Довіряти не можна перевіряти

24 лютого 2020, 08:30
НВ Преміум

Виводити на чисту воду — захопливе заняття, але вступаючи в цю гру, визначтеся з тим, що робитимете з отриманою інформацією

У вас так буває: партнер перевертає телефон, коли отримує повідомлення? Або залишає гаджет екраном донизу, обов’язково закриваючи всі вкладки? Звичайно, може, це просто звичка, а може, цілком усвідомлена дія. Ігнорувати це чи ні — вирішувати винятково вам. Я ж пропоную ініціювати розмову про довіру. Непроста розмова. Готові до неї?

Відео дня

Довіра, безумовно, має мати розумні межі. Хоч як би ми любили спілкування у купе, де довіритися випадковому попутнику — річ нехитра, все-таки психічно здорові люди не відкриватимуть першому-ліпшому всі свої таємниці. З незнайомцями ми частіше розмовляємо в межах конкретної ситуації й інтуїтивно напружуємося, коли нас дуже швидко хочуть «пізнати». Так, зближення потребує певного темпу, неспішності та поваги до особистого простору. Саме в наближенні до людини ми починаємо відчувати довіру, в основі якої, на мою думку, почуття безпеки.

Безпека, натомість, ґрунтується на принципах домовленостей, які можуть існувати як апріорі, так і обговорюватися у кожному конкретному випадку. Мене завжди дивує, коли люди, наприклад, через кілька років шлюбу заявляють: мовляв, не обіцяли своїй другій половині вірності, й це партнер так «викривлено» розцінив усі супутні умовності штампу в паспорті.

На рівень довіри у стосунках впливає і рівень самооцінки

Але якщо іншого не обумовлювалося, то у стосунках людей вже давно закладено опції, так би мовити, за замовчуванням, які працюють апріорі: вірність, порядність, чесність і, як результат, довіра. Нам спокійно і безпечно, коли передбачувано, коли існують правила, що діють однаково в обидва боки. Саме з цього погляду важливо вибудовувати стосунки.

Часто так трапляється, що один партнер звинувачує іншого в недовірі, доводячи, що якщо той не може довіряти, то інший просто не зможе відреагувати на відповідь, і взагалі, спочатку потрібно просто вірити. Однак суперечка, що первинно у стосунках — довіра або чесність, так само недозволена, як і суперечка про курку і яйце. Оскільки довіра залежить від обох сторін — і від здатності довіряти, і від здатності бути щирим і порядним.

Безперечно, на багато чого впливає наш попередній досвід взаємин із батьками й іншими партнерами. Складно чекати безумовної довіри від жінки, чий шлюб розпався через зраду. Складно повірити у щирість того, чиї батьки брехали йому всі дитячі роки, а потім це розкрилося і залишилося з ним на все життя. Поруч із досвідом лягають рівними рядами наші забобони, які безглуздими голосами в голові повідомляють нам неправдиву інформацію, яка містить більше узагальнень і упереджень, ніж істини і здоровий глузд. Там весь набір: про красивих і невірних, про багатих і гулящих, що «всі чоловіки сво…», а «всі жінки…», про все, що залюбки обговорює жовта преса, і чим розважаються на дозвіллі бабусі біля під'їзду.

Проте існує кредит довіри, і він, безперечно, має сенс. Так, нерозумно весь час вишукувати внутрішні засоби, щоб давати людині ще один шанс, але ми ставимося до цих граблів з особливою любов’ю. До того ж у діловому світі найчастіше другого шансу ви не матимете, тоді як особисте життя, з мого досвіду, має всі 48 шансів, якщо я не помилилася у підрахунках. Хоча це вже більше схоже на дурість, ніж на довіру.

Парадокс у тому, що і ті, хто беззастережно дає й дає наступний шанс, і ті, хто обпікся, не бажаючи більше нікому довіряти, можуть бути однаково самотніми.

На рівень довіри у стосунках впливає і рівень самооцінки людини. І тут важливо як не переоцінити себе, так і не вважати себе негідним порядного і шанобливого ставлення. Знову ж таки — привіт татові з мамою, які працювали над цим усе наше дитинство, даючи зрозуміти, на що ми маємо право розраховувати, коли подорослішаємо: «та кому ти потрібна будеш?», «та жодна дівчина на тебе не подивиться!»

Приймати рішення довіряти або перевіряти ви будете самі, але все-таки звірити позиції було б незайвим. Й іноді найпростіший спосіб — запитати прямо. Запевняю, що виводити на чисту воду — хоч і захопливе заняття, але воно зовсім не сприяє формуванню довіри. Ба більше, вступаючи в цю гру, ви маєте визначитися з тим, що робитимете з отриманою інформацією. Чи зможете піти? Або будете жити як раніше, але тепер із цим жахливим знанням, руйнуючи свою психіку й життя?

Розставте пріоритети самі.

Колонку опубліковано в журналі НВ від 20 лютого 2020 року. Републікацію повної версії заборонено

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X