Чекайте. Чому мовчання – золото

13 травня 2019, 22:03

Секрет успішної комунікації сформульований одним словом 

Ми живемо в світі, який потребує від нас бути розумнішими, здоровішими, талановитішими. Сучасний контекст вимагає бути амбіційним, цілеспрямованим, креативним. Мало того, ми маємо це доводити іншим у постійній боротьбі за посаду, бізнес, клієнта. А коли буде достатньо? А хто визначає, що вже достатньо?

Відео дня

Правда в тому, що ми самі маємо вирішувати це. Самоспівчуття – це прийняття рішення про те, що ми вже ОК – такі, як ми є. Зараз. І ми ОК навіть тоді, коли інші так не думають, бо ми – це ми, а вони – це вони.

На нескінченних зустрічах, брейнштормах, нарадах, конференціях ми всі говоримо. Інколи одночасно. Рідше – по черзі. Але знаєте що? Часто «по черзі» просто означає, що в той час як говорить мій співрозмовник, я просто чекаю своєї черги сказати. Ми не слухаємо уважно, не включаємось, не співпереживаємо. Ми чекаємо своєї черги проявити власні кмітливість, обізнаність, гострий розум, експертність і т.д. і т.п. 

Чи є наша розмова продуктивною і змістовною?

І якщо з питаннями самоспівчуття можна і треба багато працювати, і в результаті ми отримаємо самоусвідомлення і справжнє прийняття себе, то з питаннями «Коли?» і «Чи говорити?» все значно простіше. Є безліч схем, вправ і правил, які визначають черговість, формат і контент повідомлення.

Одним з них хочу поділитись тут. І, як не дивно, на відміну від дієслова говорити, яке означає діяти, секрет успішної комунікації сформульований в дієслові чекай, яке, очевидно, означає не діяти.

Питання, яке є ключовим у визначені моделі спілкування: я хочу, щоб мене почули, чи щоб мене зрозуміли? Бо метою ефективної комунікації є, перш за все, розуміння.

Розберемося?

Абревіатура англійською визначається як W.A.I.T. (чекай).

Чекай – чи маю я зараз говорити?

І справді, давайте тренувати навичку зупинятись, щоб принаймні вміти аналізувати, чи є наша розмова продуктивною і змістовною? Чи є смисл в цій розмові?

Витративши час на те, щоб співвіднести власне бажання поговорити з доцільністю, змістовним внеском в бесіду, ми справді можемо досягти позитивних результатів. Очевидно, що вирішення конфліктів пов’язане, перш за все з тим, що ми говоримо і як ми говоримо.

І ту знову питання до себе – до власної самооцінки.

Дуже часто ми вмішуємось в розмову, перериваємо і доповнюємо те, що говорять інші, для того, щоб показати власну обізнаність з темою чи питанням, і абсолютно без попередньої власної оцінки того, що хочемо сказати і для чого. Якщо нашою метою є ефективне, комфортне для обох сторін, змістовне спілкування, ми маємо взяти на себе відповідальність за взаємодію під час розмови.

Ось кілька запитань, які направлять розмову у конструктивний напрямок.

1. Чи є в мене справді щось важливе, що варте зараз уваги всіх учасників дискусії?

2. Те, що я хочу сказати зараз – справді по темі?

3. Чи настільки те, що я хочу сказати, важливе аж так, щоб перервати того, хто говорить? Точно?

4. Те, що я хочу сказати – факт чи просто моя думка?

5. Хтось інший до мене вже висловлював цю думку?

6. Чи я переконаний в правдивості того, що хочу сказати зараз?

7. Чи я маю особистий досвід чи конкретні посилання на першоджерела щодо того твердження, про яке готовий говорити?

8. Наскільки те, що я скажу зараз, може знецінити чи принизити статус інших учасників?

9. Кому треба знати те, що я хочу сказати? Чи прямо зараз потрібна ця інформація?

Наша мета в будь-якій розмові – зрозуміти те, що хоче сказати інший і дати іншому зрозуміти те, що хочете сказати ви.

Takeaways

1. Обдумайте ваші нещодавні розмови.

2. Чи були вони продуктивними?

3. Чи на вашу думку вони можуть стати більш продуктивними, якщо використовувати ці питання? 

Текст публікується з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут

Показати ще новини
Радіо НВ
X