Як полюбити сучасне мистецтво. Блог Марата Гельмана

20 лютого 2018, 04:03

Потрібно спілкуватися з художниками, відвідувати великі події і знати контекст

Питання "як полюбити сучасне мистецтво" провокаційне. Передбачається, що це ніби гіркі ліки, які правдами чи неправдами треба всучити дитині. А як полюбити читання? Змушувати? Зробити читання звичкою? Але нас провокацією не налякаєш, постараюся без жартів розповісти, що я насправді думаю.

Відео дня

1. Все мистецтво любити неможливо. Воно дуже різне, часто сучасні художники сповідують прямо протилежні концепти, по-різному відповідають на питання "що таке мистецтво" і "яке місце посідає сучасний художник".

Перш ніж вибрати те, що вам подобається, важливо розширити кругозір. Тому моя перша порада: ходіть на оглядові виставки на кшталт "сучасне мистецтво Китаю" або "відеоарт у XX столітті". На таких виставках цікавість є головним стимулом. Ви ніби цікавитеся, мовляв, яке воно, це китайське мистецтво, а не вибираєте, що повісити собі на стінку.

Ваш смак – це не ключ до розуміння мистецтва, а навпаки, замок. Ось трапилося щось у підручнику "Рідна мова" в четвертому класі і стало смаком. І тоді все, що не схоже на Рєпіна, Левітана, Айвазовського, Сєрова і Васнецова, людина не сприймає. Чи знайшла вона в дитинстві альбом імпресіоністів – і порівнює всіх художників із Сезанном. Тобто смак у будь-якої людини з самого початку не розвинений. Вона шукає знайоме. Треба знайомитися з усім, і тоді точно з'явиться улюблене.

2. Перестати мучитися питанням – мистецтво це чи ні. Просто сприймайте роботи художників безпосередньо. Цікаво чи ні? Вражає чи ні? Змушує замислитися, чи вмикає уяву і так далі.

Колись ми робили в Пермі виставку "Російське Бідне", де були зібрані роботи великих художників, але зроблені з непридатних матеріалів. Перша реакція публіки була – як класно, але це не мистецтво, тому що... ну і далі йшли аргументи. Щойно це питання було знято (окрема історія – як) ця виставка і художники, які в ній брали участь, стали улюбленими.

3. Продовжую історію з виставкою "Російське Бідне". Серед аргументів на тему "чому не мистецтво" на першому місці було "я теж так можу". Але через деякий час перм'яки стали надсилати фотки власних "виробів", питаючи "а це мистецтво тоді?" Цей перехід від "я теж так можу – це не мистецтво" до "я теж так можу – я теж художник" дуже важливий. На відміну від художників минулих епох, коли майстри намагалися дотримуватися дистанції з публікою, залишаючи їй тільки можливість захоплюватися (мовляв, я – геній, а ти – обиватель), сучасний художник зійшов із п'єдесталу і говорить із публікою на рівних. Але, головне, він залишає публіці частину творчої роботи.

Тому третя порада: станьте трохи співавтором художника, знайдіть у собі творчий імпульс. Наприклад, багато мінімалістичних проектів припускають буквально рівне партнерство художника з глядачем.

4. Звісно, нікому не подобається відчувати себе "лохом". Раніше, аж до 1960-х, існувала чітка система критеріїв. Вони могли змінюватися, але в них було легко орієнтуватися. Гарне мистецтво – таке, або інше. Ну, там, композиція чи золотий перетин. І так далі. Потім раптом усі критерії були зруйновані. І вже хороше від поганого можна відрізнити, виключно побачивши твір у контексті інших робіт, які створені в попередні епохи та сучасниками. Мистецтво перестало бути критеріальним і стало контекстуальним. Критерії можна вивчати, а в контексти занурюватися. Тому четверта порада – почати відвідувати мегаподії, в яких показують одразу багато мистецтва, щоб відчути контекст. І відчути себе знавцем. Допоможуть відвідування двох поспіль венеційських бієнале, однієї Документи і пари-трійки ярмарків. Дізнайтеся авторів, пам'ятайте прізвища. Порівнюйте, оцінюйте.

5. Тут я перекажу один скетч від художника Дмитра Гутова, який, на мою думку, може комусь допомогти полюбити сучасне мистецтво. Ви пам'ятаєте черги до плащаниці Ісуса в московському Храмі Христа Спасителя? За великим рахунком, це стара брудна ганчірка. Але за нею стоїть надпотужна справжня історія. Тобто сам артефакт і його естетичні властивості – неважливі. Важливий бекграунд. Люди стоятимуть ночами в черзі, цілуватимуть ганчірку, поринатимуть в ейфорію від однієї думки, що її торкався Христос.

Для нас, тих, хто захоплений сучасним мистецтвом, його історія – це неймовірно важлива частина історії людства. Вона не менш драматична, ніж історія воєн, історія релігій. І тому захоплення викликає іноді те, наскільки витвір мистецтва змінив саме мистецтво. Тому, коли ми говоримо про Марселя Дюшана, Казимира Малевича чи Ван Гога, ми постійно тримаємо в голові, наскільки великий внесок вони зробили, наскільки вплинули на інших художників.

6. Цей пункт важливий, так як це мій випадок. Шоста порада: спілкуйтеся з художниками – вони дуже цікаві. Так вийшло, що спочатку я закохувався в художників як в особистостей, а потім вже – у їхнє мистецтво. І потім, будучи галеристом, я завжди казав, що ми працюємо з художниками, а не з предметами.

Сучасний художник зійшов з п'єдесталу і говорить із публікою на рівних

У Чорногорії у нас були такі відкриті по неділях майстерні. Ну, тобто ми давали майстерні безкоштовно, але за умови, що по неділях художники відкривали двері, робили міні-виставкі і приймали відвідувачів. І ось один відвідувач, німець років 60-ти, підходить до мене і каже: "Я, нарешті, зрозумів сучасне мистецтво. Це так круто". Я його питаю, мовляв, ти що, в музеї не ходив? Він відповідає: "Як же не ходив, багато ходив, але я жодного разу не розмовляв з художниками". Виходить, музеї стали такими перегородками між художником і глядачем. Тож треба спілкуватися з художниками.

7. Людина любить себе. Майже завжди. Тому один із способів полюбити – вкластися. Ну, тобто сьома порада – купити мистецтво. У нас був один клієнт, який хотів з меркантильних міркувань зробити подарунок музею. Я йому позначив список імен, чиї роботи нас цікавлять, а далі – на його вибір. Людина вперше мала вибрати мистецтво і заплатити за нього реальні гроші. Це виявилося складною справою, але в результаті, той художник, якого він вибрав, став початком і особистої колекції.

8. Є, звісно, і прямий шлях – освіта. З дитинства ходити в музеї. Але це нецікаво, це і так зрозуміло.

9. А ще хороша ідея, дивитися мистецтво разом з людиною, яка любить мистецтво і яка вам симпатична.

10. Ну і last but not least – перестати протиставляти мистецтво минулого і сучасне. Типу "он тоді...., а зараз...". Мистецтво належить часові, відображає час. Любити сучасне мистецтво – любити себе, своє життя.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X