Синдром помилкової надії. Чому всі спроби схуднути провалюються
Знайдіть баланс між амбітним баченням майбутнього себе та маленькими щоденними цілями
Дієтичний оптимізм, або синдром помилкової надії. Це поширене явище, за якого люди постійно ставлять перед собою нездійсненні цілі, провалюють їх, огидно почуваються при цьому і, найважливіше, — продовжують це повторювати раз за разом. Замість того, щоб винести урок, провести самоаналіз, зрозуміти причини невдач і підібрати таке навантаження, яке справді зможуть витримувати протягом тривалого часу — просто ще одна спроба. Потім ще одна. Багато людей десятиліттями, від 3 до 15 разів за рік, роблять спроби схуднути і частіше безрезультатно. Хоча певний ефект є — стрибки ваги підвищують ризики для здоров’я та підривають почуття самоефективності.
Дивно, що самі люди не засвоювали уроків і зберігали впевненість у тому, що кожна наступна дієта вже точно спрацює. Нова програма напевно виявиться ефективною. При цьому учасники не могли чітко відповісти, чому провалилися всі їхні попередні спроби. Це і є помилкова надія, яка підштовхує до свідомо неефективних спроб.
Стрибки ваги підривають почуття самоефективності
Як це не дивно, але досягнення мети схуднення теж призводить до розчарування. Завищені очікування від схуднення включають очікування дива, яке перетворить усе життя. Такі люди очікують, що, позбувшись зайвих кілограмів, вони знайдуть кохання або зароблять купу грошей. На жаль! Вони худнуть, а їхнє життя залишається таким самим — тільки з іншою вагою.
Виникає парадокс: якщо ми поставимо собі надто амбітну мету і створимо чудові очікування, то не зможемо її досягти через складність. А якщо поставимо надто просту мету, то не зможемо навіть почати, бо вона не мотивує, не надихає. Що ж робити?
1. Реалістичні цілі. Просто чесно запитайте себе: «Чи зможу я цього дотримуватися протягом п’яти років?» Якщо відповідь «ні», то потрібно полегшувати собі завдання. Починайте програму, тільки якщо відчуваєте, що зможете її виконувати протягом цього періоду. Зрозуміло, це не означає, що вам треба робити одне й те саме п’ять років, ви можете додавати нове — але тільки якщо відчуваєте «п’ятирічну готовність». Більш реалістичні цілі призводять до підвищення задоволення від результатів і не заважають втраті ваги, а також дають змогу уникнути фрустрації. Головне — це не кількість кроків, а рух у потрібному напрямку день у день. Порівнюйте себе з самими собою вчорашніми.
2. Негативні фантазії. Замість халявного дофаміну та смакування майбутнього успіху, сфокусуйтеся на негативних фантазіях — уявляйте, які перешкоди виникатимуть у вас на шляху і як саме ви їх долатимете. Аналізуйте свою поведінку, проводьте роботу над помилками, враховуйте ризики та тригери. Продумайте, що може спричинити зрив і як швидше повернутися назад. Наприклад, якщо ви з'їли те, що не збиралися їсти, — запишіть, проаналізуйте.
3. Золота середина. Знайдіть баланс між амбітним баченням майбутнього себе і маленькими щоденними цілями. Збільшуйте навантаження, коли у вас багато сил, знижуйте — коли мало. Цінуйте кожен маленький крок і не знецінюйте свої щоденні зусилля, а полюбіть і цінуйте їх. Адже це не тільки рутина, а й вираження любові до себе (а не самопокоряння). Мисліть глобально і дійте локально. Пам’ятайте, куди ви йдете, але не забувайте насолоджуватися мандрівкою та компанією тих, хто йде з вами!
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
