Як прийняти своє тіло. Блог психолога

8 травня 2018, 20:37

Кожна епоха диктує власні ідеали краси, однак варто пам’ятати, що тіло кожної людини – унікальне

Сьогодні я вкотре побачила у Facebook рекламу психологічного тренінгу зі схуднення. У ній говорилося: якщо ви дотримуєтесь дієти, худнете, а потім знову товстієте, вам – до нас. Фахівець буде працювати з вами онлайн, давати домашні завдання, і все буде добре.

Відео дня

Утім, як можна працювати з тілом без реального контакту з ним? Як відчути переживання, які воно ховає? Якщо розділяти голову і тіло, або раціо і тілесність, тоді це, звісно, спрощує завдання. Якщо сприймати людський розум, тіло та емоції, як одне ціле, де все взаємодіє, тоді підхід у роботі кардинально змінюється.

Мода на схуднення дуже живуча. Стало модно звертатися до дієтологів. Часом це – колишні терапевти, які пройшли відповідну спеціалізацію. Під час онлайн-презентацій вони розповідають, як важливо пити багато води, рухатися, займатися спортом, їсти продукти з низьким глікемічним індексом, а також про шкоду цукру, солі, солодкого, показники індексу маси тіла, об’єми талії у жінок та чоловіків, рак і ще багато іншого.

Що може відчувати людина, яка слухає подібне? Цілу палітру переживань, але, насамперед, я думаю, хвилювання. Чи правильно я живу? Чи правильні продукти їм? Чи втискаюся в норму за усіма показниками?

Якось до мене на консультацію прийшла 18-річна дівчина. Вона сказала, що хоче схуднути. Я здивувалася, адже вона не була товстою. Звісно, не худенькою, але точно не товстою: тонка талія, широкі стегна, довге волосся, гарний колір шкіри. Я їй про це сказала. “Але в мене живіт!” – відповіла вона. – “У мене теж є живіт, і в усіх людей є живіт”, – була моя відповідь. “Але в мене великий випнутий живіт”, – доводила клієнтка. Я здивувалася вдруге, бо у неї був нормальний живіт. Але дівчина прагнула схуднути, щоб бути схожою на модель – худу та високу. І вона була готова нічого не їсти, щоб досягти своєї мети.

Відомо, що моделі хворіють на анорексію. Від неї можна померти – таке трапляється з п’ятьма зі ста хворих. Вітчизняні психіатри кажуть, що цей розлад поширений серед підлітків. І він дуже важко піддається лікуванню, зокрема – психотерапії. Анорексія та булімія (ще один розлад харчової поведінки) можуть мати психологічну природу. Наприклад, розвиватися на фоні низької самооцінки, яка формується ще з раннього віку в процесі виховання; внутрішніх, особистісних конфліктів. Рідні можуть критикувати дитину, зокрема, її зовнішність та поведінку. Так формується негативний “Я-образ”, який завдає психологічного болю. Щоб якось дати собі раду, підліток може почати “експериментувати” з їжею.

Треба розбиратися із причинами стресу, а їсти, коли дійсно голодний

Не лише моделі контролюють вагу. Відомі артисти, телеведучі, журналісти розповідають про свої дієти, які вправи виконують у спортзалах, скільки разів в тиждень його відвідують. Тема їжі, зокрема, дієт, – це тема, яка постійно обговорюється у глянцах. Відкриєш будь-який журнал – і обов’язково стаття чи колонка про те, що їсти, щоб схуднути. Або не їсти.

Худими стали навіть іграшки, наприклад, ляльки. Вони є різні, але дуже багато довгоногих і, чомусь, саме худих, причому різної статі. Ляльки тато й мама худі, а діти – нормальні. Ну, хоч дітям пощастило.

Здоровий спосіб життя це – прекрасно! Рух – це життя. Акурат ця приказка підходить для людей холеричного темпераменту, в яких процеси збудження переважають над процесами гальмування. Їм постійно хочеться рухатись, бо така їхня природа. Натомість, флегматики та меланхоліки більш повільні, і вони, якщо можна так виразитися, “живуть повільніше”.

Є хороша приказка: що занадто, то нездорово. Їсти кілограми солодкого – це перебір. Втім, одна справа, коли в людини – нормальна вага, відсутнє ожиріння, а вона собі каже: я – товста. З’являється перманентне порівняння себе з іншими, придуманим модним еталоном краси, успіху та умовою любові. Щастя – це коли я худа, я і моя талія 75 см. Людина починає постійно контролювати вагу, а там, де багато контролю, багато страху і тривоги.

Пригадую один фільм. Героїня розповідає своєму психоаналітику, що в дитинстві була товста. Раптом помирає тато, ця подія її дуже лякає, вона мало їсть, і худне. Запам’яталося, як героїня пояснила це: “Їжа це – єдине у житті, що я могла контролювати”.

Часто психологічні проблеми люди “заїдають”. Стрес – їжа – стрес – їжа. Бо їжа – найкращий антидепресант. Коли нам важко, коли ми хвилюємося, можемо більше і частіше їсти. В організмі підвищується рівень цукру, і нам стає добре. Але на певний час. Далі треба розбиратися із причинами стресу, а їсти вже, коли дійсно голодний.

Якщо пригадати епоху бароко, то представник того час художник Пітер Пауль Рубенс малював огрядних жінок. Коли я дивлюся на його картини, думаю, що ці жінки зовсім не соромилися своїх форм. І художникам, які були чоловіками, теж подобалися ці форми. Огрядна жінка асоціюється з теплотою, добротою, затишком, материнським об’єктом.

Далеко не худих жінок на своїх полотнах зображали також Рембрандт, Тіціан, Мікіланджело, Да Вінчі. Венера Мілоська також далеко не худенька статуя. Давні греки вважали її ідеалом краси жіночого тіла. Пропорції її тіла далеко не 90х60х90.

У XXI столітті в модельному бізнесі присутні також повні моделі: американки Вельветт Мур, що важить 136 кг, Барбара Брікнер, яка носить одяг розміру XXL, знаменита Крістал Рен, авторка книги “Голодна”. Остання перемогла в дитинстві анорексію, і тепер пропагує великі форми і любов до свого тіла, яке створила природа.

Якщо воно не худорляве, не варто його класти в “прокрустове ложе” або догодити соціуму. Бо тоді це вже не своє, а чуже тіло, чужі переживання, і чуже життя.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X