких академічних знань, але близьку за цінностями школу.

Якщо тато – патріархальних поглядів, дитині буде краще в класичній школі

Інколи має місце ситуація, коли батьки віддають дитину в альтернативну школу, перебільшуючи власні альтернативні цінності. Так, якщо вони бачать, що їх дитині в класичній школі не дуже добре, вони обирають іншу, орієнтуючись лише на потреби дитини, не враховуючи своїх власних. Проте, коли проходить півроку, дитина розкривається та відновлюється психологічно в комфортних для себе умовах, батьки парадоксально починають бути незадоволені – ремонтом, відсутністю високих оцінок та якістю харчування. Хоча на глибинному рівні вони просто входять в ціннісний конфлікт зі школою, не усвідомлюючи цього. І, як правило, повертають дитину в класичну систему з аргументом для себе «ну, вона ж вже психологічно відновилась, час до серйозного навчання!».

Дитина не може бути цілісною особистістю і одночасно проявляти різну поведінку в різних умовах, чимось доведеться жертвувати. Як результат, ті, хто залишається цілісною особистістю, стають «незручними» дітьми в школі, з ними найбільше проблем – тому що вони активно борються за право бути собою, вступають у війну, часто проти всіх, хто очікує чемності та слухняності. І батькам частенько доводиться вислуховувати про дитину багато складних для сприйняття речей. А ті, хто жертвують власною ідентичністю, стають зручними – тихими та поступливими і чемно роблять все, що їм кажуть.

В цьому процесі грають роль ще й гендерні особливості. Здебільшого, дівчата є більш адаптивні, більш конформні, і їм легше адаптуватись до нових умов без втрати власної індивідуальності. У хлопців так не виходить – вони є значно більш прямолінійні і не можуть бути різними в різних умовах без втрати власної ідентичності. Тому в альтернативних школах більше хлопців, ніж дівчат, тому що саме хлопці схильні лобом пробивати собі дорогу. А в результаті – або ламати інших, або ламатися самим, якщо лоб ще не досить міцний. В першому випадку їх батьків просять змінити школу, в другому випадку люблячі батьки роблять це самостійно. Але й батькам дівчат теж є резон слідкувати за школою – просто їм це робити важче, адже негативного зворотнього зв’язку у цьому разі поступає значно менше. Дівчата непомітно адаптуються під нове середовище, і батькам варто розуміти, чи потрібна їх дитині така адаптація.

Як зрозуміти, що час змінювати школу? Якщо вам подобаються батьки однокласників, вчителі та адміністрація, якщо після спілкування по шкільним питанням з дитиною та іншими є відчуття взаєморозуміння і нічого не «шкрябає» всередині – значить, все добре, цінності співпадають і можна бути спокійними – дитина знаходиться у правильному місці, яке сприяє її розвитку. Якщо ж ні – варто щось змінювати не гаючи часу.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X