Зрушення до реалізму. Як моделі плюс-сайз підкорюють fashion-індустрію
Тіло майбутнього
Показ першої власної колекції від головного спортивної журналу США і Канади Sports Illustrated в липні 2017-го, коли на помості одна за одною стали з'являтися пишнотілі манекенниці, викликав не менший резонанс в світі моди, ніж його пляжний випуск півторарічної давності.
Тоді видання, яке ось уже півстоліття присвячує дівчатам в купальниках окремий номер, вперше розмістило на обкладинці одну з найвідоміших моделей плюс-сайз – 29-річну американку Ешлі Грем.
При зрості 175 см ця приваблива брюнетка з пишними формами має вагу 90 кг, а на бирках її нарядів стоїть цифра 14. Цей американський розмір відповідає українському 52-му і міжнародному XXХL. До слова, такий або навіть більший розмір, за даними дослідження американської компанії Plunkett Research, носять дві третини жительок США.
Грем яскраво виділяється на тлі моделей, яких звикли бачити на подіумі відвідувачі світових дефіле. Середня вага таких дівчат становить близько 55 кг, зріст – не менше 170 см, а розмір одягу – 40 (XS) або 42 (S). Тоді як плюс-сайз моделями вважаються жінки з розміром від 48-го (L) і більше.
Останніх все частіше залучають до показів і фотосесій відомі кутюр'є й імениті fashion-видання. Тепер дівчат з формами можна побачити в рекламі модних брендів Calvin Klein і H&M, на показах колекцій Ralph Lauren, Michael Kors і Dolce & Gabbana, на сторінках і обкладинках глянцевих видань ELLE, Vogue і Cosmopolitan.
Одночасно світ моди поступово відмовляється від суперхудих моделей. Так, на початку вересня французькі fashion-гіганти LVMH і Kering – власники модних брендів Christian Dior, Givenchy, Louis Vuitton і Gucci – оголосили про припинення співпраці з моделями, що носять американський нульовий розмір. Він відповідає українському 38-му (XXS) і передбачає обхват талії як у семирічної дитини.
- Читайте також: Люксові бренди відмовилися працювати з дуже худими моделями
Тепер еталон став більше на два розміри і зробив крок до реальності, говорить про мінливі стандарти Мауріціо Аскеро, fashion-менеджер і власник компанії з управління і розвитку міжнародного ритейлу Matelex Ltd.
"Тіло майбутнього буде щасливим тілом; трохи більшим, але набагато щасливішим ", - вірить експерт.
Як активістка руху Health at Every Size Грем читає лекції про прийняття свого тіла в американських школах, а також бере участь в популярних американських телешоу, навчаючи секретам професії юних манекенниць нестандартної комплекції.
Внесок пишнотілої моделі в реформування стандартів краси вже заслужив суспільне визнання: у 2017-му авторитетний журнал Time вніс її до списку 100 найвпливовіших людей світу. А роком раніше американський журнал про моду Vogue назвав її супермоделлю-проривом року.
Після Паризького тижня моди, який пройшов у французькій столиці на початку весни 2017-го, світові fashion-аналітики визнали: зрушення до реалізму на подіумі стає все більш помітним. Разом з Ешлі Грем, яка дефілювала в шатах Michael Kors, американські та європейські дизайнери задіяли в показах інших відомих моделей плюс-сайз, серед яких Алессандра Гарсія-Лорідо, Кендіс Гаффін і Маркіта Прінг.
Раціональні мотиви індустрії краси
До перегляду модельних стандартів учасників індустрії штовхають цілком раціональні мотиви. Так, на думку Мауріціо Аскеро, LVMH і Kering відмовляються від моделей з нульовим розміром зовсім не з гуманних міркувань. "Вони побачили, що аудиторія змінює своє ставлення до скелетоподобних моделей, і вирішили стати першими, хто вкаже шлях і отримає від цього іміджеві дивіденди", - вважає експерт.
Глянцеві журнали стверджують, що публікація знімків плюс-сайз моделей забезпечує їм приплив рекламодавців – адже такі фото викликають підвищений інтерес читачок. За даними недавнього дослідження вчених Флоридського державного університету, жінки звертають більше уваги на знімки дівчат звичайних і великих пропорцій, а не худеньких.
Тоді як модні бренди за рахунок співпраці з моделями плюс-сайз нарощують власні популярність і продажі. Так, бренд Lane Bryant після своєї першої кампанії #ImNoAngel в 2015 році заявив про 16 млрд реакцій – коментарів, перепостів і лайків у соцмережах, які набрав відеоролик з моделями плюс-сайз. А за підсумками двох кампаній – #ImNoAngel і #PlusIsEqual – американський виробник констатував 6-відсоткове зростання продажів. Бренд відстоює різноманітність в моді і критично натякає на вибірковість свого конкурента Victoria's Secret з його ідеальними моделями-ангелами.
Експерти ринку констатують: справа тут не в тому, що повних людей стає більше, а в тому, що тепер їм подобається частіше змінювати вбрання. Так, з 2013 до 2016 рокупродажі жіночого одягу в категорії плюс-сайз у США виросли на 14%, тоді як ринок одягу в цілому додав всього 7%.
Тепер дизайнери і ритейлери почали розширювати модельний ряд для розмірів з префіксом X. В результаті виручка за жіночі вбрання більше 50-го розміру (XXL) в 2016 році досягла $21,3 млрд при загальному обсязі американського ринку одягу $200 млрд.
Боротьба з культом худорлявості
Ініціатором моди на екстремальну худобу вважається британська манекенниця Кейт Мосс. Після того як на початку 90-х худа від природи дівчина з'явилася на промознімках американського модного бренду Calvin Klein, на зміну ідеалу жіночних Сінді Кроуфорд і Клаудії Шиффер прийшов еталон жінки-підлітка. Провідні бренди стали все частіше наймати ультрахудих моделей, а юні покорительки подіумів почали виснажувати себе дієтами, щоб відповідати запитам ринку.
Для деяких проходження культу худорлявості обернулося харчовими розладами: від них сьогодні страждають мільйони жінок у всьому світі, зокрема 10% американок і 4% австралійок. Особливо вразливими залишаються моделі, готові заплатити будь-яку ціну за успішну кар'єру, і недовірливі підлітки.
У боротьбу з поширенням анорексії і булімії в різних країнах вступають численні громадські організації та активісти, яким часом вдається достукатися і до національних урядів. Наприклад, в Ізраїлі тель-авівський фотограф і модельний агент Аді Баркан очолив рух супротивників культу худорлявості і лобіював прийняття так званих законів про Photoshop.
У підсумку ось вже чотири роки місцеві видавці зобов'язані присвячувати не менше 7% площі ретушованих знімків позначці про їх Photoshop-обробку. Вже з жовтня 2017-го подібна норма набуде чинності й у Франції.
Все більше країн демонструють прогрес в турботі про здоров'я моделей. Так, у Франції з травня цього року діє закон, який забороняє наймати на роботу хворобливо худих дівчат і зобов'язує їх надавати роботодавцю довідку від лікаря із зазначенням індексу маси тіла. За порушення цього закону модним будинкам загрожує штраф до € 75 тис., А їх керівникам – позбавлення волі на строк до шести місяців.
Раніше схожі заходи вже впровадили Італія та Іспанія. Після того як в серпні 2006-го прямо під час показу від наслідків анорексії померла 22-річна уругвайська модель Луїсель Рамос, асоціація іспанських дизайнерів заборонила моделям нульового розміру брати участь в показах Тижня моди в Мадриді. У підсумку на подіуми не вийшли близько третини манекенниць.
У листопаді того ж року світ вразила нова смерть: жертвою харчового розладу стала 20-річна бразильська модель Анна Кароліна Рестон. Тоді наприклад іспанців наслідували й в Італії: на показах в Мілані відмовилися від манекенниць з індексом маси тіла до 18 (при рекомендованому експертами охорони здоров'я ООН від 18,5 до 25). Співпрацю з надмірно худими моделями припинили й провідні модні бренди з італійською пропискою: Prada, Versace і Armani.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
