Легкі та безтурботні. Чому ви полюбите Балі

11 березня 2020, 23:03

Постійно посміхатися, причому не з ввічливості, а від щирого серця — це про балійців

Починалося все, як у казці — три дні полем, два дні лісом… Насправді якихось 19 годин у небі — і ми на Балі. Просто з трапу він зустрічає неймовірним теплом і відразу хочеться глибоко пірнути в океан.

Відео дня

Найкраще для цього підходить — ні не Балі, а сусідній архіпелаг Гілі. На один із його островів ми добрались наступного ранку. А ближче до вечора шукали вільне місце у пляжному барі аби разом з усіма чекати заходу сонця.

Спостерігати за заходами сонця тут одна з головних розваг. По-перше, це красиво. По-друге, острів, який за півтори години можна обійти по периметру, пропонує туристам не так багато — смачну їжу, йогу, галюциногенні гриби, медитації і океан. Тут він лагідний — без хвиль і майже без бруду.

Місцевий сервіс нехай і не люксовий, зате не нав’язливий

Острови архіпелагу Гілі — це може і не так казково, як в рекламі «баунті», але після сірої київської зими вони здаються раєм. Тихим і камерним на Ейрі і трохи гучнішим на Травангані. Останній просто більший. І там, і там з транспорту тільки скутери, велосипеди і коні - вони працюють в місцевому таксі. До Балі звідси півтори години катером.

Повернувшись на Балі, причалюємо в Падангу-Бай, портовому селищі. Воно щосили намагається привернути туристів, але запропонувати йому особливо нічого — ані облаштованих пляжів, ані пристойних готелів, ані пам’яток. Все це можна знайти в Чангу, Куті або туристичному Семіньяку.

надано автором
Фото: надано автором

Ми обираємо Убуд. Вважається, що тут тусується вся приїжджа богема. Місце зустрічі — кафе Сайюрі. Воно знаходиться трохи осторонь від головної вулиці міста, яка теж називається Убуд.

Тут розташовані найвідоміші забігайлівки, музей, ринок і місцевий храм. У храмі вечорами бувають народні танці. А якщо повернути на якусь із бічних вуличок, то менше ніж за кілометр погляду відкриються славнозвісні рисові поля. Не ті, куди возять туристів за красивими фото, а такі, як є, незачесані та не завжди фотогенічні.

В Убуді немає відкритої води. Але якщо дуже хочеться, до океану «двічі впасти». Хоча пляжний відпочинок — це не зовсім про Балі. Тут панують лонгборди. З них, власне, все й почалося.

Для туристів острів відкрили австралійські серфери. Вони раптом виявили, що серфити на Балі дешевше, ніж удома. Було це, щоправда, кілька десятків років тому. Тепер тут не дуже-то і дешево: ціни ростуть прямо пропорційно кількості приїжджих. А їх зараз близько семи мільйонів на рік, і це вдвічі більше, ніж самих балійців. До речі, майже всі місцеві задіяні в туризмі — крім хіба що тих, хто обробляє рисові поля.

надано автором
Фото: надано автором

Місцевий сервіс, і за це окрема повага, нехай і не люксовий, зате не нав’язливий. Ніхто і ніколи не буде хапати тебе за руки, як у Туреччині або Єгипті. І хоча рідко можна пройти повз балійця не почувши, наприклад: «Taxi?», подальша розмова, як правило, буде такою:

— No, thank you.

— Thank you for your smile.

Постійно посміхатися, навіть беззубими ротами, причому не з ввічливості, а від щирого серця — це взагалі про балійців. Про них хочеться розповідати окремо. Легкі, безтурботні, часом чудово пофігістічні та дуже щирі в своїй емпатії. Думаю, саме їх життєлюбність і гостинність приваблює на острів стільки гостей.

І хоча для балійця раз плюнути закопати зібране сміття прямо на пляжі, але ані це, ані спонтанні смітники вздовж дороги, ані крикливі гекони, ані навіть агресивні макаки не завадять вам закохатися в Балі — так, що ви не зможете опиратися силі його тяжіння.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X