Чотири елементарні правила цифрового етикету
Навіть приховавши персональні дані, публікувати фрагменти особистого листування можна лише з дозволу іншої сторони
Бувають такі елементарні речі, які навіть незручно озвучувати людям, що старші за 12 років. Однак, саме елементарні речі час від часу слід повторювати. Як показує сумний досвід…
Приватність у цифровому просторі
1. Приватне листування тому і називається приватним, що ініціатор не передбачає його демонстрації третім особам. Інакше б розмову було ініційовано у публічному просторі. Від вибору простору спілкування залежатимуть формулювання, вибір слів, емоційне забарвлення, вказування або замовчування деталей тощо.
Складні дії — просте життя, прості дії — складне життя
2. Приховування персональних даних та ідентифікаторів, як то аватар, імʼя, прізвище, прізвисько не перетворює автоматично персональне листування на публічне. Навіть без ідентифікаторів публікування приватної розмови потребує дозволу з боку співрозмовника.
3. Запит на публікацію будь-якої частини з приватної розмови або зустрічі має бути коректним. Фраза «давай сфотографуємось» не означає, що це фото буде опубліковано в мережі з вказуванням профілю людини.
Людина може не заперечувати щодо спільного фото на згадку у приватних архівах. Але для будь-якої іншої дії треба уточнювати: чи ви хочете спільне фото для публікації, для сторіз, з вказуванням профілю, без згадки профілю тощо. Так, складні дії — просте життя, прості дії — складне життя.
4. І наостанок. Ми не читаємо чужих приватних розмов і записів, якщо це не є професійним обов’язком.
Де закінчуються норми етикету, там починається закон. І добре, якщо закон, бо це цивілізована сила. Де закінчується закон, там починається сила груба.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут