Еміграція — це завжди суттєвий виклик для психіки людини, навіть якщо переїзд бажаний та спланований. У період повномасштабного вторгнення ця проблема стала дуже серйозною та над-болючою. Вимушене та різке переміщення в нове середовище після травматичного досвіду виявилося для багатьох критичним навантаженням на психіку, і не дивно, що стани «немає сил ні на що», «життя втрачене» і депресивні настрої в цілому стають дедалі частішим приводом для звернення до фахівців.

Як людина, яка сама пережила планову еміграцію раніше (п’ять років життя в ПАР) та неочікуваний переїзд у 2022-му (третій рік проживання в Азії), я вивчаю цю тему впродовж багатьох років і на власному досвіді, і завдяки моїм клієнтам. Хочу поділитися порадами, які можуть стати вам у пригоді.

1. Якщо ви відчуваєте втрату звʼязків і всього колишнього життя, то це наслідки травми, часто — кумулятивної (тривалої та множинної). Особливо, коли еміграція була вимушена, отже часу та можливості для проживання стресу та втрат не було, організм максимально зібрався, «закапсулював» всі переживання й поставив заборони на прояви багатьох емоцій. Так діють захисні механізми психіки, і це — нормально. Водночас відпустити цей стан буває дуже важко та болісно, особливо коли він тягнеться місяцями й на його підтримку йдуть ледь не всі сили людини. Але якщо ви зможете поступово відгорювати свої втрати (явні та неявні, втрата мрій та планів — теж велика травма), це вивільнить ресурси для чогось нового.

2. Відчуття самотності та покинутості — це те, з чим стикаються рано чи пізно всі, хто залишив рідну країну. Памʼятаєте, як в дитинстві ви відчували себе небезпечно у новому середовищі? У чужому домі, новій компанії, з незнайомими людьми? Переживаючи стресові події, ми часто впадаємо у «дитячі стани». Багатьом дорослим знайоме напівсвідоме бажання «щоб прийшов хтось великий і все вирішив» — це і є саме та дитяча потреба у безпеці. Це природна реакція психіки на радикально нові стресові обставини, бо власного ресурсу може не вистачати, і від того лячно. Цей стан переживають всі в перший рік еміграції, але коли ви вже понад два роки за кордоном і все ще перебуваєте в нескінченному очікуванні, варто звернути на це увагу та пропрацювати. Частіше питайте себе: «А що в моїх силах змінити? Тут і зараз? Прямо сьогодні, цього тижня? На що я можу впливати? Як я можу себе підтримати, коли самотньо?». Зателефонувати рідним, поспілкуватись з сусідами, вийти пройтись, випити каву в кавʼярні серед людей, долучитися до якоїсь спільноти. Навички самодопомоги будуть вам дуже корисними в еміграції.

Ми можемо бути корисними своїй державі, знаходячись будь-де

3. Усвідомлення, що найближчим часом повернення не буде. Це певне зіткнення з реальністю та складне рішення, яке для багатьох українців дається непросто. Але це і вносить ясність, і дає певний ресурс на майбутнє. Це ваше життя і ваше рішення. Важливо не звертати увагу на будь-які провокації, не підживлювати у себе почуття провини чи зради, і якщо ви переживаєте глибоко так званий «синдром вцілілого», то варто це опрацювати з фахівцем. Тільки ви несете відповідальність за своє життя, і тільки ви маєте вирішувати, що для вас краще. Від того, що ви зараз із питань безпеки перебуваєте в іншій країні, ви не стаєте гіршою людиною, чи зрадником, чи менше українцем — важливо це пам’ятати.

4. Страх за майбутнє. Всі, хто виїхав у 2022 році, вже певним чином адаптувались — вирішили проблеми з житлом і навчанням дітей, хтось знайшов роботу чи влаштував особисте життя. Але хитке положення «емігранта» чи «біженця» вселяє багато тривожності та невпевненості за майбутнє. Особливо, якщо ви живете, наприклад, в «стабільній Європі», де заведено планувати своє життя на 10−20 років вперед. В цьому питанні спробуйте докласти зусиль і зробити своє становище стабільнішим — договір оренди на достатньо тривалий термін або договір про працевлаштування допоможуть вам відчути більшу впевненість і опору, принаймні на певний період. І вже з цієї позиції намагатися планувати життя далі.

5. Мовний барʼєр. Якщо ви ще цього не зробили, вивчайте та вдосконалюйте мову — це найвигідніша інвестиція. Невміння висловити свої думки, поспілкуватися в побуті чи попросити про допомогу викликає почуття ізольованості та відчуження. Вивчаючи мову, ми починаємо відчувати себе частиною нового суспільства, що посилює емоційне благополуччя та зменшує тривогу. Знання мови дозволить легше орієнтуватися в новому середовищі, відкриває двері для нових соціальних зв’язків, розширить професійні можливості та поверне відчуття впевненості у своїх силах. Пошукайте собі вчителя, курси, розмовний клуб — будь-який формат. Чим швидше ви опануєте мову, тим легше вам буде адаптуватися в новому суспільстві.

Читайте також:

Елла Лібанова

Мігранти і депопуляція. Якою буде Україна після війни

6. Ностальгія за Україною. Плекайте та підтримуйте звʼязок — ходіть на зустрічі українців, спілкуйтесь рідною мовою з близькими, читайте книжки, слухайте лекції чи подкасти, дивіться фільми українською. Долучіться до волонтерських організацій, що допомагають українцям, — ви знатимете, що робите свій посильний внесок для перемоги своєї країни. Якщо є сили самостійно щось організовувати та ініціювати, це буде дуже цінним і для ваших співвітчизників, яких ви підтримаєте, і для вас особисто як джерело натхнення. Також такі прості речі, як національні страви на столі, український прапор на видному місці багатьом дають бодай символічне, але відчуття зв’язку з домом.

Кожен громадянин нашої країни сьогодні зважує власні обставини та приймає такі рішення, які вважає найкращими. Але ми всі — українці й можемо бути корисними своїй державі, знаходячись будь-де.

Еміграція ніколи не буде легкою, особливо за таких обставин, у яких нині опинилися багато українців. Тому варто налаштуватися на те, що адаптація потребує часу та зусиль. При цьому універсальних рецептів щастя та успіху не існує — чи то в іншій країні, чи то у своїй. Це об'єктивні реалії дорослого життя. Але можна себе підтримувати — де б ви не були, слухати власну інтуїцію та бути уважними до своїх потреб і бажань. Розуміння власного стану та внутрішніх процесів допомагатиме вам приймати рішення та будувати максимально плідне життя, за тих умов, де ви є зараз.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут