Як п’яніють від алкоголю, — професор психології

13 травня 2020, 23:03
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Професор психології Джуді Грізель у навчальному відео для проекту TED розповідає про те, як етанол викликає сп’яніння і чому у різних людей цей стан проявляється по-різному

Переклад Ростислава Голода для TED

Етанол — молекула, в основі якої лежать кілька атомів вуглецю. Саме через нього люди п’яніють. У просторіччі зазвичай званий алкоголем, етанол є діючою речовиною алкогольних напоїв. Завдяки своїй простій будові, він здатний проникати крізь мембрани і ховатися в різних затишних куточках клітини, на відміну від більш складних молекул по-різному впливаючи на організм. Як саме він здатний викликати сп’яніння і чому у різних людей різко відрізняються прояви цього стану? Щоб відповісти на ці два питання, нам необхідно простежити шлях алкоголю по організму.

Відео дня

Алкоголь опиняється в шлунку, а потім виділяється в кров через травний тракт і, особливо, тонкий кишечник. Вміст шлунку впливає на швидкість потрапляння алкоголю в кров, оскільки після їжі закривається воротар шлунку, що розділяє шлунок і тонкий кишечник. Тому після ситного прийому їжі рівень вмісту алкоголю в крові може бути в чотири рази нижче, ніж після того ж обсягу алкоголю, випитого на порожній шлунок.

Алкоголь викликає вироблення ендорфінів, які допомагають заспокоїтися в ситуаціях стресу або небезпеки

З кров’ю алкоголь потрапляє у внутрішні органи, особливо туди, де кровотік найбільш інтенсивний: печінку і головний мозок. Спочатку він потрапляє в печінку, і під дією її ферментів молекула алкоголю розкладається в два етапи. Фермент алкогольдегідрогеназа перетворює алкоголь на токсичний ацетальдегід. Потім фермент альдегіддегідрогеназа розщеплює токсичні ацетальдегіди до нетоксичних ацетатів. У міру циркуляції крові печінка нейтралізує дію алкоголю, однак від здатності печінки знешкоджувати алкоголь залежить, скільки алкоголю потрапить у внутрішні органи та головний мозок.

Через сприйнятливість мозку виникають емоційні, когнітивні та поведінкові реакції на алкоголь — відомі як алкогольне сп’яніння. Алкоголь активує основне гальмо мозку — нейромедіатор ГАМК, а також пригнічує його основний збудник — глутамінову кислоту. Все це пригнічує активність нейронів, через що алкоголь у невеликих кількостях розслабляє, у великих — призводить до сонливості, а в критичних дозах ускладнює роботу мозку з нормального життєзабезпечення.

Алкоголь також активує невелику групу нейронів, яка тягнеться від середнього мозку до прилеглого ядра перегородки, дуже важливої частини мозку, що відповідає за мотивацію. Подібно до інших активних речовин, що викликають звикання, алкоголь стимулює вироблення дози дофаміну в ядрі перегородки, в результаті чого виникає відчуття задоволення.

Алкоголь також викликає вироблення і виділення деякими нейронами ендорфінів. Ендорфіни допомагають нам заспокоїтися в ситуаціях стресу або небезпеки. Підвищений рівень ендорфінів призводить до супутніх споживанню алкоголю відчуттів ейфорії та релаксації.

В результаті у міру розщеплення алкоголю печінкою його вплив на головний мозок слабшає і сп’яніння минає. Індивідуальні особливості в будь-якій точці цього шляху алкоголю по організму викликають у людей різні реакції сп’яніння. Наприклад, у чоловіків і жінок, що мають однакову вагу та випили рівну кількість алкоголю під час одного і того ж прийому їжі, вміст алкоголю в крові буде різним. Все тому, що в організмі жінок, як правило, вище процентний вміст жирової тканини, для якої потрібно менше крові, ніж для м’язів. За однакової кількості алкоголю в меншому обсязі крові його рівень в організмі буде вище. На сприйнятливість до алкоголю впливає спадковість, що обумовлює рівень ферментів печінки. В результаті регулярного вживання алкоголю відбувається підвищене вироблення ферментів печінки, що в підсумку викликає несприйнятливість до алкоголю. Однак у тих, хто тривалий час зловживає алкоголем, можуть розвиватися порушення печінки, що призводить до зворотного ефекту.

Крім того, генетичні відмінності, пов’язані з передачею дофаміну, ГАМК і ендорфінів, можуть призводити до алкоголізму. Тим, у кого від народження низький рівень ендорфіну і дофаміну, алкоголь служить засобом, щоб «залити тугу». Для декого ризик надмірного вживання алкоголю пов’язаний зі сприйнятливістю до ендорфінів, які викликають позитивну реакцію на алкоголь. У інших є відмінності в обігу ГАМК в організмі, в результаті чого вони особливо схильні до седативного впливу алкоголю, що знижує ризик його нерозбірливого вживання.

Крім того, мозок пристосовується до хронічного вживання алкоголю, пригнічуючи обіг ГАМК, дофаміну й ендорфінів і посилюючи активність глутамінової кислоти. Все це призводить до того, що алкоголіки частіше відчувають стан тривоги, розлади сну і отримують менше задоволення від життя. Ці зміни в фізіології організму часом призводять до безконтрольного пияцтва, коли нормою є вживання алкоголю, а не відмова від нього, в результаті чого виникає порочне коло.

Тому на сприйнятливість до алкоголю впливають як спадкові фактори, так і життєвий досвід людини. Це означає, що одні люди більшою мірою схильні вживати алкоголь у певний спосіб, ніж інші, а досвід споживання алкоголю впливає на зміни у фізіології та моделях поведінки.

Повну версію можна знайти на TED

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

Більше блогів тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X