Реальне і віртуальне життя. Блог Ірини Говорухи

27 листопада 2017, 22:01
Іноді в прагненні створити собі інше, більш успішне життя люди доходять до маразму

Ми живемо двома життями: реальним і віртуальним. У реальному — маємося застудами, колупаємося в зубах, запізнюємося на роботу, ходимо з немитою головою, гикаємо, їмо руками з сковорідки, хропимо, валяємося на дивані в обнімку з котом і отримуємо прочухана від шефа.

Відео дня

У соцмережах ж ми качаємо трицепс в спортзалі, посміхаємося на всі тридцять два зуби і не плутаємо виделку для салату з виделкою для гарячого. Систематично створюємо іншу версію себе. Поліпшену і вдосконалену. Демонструємо відпустку на Мальдівах, недбалі локони, над якими сидів стиліст, квитки на концерт Алессандро Сафіна або групи «Табула Раса», вечерю в ресторані скандинавської кухні, відвідування виставки фіалок, каштанового майстер-класу і ночі французького кіно. Авто, дипломи, медалі.

Рано чи пізно доведеться припаркувати віртуальний автомобіль, пересісти на залізний велосипед і зажити реальним життям

"Помилуйтеся на мій сніданок!" А там крихітна чашка кави і одне яйце. Некруто. А то, що через годину буде дві слойки, дві сардельки, півбанки солоних огірків і коробка шоколадних цукерок — мовчимо, як партизани.

Іноді в прагненні створити собі інше, більш успішне життя люди доходять до маразму. Сновигають по дорогих бутіках, фоткають себе в примірочних, публікують і повертають речі на вішалки.

Одного разу до нас приїхав далекий родич. Озирнувся, прицілився і попросив зафіксувати його на тлі бібліотеки. Каже: «Хочу зареєструватися на сайті знайомств, але немає пристойного знімка. Не будеш же виставляти свої домашні з дивандеками і килимами».

Психологи стверджують, що в Facebook немає жодного профілю, що відображає реальність. Як правило, більша половина акаунтів в стилі dolce vita. Із сотні кадрів виставляється тільки два. На червоній доріжці Одеського кінофестивалю і ні в якому разі — на дачі в бабусиній фуфайці і з саджанцями «Скіфське золото». На шезлонгу в Єгипті, а не на ситцевій підстилці в Залізному порту. Напомаджені, а не обвітрені губи в infiniti, а не на лавці в електричці. І виходить, що на наших профайлах далеко не ми, а ляльки. Клони. Чужі, більш успішні, більш елегантні, абсолютно безтурботні, люди.

Кожну секунду в мережах додається вісім осіб. За хвилину в Facebook з'являється близько 50 тисяч посилань. Кожна восьма пара знайомиться на просторах інтернету. Кожна третя розлучається через зраду в мережі. Ми перевіряємо свою сторіночку мінімум двічі в день. Боїмося зломів аккаунта. Впадаємо в ступор, якщо на півдня відключають інтернет. Призначаємо віртуальні побачення і ведемо заумні бесіди, щохвилини заглядаючи в Google. Робимо покупки, оплачуємо рахунки і «висаджуємо полуницю». Підписуємося і відписуємося. Закохуємося. Щось рекламуємо. Тільки неможливо наїстися віртуальною картоплею і насолодитися віртуальними поцілунками. Народити і виховати віртуальних дітей. Рано чи пізно доведеться зняти з себе обладунки, розчесати буклі, припаркувати віртуальний автомобіль, пересісти на залізний велосипед і зажити реальним життям.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X