У вас вона теж є. Звичка, яка мені обходиться найдорожче

Я непогано розпоряджаюся своїми грошима. Я не граю в азартні ігри, не витрачаю бездумно і не балую себе предметами розкоші, які мені не по кишені.Але у мене є одна дорога звичка. І у вас вона, найімовірніше, теж є.Тривога.Вона дуже дорого мені обходиться.Я розплачуюся за неї величезною кількістю страждань, розчарувань і безліччю годин сну. Через неї я проґавив безліч важливих речей.Вона не впадає в око, не розбурхує, і навіть не приносить швидкоплинної насолоди, як інші вади. І все ж тривога — це порок. Звичка. Невідступна звичка, яка пожирає час, стосунки і радісні моменти.Скільки сімейних вечерь я зіпсував, дозволивши собі зануритися в думки про те, що може піти не так? Скільки хвилин відпустки розтратив даремно, надто переживаючи, нав’язливо розмірковуючи про речі, які так і не відбулися? Скільки можливостей упустив через те, що був поглинений власними страхами? Скільки разів не висипався ночами, бо не міг стулити очей через занепокоєння про те, як розвиватимуться чи не розвиватимуться події?Тривога не тільки краде миті вашого життя. Вона збільшує витрати. Ви приїжджаєте в аеропорт на кілька годин раніше, ніж потрібно, і просто сидите біля виходу на посадку. Ви роздумуєте про минуле або майбутнє на шкоду проєкту, над яким могли б працювати просто зараз. Ви проводите тижні, з жахом чекаючи на новини, до яких, як вам відомо, можна було б підготуватися, а не просто думати про них. Тривога підживлює сама себеЩо ж тривога дає нам натомість? Нічого, крім виснажливої втоми і крихітного полегшення, коли те, чого ви побоювалися, не відбувається. І навіть це полегшення швидкоплинне, тому що на зміну одним побоюванням одразу ж приходять інші.Сенека стверджував, що наша уява завдає нам більших страждань, ніж реальність. Тривога перетворює гіпотетичне на реальне. Вона переносить нас у майбутнє, якого ще немає, і змушує в найяскравіших деталях переживати найгірші з можливих сценаріїв. Це позначається не тільки на психічному стані, а й на фізичному, емоційному та на наших стосунках.Задумайтеся на хвилину про те, що забрала у вас тривога.Про ту поїздку на машині, яка могла б бути веселою, якби ви не переймалися, що запізнитеся. Про ті сварки, у які вона вас втягнула, стосунки, які стали через неї напруженими. Про те, як вона заволодіває вашими думками і немов поїзд, що втратив керування, відносить усе далі й далі від теперішнього моменту.І заради чого?Як часто те, про що ви турбувалися, дійсно відбувається? Звісно, іноді проблеми справді виникають. Іноді ви не встигаєте на пересадку або посилка приходить із запізненням. Але набагато частіше уявна катастрофа так і не матеріалізується. А тим часом миті, які у вас украла тривога, уже ніколи не повторяться.Це дуже добре розуміли стоїки. Тривога підживлює сама себе. Вона немов уроборос — змія, що пожирає власний хвіст.Хвилювання породжує ще більше хвилювання, і в якийсь момент цей цикл стає самовідтворюваним. Марк Аврелій коротко і ясно сформулював це у своїх Роздумах: «Сьогодні я втік від тривоги. Точніше, я відкинув її, тому що вона була всередині мене, у моєму власному сприйнятті, а не зовні».Робота. Ваші діти. Політика. Перельоти. Не вони є джерелом тривоги. Джерело у вас самих. Це просто місця, просто люди, просто речі, що відбуваються у світі. Ми самі засмучуємося через них. Аеропорту вже точно немає до нас діла!Чи є хороша новина? Є: якщо проблема в нас, то ми ж можемо стати і її рішенням.Я ношу із собою невеличке нагадування — медальйон із вигравіруваними словами Епіктета: «Що залежить від нас і що не залежить від нас». На звороті — цитата із Сенеки: «Той, хто страждає раніше, ніж потрібно, страждає більше, ніж потрібно». Ці фрази — мої якорі. Вони нагадують мені, що тривога жодним чином не впливає на результат — вона тільки мучить мене ще до того, як щось сталося.Але навіть із нагадуваннями позбутися тривоги непросто. Вона заганяє вас у тунель, де емоції затуманюють розум, і будь-який вихід здається віддаленішим, ніж є насправді. Ви починаєте почуватися бранцем власного розуму, заручником думок, які не можете контролювати.Однак є інструменти, які можуть допомогти вирватися на свободу.Стоїки пропонували стратегії, які не застаріли донині: залишайтеся в теперішньому моменті, позбудьтеся ілюзії контролю і дивіться ширше. Епіктет нагадує нам: «Нас засмучують не події, а наші судження про них». Ці судження підживлюють тривогу. Відмова від них може все перетворити.Тривога обходиться дорого — не тільки з психологічного погляду, а й із погляду нашого життя. Кожна хвилина, яку ви провели, охоплені хвилюванням, — це втрачена хвилина.Можливо, тривоги не вдасться позбутися повністю, але, як і у випадку з фінансами, ми можемо знайти ефективніші рішення. Можемо планувати бюджет. Можемо виключити необов’язкові витрати і відмовитися від зовсім непотрібних витрат.Навряд чи тривога коли-небудь зникне остаточно. Але в міру практики ви зможете почати відкидати її, як це робив Марк Аврелій. Ви зможете нагадувати собі, що вона всередині вас, а не зовні. І поступово повертати собі ті моменти, які вона у вас забирає.Це нелегко, але я працюю над цим. Щодня намагаюся потроху вдосконалюватися. Сподіваюся, і ви теж.Переклад NVNV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Раяна Голідея. Републікація повної версії тексту заборонена.ОригіналПриєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NVБільше блогів тут

NV Преміум

Увійти