Громадянська війна. Алекс Ґарленд.

У дуже близькому майбутньому в Сполучених Штатах Америки спалахує нова громадянська війна. Загалом 19 штатів оголосили про відокремлення. В трейлері згадують про Флоридський альянс та Західні сили, а ще про президента, який займав свій пост три рази. По телевізору він говорить, що сепаратисти будуть знищенні дуже швидко, але реальність як завжди виявляється зовсім іншою: вся країна палає. Хтось обирає не дивитися новини (привіт Не дивись вгору), хтось вже поділив американців на види та відстрілює тих, хто не відповідає параметрам. Жінка-репортер разом із друзями стають свідками цього кривавого хаосу та намагаються зафіксувати його ключові події.

«Кожного разу, коли я переживаю війну, я ніби надсилаю додому послання „не робіть так“, але ось ми тут», — говорить героїня Кірстен Данст у трейлері нового фільму британця Алекса Ґарленда. Актриса грає ту саму жінку-репортера, яка із гіркотою бере в руки камеру та починає фіксувати те, що у минулому житті фіксувала за кордоном. Разом із тим Ґарленд стає у чергу авторів, рефлексуючих на тему можливого колапсу західної цивілізації і краху США, як гаранту її, цивілізації, існування. Режисер фільмів Ex Machina та Чоловічий рід вміє задавати жорсткі питання та підходити до теми із вигадкою. Здається Громадянська війна буде брати саме питаннями. Плюс — як видно із трейлера, широкоформатним спогляданням катастрофи.

Носферату. Роберт Еґґерс.

Молодий агент з нерухомості Томас Хаттер приїздить по роботі в Румунію. А точніше в Трансильванію, де мешкає граф Орлок. Останній планує залишити стіни свого стародавнього замку та сповна насолодитись суспільством більш цивілізованої частини Європи. Під час знайомства з Томасом граф помічає медальйон із фотографією нареченої агента. У упиря з’являється конкретніша ціль: вночі він п'є кров свого нового знайомого, швиденько збирає речі та відправляється в німецьке містечко Вісборг, де й мешкає Еллен Хаттер. Наречена в свою чергу починає відчувати темряву, що поступово насувається на неї. Тривога проявляється у снах дівчини.

Один з головних режисерів сьогодення Роберт Еґґерс мріяв зняти свою версію експресіоністського шедевру Фрідріха Мурнау Носферату (літературна основа тут Дракула Брема Стокера, але права у німців купити не вийшло, тому Орлок замість Дракули та Вісборг замість Лондону) одразу після свого дебюту — Відьми, але довелось відволіктись на Маяк та Варяг. Упиря у новій версії буде грати Білл Скарсгорд, за яким після Пеннівайзу закріпилося амплуа ідеального кіномонстра. Наївного Томаса Хаттера — Ніколас Голт. Його не менш наївну наречену — Лілі-Роуз Депп. Тутешню версію Ван Хельсинга, професора Альбіна Еберхарта фон Франца — Віллем Дефо. Фільм Еґґерса чекають власне через прізвище автора, але на додачу Носферату може стати найкращою роботою режисера після його дебюту, оскільки ані Маяк, ані тим паче Варяг не мали тієї ідейної цілеспрямованості та чистоти форми.

Чужий: Ромул. Феде Альварес.

Події дев’ятого заходу на територію ксеноморфів будуть відбуватися між першим фільмом серії (Чужий Рідлі Скотта 1979 року випуску) та другим (Чужі Джеймса Кемерона 1986-го), але не зачеплять головну сюжетну лінію із поневіряннями лейтенанта Ріплі. Тобто нас очікує окрема історія. Більше про сюжет наразі нічого конкретного сказати неможна.

На питання, чому навіть через сорок п’ять років після виходу Чужого цей монстр продовжує бентежити уяву людства та змушувати продюсерів вкладатися у зйомки нових фільмів за його участю давно існують багатошарові відповіді. Якщо звести їх до декількох слів, то сексуальний підтекст та тваринний страх — Ерос і Танос — помножені на жанр наукової фантастики — саме те, що із десятиліття в десятиліття привертає погляд глядача у цей темний куточок світової поп-культури. Фільм уругвайця Феде Альвареса (Не дихай) повинен достойним чином поповнити ряд франшизи. Серед продюсерів тут батько Чужого Рідлі Скотт: він вже оцінив відзнятий матеріал у своєму стилі, сказавши: «It's f*cking great». В головних ролях Ромула — перспективна молодь.

Шалений Макс: Фуріоса. Джордж Міллер.

Через 45 років після колапсу цивілізації молоду Фуріосу викрадають із миролюбної матріархальної громади, де вона спокійно собі жила, і поміщають у самий центр повернутої на культі моторів, соляри та насилля орди. Тендітна дівчина стає рабинею воєначальника Дементуса, який бореться за контроль над пустками та Цитаделлю. Але здаватися просто так Фуріоса не хоче: вона поступово стає могутньою воїтелькою, яка шукає шлях додому.

І яку у фільмі Шалений Макс: Дорога гніву 2015 року грала Шарліз Терон. Тобто нова стрічка є передісторією Фуріоси. І можливо відповіддю на питання: «Як вона отримала титул імператриці?». Загалом Шалений Макс — це ще одна довгограюча франшиза, яку не соромно згадати. Розвага на максималках у якомусь олдскульному сенсі, коли удосконалюється хіба що технічний інструментарій, бо із режисерським баченням все було чудово ще у 80-х. Джордж Міллер як ніхто вміє знімати постапокаліптичні перегони, а також вигадувати колоритних персонажів із іменами на кшталт Імператриця Фуріоса або Ріктус Еректус. Із відомих чоловіків тут сильно загримований Кріс Гемсворт.

Челленджери. Лука Гуаданьїно.

Заплутана, трішки комедійна історія про любовний трикутник. Зендея, Джош О’Коннор та Майк Фейст грають тенісистів, які закохуються один в одного. Здається, герої Джоша та Майка вже були закохані до зустрічі із героїнею Зендеї, чи просто гралися, чи їм не вистачало саме дівчини. В будь якому випадку сповнені гормонів та амбіцій серця підлітків — ще та загадка. Події фільму відбуваються у декількох часових площинах: перша зустріч та роман, зустріч через декілька років та звірка почуттів. І, звичайно, висновки.

Італієць Гуаданьїно (Назви мене своїм ім'ям) — такий собі Ларрі Кларк епохи metoo. Тобто також любить знімати щось чуттєве, гостре, еротичне про підлітків, але на відміну від Кларка говорить радше мовою символів та тримає руки при собі. Фільм Челленджери — його перша робота зі сценаристом Джастіном Куріцкесом. У обох в планах екранізація хрестоматійного міні-роману Вільяма Барроуза Квір (інший варіант перекладу часто використовують наші військові) — тексту складного та у свій час дуже провокативного. По Челленджерам буде видно, чи впораються автори із завданням.

Міккі-17. Пон Чжун Хо.

Хлопчина на ім'я Міккі Барнс приймає участь у експедиції, задача якої колонізувати льодяний світ Ніфльгейм. Звучить почесно, але насправді Міккі - витратний матеріал, клон, ітерацію якого за номером 17 ми будемо споглядати у фільмі. Якщо загине цей варіант, спеціальна установка виростить ще один. Лінія пам’яті в них при цьому не перерветься. Зручно.

Перша з 2019 року, з планетарних масштабів успіху Паразитів стрічка південнокорейського режисера Пон Чжун Хо має назву Міккі-17 та сюжет, що нагадує інший сай-фай — Луну 2112 Дункана Джонса. Там також було про клона та космос. Але не слід забувати, що корейці у своїх фільмах вміють робити різкі жанрові та сюжетні повороти, від яких захоплює дух. Куди виведе Пон Чжун Хо свого нового героя? Що це за льодяний світ Ніфльгейм? Міккі грає Роберт Паттінсон, а кого будуть грати чудові Стівен Юн, Марк Руффало та Тоні Коллетт? Можна тільки гадати, але краще все ж таки дочекатися фільм у прокаті. Бо здогадатись не вийде точно.

Гладіатор 2. Рідлі Скотт.

Після закінчення першої частини пройшло плюс-мінус п’ятнадцять років. Колишній легат та гладіатор Максимус, нагадаємо, тоді помстився таки імператору Коммоду та врятував його племінника Луціуса разом із його матір'ю Люциллой. Саме Луціус стане центральним героєм другої частини. Він ріс подалі від Риму, у глушині. Але, судячи зі всього, хлопцю доведеться повернутися у великий світ. І головне питання у фільмі наразі бачиться таким: «Чи вийшло у Луціуса очиститися від впливу його дядька-психопата, чи він зайде на нове коло безглуздого насильства та фрейдистського пошибу комплексів?». Якимось чином у цій історії буде замішаний колишній раб, а наразі торговець зброєю із прихованою образою на імператорів.

2024 буде роком сиквелів та різного рівня апокаліптичності історій: ми живемо у часи, коли розрада знаходиться у близькому та знайомому, а ще у фантазіях про смерть та війну. І у цьому божевільному параді неможливо пройти повз ще один фільм Рідлі Скотта — продовження його ж головного хіта за останню чверть століття, оскароносного Гладіатора. Наполеон сподобався мало кому. Є відчуття, що другого Гладіатора також захейтять. Але в будь-якому випадку на це буде цікаво подивитися. Перший фільм сидить у підсвідомості декількох поколінь. Це буквально візуалізований мем про Римську імперію. А ще це історія про стоїцизм, помсту та смерть на своїх умовах. Тематично доволі близька всім нам штука. Продовження, враховуючи те, що характер у режисера зовсім зіпсувався, обіцяє бути не менш актуальним.

М.К.С. (Міжнародна космічна станція). Габріела Каупертуейт.

Навколоземна орбіта. М.К.С. На борту як завжди багатонаціональна команда. Є росіяни. Є американці. Всі освідченні, всі науковці, всі грають в шахи та ведуть бесіди про те, що от хто-хто, а вони точно вище інстинктів: все ж таки наука об'єднує. Але одного «дня» доктор Кіра Фостер дивиться в ілюмінатор та помічає яскравий спалах ядерного вибуху на поверхні рідної планети. Вона кличе інших. Тим часом спалахів по всій Землі стає все більше: сумнівів немає - почалася глобальна війна. У шахи вже ніхто грати не хоче. Напруга та підозра на станції зростають.

Чи можуть люди, знаходячись за сотні кілометрів від поверхні Землі, від кордонів та держав не повбивати один одного через політику? Чи потрібні символи дружби, коли дружба закінчилася? Чи сильніші інстинкти за ідеали? Ще одна фантазія на злобу дня. Відповіді на ці питання залежать від настрою або від рівня цинізму відповідаючого, але подумати над ними та глянути на справжню третю світову хай і з висоти космічної станції не завадить нікому.

Кінець. Джошуа Оппенгеймер.

Сім'я, що складається із Тільди Свінтон, Джорджа МакКея та Майкла Шеннона пару десятиліть живе у бункері. Причина — на поверхні стався кінець світу. Невеличка деталь — сімейство у бункері якимось чином причетне до катастрофи.

Консенсусний геній, документаліст-експериментатор Джошуа Оппенгеймер відомий світу двома фільмами: Акт вбивства та Погляд тиші. Обидва номінувалися на Оскар та обидва торкаються теми масових вбивств в Індонезії у 1965−1966 роках. У першому Оппенгеймер просить колишніх катів відтворити події тих часів: такий собі слідчий експеримент через пів століття. У другому режисер разом із сім'єю, яка втратила сина у 1965−1966 роках, шукають його вбивцю. Власне, Кінець — перший художній фільм Оппенгеймера і перша його робота за десять років. А ще це мюзикл, у якого поки є тільки постер із зображеними на ньому горами, озером, лісом та оленями і сценарист — датчанин, який написав Дівчину з татуюванням дракона (версію із Нумі Рапас). Все це виглядає дуже нечітко, але страшенно інтригуюче.

Астронавт. Юган Ренк.

Астронавта на ім'я Якуб Прохазка відправляють на інший край нашої галактики для збору якихось зразків. Така подорож свідчить про два моменти: життя Якуба на Землі навряд чи було щасливим, плюс — його ментальний стан після подолання тисяч світлових років також навряд чи залишився задовільним. Розрадою для чоловіка стає голос, який належить істоті, що ховається в тінях його корабля.

Астронавт — перший проект шведа Югана Ренка після роботи над мінісеріалом Чорнобиль, для якого він зняв усі епізоди. Головну роль тут грає Адам Сендлер. Йому дуже йдуть ролі сумних чоловіків. Істота буде говорити голосом Пола Дано, а дружину залишену на Землі зіграла Кері Малліган. Враховуючи бекграунд Ренка, нас чекає стилістично бездоганне кіно. Про людину, залишену наодинці із двома прірвами: своїми спогадами та неосяжністю Всесвіту.