Рада заборонила російську музику. Чи поширюється заборона на «хороших росіян» та як остаточно позбутися російського контенту — експерт

20 червня, 18:57
Верховна Рада заборонила російську музику в медіапросторі та громадських місцях (Фото:НВ)

Верховна Рада заборонила російську музику в медіапросторі та громадських місцях (Фото:НВ)

Що буде з нішевими радіостанціями, чи будемо ми далі чути російський реп у громадському транспорті та як вплинути на політику Spotify розповів Олексій Бондаренко.

19 червня Верховна Рада заборонила російську музику в медіапросторі та громадських місцях. Заборона поширюється на радіо, телебачення, розважальні заклади, громадський транспорт (у комунальних та приватних перевізників), заклади освіти, кінотеатри тощо.

Відео дня

Як позбутися російського контенту в українському музичному просторі і чи дійсно допоможе ця заборона — про це Алла Кошляк поговорила з автором і засновником медіа про нову українську культуру LiRoom — Олексієм Бондаренком.

Олексій Бондаренко

Автор і засновник медіа про нову українську культуру LiRoom

  • Олексію, Верховна Рада нарешті-таки заборонила російську музику в українських медіа та громадському просторі. Моє перше запитання просте: зрада чи перемога?

Тут неоднозначне питання, тому що всі говорять тільки про основний пункт цього закону — про заборону російських пісень переважно в телерадіомовленні, що є однозначно перемогою, на мою думку. Але там є ще два важливих пункти. Перший — це те, що додається список умовно «нормальних росіян», яких можуть потім крутити і дозволяти їм концертні виступи. А по-друге, це збільшення квоти на український контент на радіо та телебаченні, але зараз, передусім, про радіо.

  • Зі списком умовно «хороших росіян» мені самій насправді дуже цікаво, але я ніде не знайшла такого вичерпного переліку: хто ж будуть ці люди і хто визначатиме, кому все ще дозволено з’являтися в українському інформаційному просторі. Чи є якісь чіткі критерії? Людина має відмовитися від громадянства, чітко сказати свою позицію чи переміститись у машині часу в минуле і з 2014 року заявити про свою позицію, а інакше не потрапить до такого списку?

В законі доволі дивна схема прописана. Має бути подана заява до СБУ, і СБУ має вирішити, чи видати цю ліцензію «хорошого росіянина». Вони так її не називають, але чомусь вже зараз це пішло в народ якось так. При цьому ця людина має публічно в заяві засудити російську агресію і визнати росію державою-агресором. Така от схема, але чи буде цей перелік доступним, публічним, яким чином СБУ розглядатиме ці конкретні кейси, чи мають вони якусь культурно-мистецьку стратегію — незрозуміло, швидше за все — ні.

  • І в СБУ, здається, багато іншої роботи, крім того, аби відслідковувати контент і заяви тих контент-мейкерів. Але то вже інше питання. Сподіватимемося, що якийсь механізм з’явиться або формулювання зміниться. А з квотами, на твою думку, що не так, чи навпаки — все правильно зробили, все правильно прописали? Всі спочатку сварилися на перше квотування, бо говорили, що нічого будуть слухати, буде одне і те саме крутитися. І дійсно, певний час так і було, що одні й ті ж виконавці лунали з усіх ефірів. Але потім воно, мені здається, якось виправилося — зараз усі звикли і ніхто не запитує, правильно то було чи неправильно… всі з цим зжилися і всім ок. І це якось допомогло музикантам, мені здається.

Нюанс із квотуванням у тому, що воно непогано працює на рівні популярних радіостанцій, які крутять популярну музику, але дуже б'є по нішевих радіостанціях, що крутять музику, якої відносно мало. І це проблема не тільки України. В будь-якій країні знайти 24 години локального джазу, ще й написаного місцевою мовою, наприклад — дуже складно. І в умовах квотування, яке зараз зробили, буде 50% національного продукту, тобто виробленого в Україні, і з нього — 40% мають бути україномовні пісні, тобто там обов’язково має бути україномовний текст… Для радіостанцій, які крутять клубну музику, нішеву, джазову, релакс тощо, я думаю, буде дуже важко наповнити ефір якоюсь різноманітною музикою, тому що врешті вона почне просто дуже активно повторюватися. А українська музична індустрія поки що не здатна виробляти таку величезну кількість радіоформатного контенту.

  • Якщо говорити про поняття радіоформатного контенту, попрошу тебе пояснити, про що йдеться. Здається, у нас же дуже багато музики робиться і багато талановитих людей в Україні: і грати на музичних інструментах, і співати, і міксувати треки багато хто вміє. Чому це все не може потрапляти в ротацію?

Тому що є таке поняття як формат, і радіостанції (переважно радіохолдинги) не дуже охоче від нього відмовляються, бо зазвичай під це підв'язані контракти з рекламодавцями. Схема така: рекламодавець хоче конкретну аудиторію, конкретна аудиторія слухає приблизно якусь типову музику і під неї робиться радіостанція. Наприклад, Радіо Шансон, яке розраховане на певну категорію людей, яким можна продавати конкретні товари. Саме тому радіостанції не люблять змінювати формати, бо для цього їм доведеться переписувати всі умови роботи з рекламодавцями. Але цей формат зрештою накладає великі обмеження на музикантів, тому що ти не можеш просто написати якусь пісню і відправити її на Радіо Шансон або на Радіо Релакс. Вона має відповідати цьому радіо, якщо шансон — то шансон, якщо релакс — то релакс, якщо Roks — це рок тощо. Ці штуки вирішують програмні директори, які інтуїтивно розуміють, якою має бути ця музика, бо вони дуже добре наслухані.

Наробити достатньо поп-музики українська індустрія цілком здатна і ми це побачили. Зростання кількості українських артистів на радіо призвело до великого зростання артистів на кшталт Олега Винника, Ірини Федишин та інших популярних артистів. А що стосується нішевих жанрів, тут усе набагато складніше, тому що там і грошей менше, і контенту менше, і музикантів, які готові ще й підганяти свою музику під радіоформат, теж набагато менше.

  • І що тепер буде з нішевими жанрами? З тим же шансоном? З’явиться багато українського шансону чи просто зменшиться кількість прихильників жанру? Можна таке спрогнозувати?

Можна. Коли я брав участь в обговореннях цього закону, більше слухав, ніж говорив, але менше з тим: представники радіо скаржились і говорили, що це призведе до того, що нішеві радіостанції почнуть крутити більше популярної музики. Тобто фактично припинять в якийсь момент бути нішевими. Можливо, назва залишиться, але їм доведеться поступатися форматом заради того, аби наповнити ефір.

  • Хочу ще повернутися до заборони російської музики в медіа та громадському просторі. Особисто мене найбільше потішило те, що нарешті йдеться про заборону аудіального насильства — коли ти хочеш, не хочеш, а в якомусь маршрутному таксі чи автобусі будеш слухати щось, що тобі може дуже сильно не сподобатися. Чи розглядав ти це питання, на що ще ця заборона пошириться і як вплине на саму музичну індустрію?

Так, це цікава форма, яку записали в закон, бо спочатку про це не йшлося. Ідея виникла вже під час обговорення. Я це теж повністю підтримую. Якось це контролювати дійсно треба, бо ми можемо намагатися робити що завгодно, але якщо тобі таксист вмикає російський реп, ти нічого з цим не зробиш. Тому ця форма мені подобається. Але щодо того, ніби після цього закону російська музика зникне з громадського простору — я би теж так не думав, бо всі ми розуміємо, що умовного Моргенштерна слухають не через українське радіо і не через українське телебачення. Всі його слухають через Youtube або стримінгові сервіси, а там ми регулювати нічого не можемо.

  • Тобто Україна все одно ніяким чином не може вплинути на політику Spotify, Youtube і на ці тренди. А на тренди — тільки створюючи якісь сприятливіші умови для українських виконавців, аби вони краще розвивалися.

Насправді, може ми це вже робили, просто треба напряму домовлятися з великими корпораціями, з тим же Spotify, Google, Apple — стосовно того, яким чином вони видають контент у кожній конкретній країні. Ми намагалися це робити раніше, але то дуже складно, тому що всі офіси були скоцентровані навколо Москви, і куратори, які займалися Україною, не розуміли, в чому взагалі проблема — що не так із тим, що вони ставлять на обкладинку плейлиста Новинки України Моргенштерна або Макса Коржа. Зараз ці куратори зміняться і, я вважаю, треба м’якою силою намагатися з ними домовлятися, пояснювати їм. Зрозуміло, що ми не зможемо винищити російську музику звідти, насправді це і не треба робити. Треба зробити так, аби у звичайного україннця в рекомендаціях і плейлистах, всюди траплялося просто якомога більше української музики і якомога менше російської. Я думаю, що такою м’якою силою воно рано чи пізно спрацює.

  • Наостанок попрошу тебе порадити, де шукати нам усім натхнення для того, аби поширювати україномовний якісний контент? Можливо, програмним директорам радіостанцій, які дійсно зацікавлені розширювати свій репертуар, теж шукати тих нових виконавців, які можуть гідно замінити цю прогалину, що з’явиться після повного, сподіваюся, зникнення російської музики, бо все ж таки якусь частину вона займала?

Тут я займатимуся саморекламою. Треба шукати на LiRoom — ми постійно робимо добірки нової музики. Також можна підписатися на СЛУХ, вони теж багато пишуть про українську музику. Є ціла низка телеграм-каналів, які цим займаються, там різної якості музика, різного типажу, аби зрозуміти, що відбувається в індустрії. На кшталт — MUZWAR, Меломанія тощо. Якщо задатися питанням, то можна знайти. Але насправді всі програмні директори і так знають, де шукати, бо їх завалюють цими листами. Проблема в тому, що далеко не всі їм підходять.

Слухайте подкаст на цю тему
Редактор: Кіра Гіржева

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X