Як олімпійські спортсмени дають собі раду при провалі. Блог вченого

21 лютого 2018, 08:03

Атлети, які навчилися самоспівчуттю, більш наполегливі і менш пасивні у випадку невдач

Кажуть, немає нічого гіршого, ніж фінішувати на Олімпіаді четвертим.

На Іграх у Пхенчхані ми вже спостерігали неймовірні виступи атлетів, які заробили медалі. Але в тіні тих, хто отримує золото, срібло та бронзу, залишаються історії особистих невдач і провалів спортсменів, які так і не піднялися на п'єдестал.

Відео дня

Для багатьох невдача на Олімпіаді стає чи не найважчим емоційним переживанням у кар'єрі. Коли атлети стикаються з провалами, то не тільки занурюються в самокритику, їм загрожують і інші наслідки на кшталт обмеження фінансування. При цьому один лише страх невдачі здатний перешкодити атлетові продемонструвати найкращий результат, коли він йому так необхідний.

Тож для успіху дуже важливо знайти ресурси, які допоможуть пережити емоційно важкий стан.

Пізнати самоемпатія

Одним із таких інструментів може бути самоемпатія. Тобто вміння визнати, що ви перебуваєте в тяжкому стані і хочете його подолати.

За даними досліджень, самоемпатія може стати корисним ресурсом, коли атлети ставляться до себе не критично і строго, а доброзичливо. Для цього вони повинні збалансувати свої думки і емоції, а також визнати, що інші учасники змагання переживають подібні проблеми.

Є ще два слова, що починаються на "само", які часто використовують у спорті. Це самовпевненість і самооцінка.

Самовпевненість – загальна впевненість атлета в тому, що він може досягти успіху. Самооцінка – розуміння того, чого ти вартий. Самовпевненість і самооцінка часто пов'язані між собою. Якщо спортсмен відчуває, що достатньо компетентний, його почуття власної гідності зростає.

Але для самоемпатії не потрібні самооцінка і розуміння компетентності. Для цього потрібно лише визнання власних страждань і бажання з ними впоратися.

Теоретики і практики спортивної психології активно шукають способи навчити атлетів самоемпатії. Наприклад, Ембер Моузвіч, асистент професора Альбертського університету, розробила семиденну програму для розвитку цієї навички у жінок-атлетів.

Програма передбачає введення в курс справи і п'ять письмових вправ, які слід зробити протягом тижня.

В одній із вправ атлетів просять написати собі записку і описати розуміння, доброту і стурбованість так, ніби вони говорять із другом, який переживає подібний досвід. Атлети, які брали участь у програмі, визнали, що рівень їх самоемпатії значно підвищився. При цьому вони істотно менше стали переживати через помилки і самокритики.

Згідно з нашими дослідженнями, атлети з різних видів спорту та учасники змагань різного рівня відчувають провину за програші, травми, нездатність досягти власних цілей і виправдати власні очікування, помилки, порівняння і відсутність поліпшення результатів.

Емоційна безпека

На заміну жорсткої самокритики самоемпатія пропонує ресурс, який забезпечує атлетам емоційну безпеку і силу духу, щоб гідно впоратися з потенційно негативним досвідом.

Ви, можливо, запитаєте, коли самоемпатія корисна – до, під час чи після змагання. Ми припускаємо, що атлетам потрібно відповідати самоемпатією на нещодавню невдачу.

Для успіху дуже важливо знайти ресурси, які допоможуть пережити емоційно важкий стан

У нашому дослідженні жінки-атлети пояснили, що корисно використовувати цю практику також безпосередньо під час невдачі – коли вони роблять помилки на змаганнях, в той самий момент, коли розуміють, що критикують себе найбільше.

Розроблено цілий спектр практик самоемпатії. Це і контрольована медитація, і письмові практики, і інші вправи. Багато з цих правил вчать людей, як бути до себе добрішим. Для цього радять усвідомлювати власний потік думок і міняти внутрішні діалоги так, щоб самокритичний голос перетворився на більш позитивний і доброзичливий.

За межами самооцінки

Дослідження в цій сфері лише починаються. Але результати наявних кажуть: самоемпатія корисна не тільки для самооцінки атлетів. Спортсмени з розвиненим навиком самоемпатії більш самостійні (володіють свободою приймати рішення) і вище оцінюють своє тіло, а також менше бояться провалу, менше соромляться і не так негативно себе оцінюють.

Самоемпатія також допомагає бути більш наполегливими і менш пасивними в разі невдач.

Під час дослідження, жінки-атлети висловлювали свої сумніви щодо цієї навички, так як бояться, що він зробить їх самовдоволеними і пасивними в досягненні спортивних цілей. Чоловіки-атлети бояться, що це зробить їх менш мужніми.

Поки дані спорту і за його межами говорять про те, що такі страхи не виправдані. Для багатьох атлетів, які неминуче зіткнуться з невдачами, вміти собі співчувати – життєво важливий навик для позитивної участі в змаганнях.

Переклад НВ

Вперше опубліковано на The Conversation .

Републікація повної версії тексту заборонена.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

The Conversation

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X