Сміх на непевній мокрій кульці

6 травня 2017, 15:45
Новое время Style в рамках спільного спецпроекту з Книжковим арсеналом "Сміх. Страх. Сила" публікує серію есе відомих українських журналістів та громадських діячів

Продовжуємо спецпроект роздумами журналіста і телеведучого Вадима Карп'яка – Сміх на непевній мокрій кульці.

Коли треба щось написати про сміх, то першими на папір так і просяться якісь зачовгані жарти, або сумнівної точності наукові факти. Наприклад про те, що той хто сміється не менше 17 хвилин на добу - подовжує собі життя на один рік. В цьому твердженні, між іншим, мене завжди цікавило, як саме можна було настільки точно виміряти оце подовження життя саме на рік? І в який саме спосіб іншій піддослідній групі не давали сміятися свої 17-ть хвилин на добу, тим само прирікаючи їх на швидшу смерть. Або інший «цікавий факт»: для усмішки людині треба напружити 17 м'язів, а для того, щоб насупитися - аж 43. Тут взагалі проглядає певна нелогічність, бо чим більше м’язи напружуються, тим більше вони тренуються. Тому виходить, що веселуни виглядають менш тренованими, ніж особи зосереджені. Хоча десь воно так і є, бо стереотипні уявлення завжди малюють посміхунчиків повненькими і трошки неоковирними. Натомість підкреслена спортивність традиційно тяжіє до пафосності і солідності.

Відео дня

Саме через отакі речі особисто мені завжди видавалися нецікавими будь-які спроби розкласти сміх на якісь раціональні складові і виявити його природу. Напевно причина криється в тому, що з усіх серйозних робіт на цю тему я виніс дві, зате ґрунтовні думки. Перша така, що сміх завжди контекстуальний. Тобто смішить вас щось, чи не смішить - залежить від контексту, а також від здатності людини цей контекст розуміти. Саме через це так складно перекладати іноземцям наші анекдоти. Друга ж думка була ще простішою: сміх – невід’ємна потреба людини і навіть у найгірших умовах, а людина звикає до будь-яких поганих обставин, сміх буде проявлятися в той чи інший спосіб.

І він проявляється. Недавно мені довелося переглянути підбірку солдатського гумору з передової АТО. Там були перекази жартів, карикатури, написи на снарядах і постановочні фото. Частину з них я ідентифікував як адаптований до нових умов армійський гумор ще часів СРСР. Але частина цих скетчів виглядала мені зовсім новою. І якраз вона була найгострішою і найнеполіткоректнішою. Але хто, скажіть на милість, візьметься судити зараз солдатів за недотримання етичних норм?

Але з солдатами якось простіше – вони завжди в ситуації стресу і гумор у них завжди специфічний. Складніше з ситуацією політикою, котра, за словами класика марксизму-ленінізму, є концентрованою економікою (а особливо у нашому випадку). Здавалося б, тут гумору є де розійтися і дати трохи виплюснутися народній «любові». Але чи багато ви знаєте модерних анекдотів на відповідну тему? Таких щоб нових, на злобу дня? От і я ледь нашкребу двійко-трійку. І тут у нас явно проблема, бо сама політика, як мені видається, в Україні перетворилася значною мірою на безкінечний гумористичний серіал.

Вадим Карпьяк, журналист, телеведущий

Вадим Карпьяк, журналист, телеведущий Фото:

Починалося все з доволі безневинних народних мемів, як то «кравчучка» чи «кучмовозка». Але політики вирішили не відставати від народу від виборців і цитати посипалися одна за одною:

«Я за життя стiльки сала з'їв, що соромно свиням в очi дивитися»

«Набратися кредитів, як сучка бліх»

«Медицина — це та галузь, яка має йти попереду, як дим від паровоза»

«Скотиняки…»

Ви і самі можете продовжувати цей список афоризмів, який ще чомусь ніхто не здогадався видати окремою брошурою.

В ситуації, коли країна виявилася залежною не від інституцій, а від конкретних прізвищ, вся увага громадян на таких прізвищах і сконцентрувалася. А ті, відчувши ці пильні погляди, з усіх сил стараються публіці сподобатися. А який найдієвіший спосіб запасти людині в душу? Правильно! Викликати посмішку. От і повелося, що частина політикуму старається одне поперед одного розважити нас як не оригінальними ідеями податку на неодружених, так цікавими прізвиськами, які вони вигадують своїм конкурентами.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Але взагалі-то, я себе тішу тим, що не все так і погано, як може видаватися. Коли я починаю думати в такому дусі, як оце щойно вам описав, то відразу знаходжу в голові розраду, мовляв криза – це лише ще одне слово для позначення ситуації, в якій існує вся планета. Судіть самі: ми сидимо на планеті, де висота придатного для життя шару не перевищує 20 км. При цьому в будь-який момент будь-де може трапитися землетрус або виверження вулкану. Під нами постійно рухаються якісь тектонічні плити, а над нами літають тонни повітря, які будь-коли можуть якщо не пролитися дощем, то закрутитися буревієм. Будь-якої миті нам на голову може звалитися метеорит, який моментально знищить мільярди півтора людей, а ще кілька мільярдів помруть впродовж кількох тижнів після падіння. І от на цій непевній мокрій кульці ми невідомо куди несемося крізь космос, склад і стан якого нам зовсім непідвладний. І все, що ми маємо, це купа теорій, яка базується на малесенькій купці фактів. На цьому фоні наші локальні біди вже не виглядають аж такими страшними. Тому що нам залишається, як не усміхатися? Це бодай теоретично подовжує наше життя. А воно хоч і кризове, але добровільно з ним мало хто погоджується розпрощатися.

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE у Facebook та Вконтакті

Показати ще новини
Радіо НВ
X