«Хочеться бути в кадрі». Тарас Цимбалюк про українських супергероїв, молодих акторів і проекти, в яких знімається — інтерв'ю

8 травня 2021, 20:08
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Український актор, зірка Чорного ворона і серіалів Спіймати Кайдаша і Кріпосна Тарас Цимбалюк став гостем авторської програми Сергія Жадана на Радіо НВ.

В ефірі програми Говорить Жадан Цимбалюк розповів про досвід зйомок у Спіймати Кайдаша та Чорному Вороні, про те, як батьки допомогли йому здійснити мрію та дозволили вступити на акторський факультет, ставлення до суржику, європейського та російського кінематографу.

Відео дня

Про Спіймати Кайдаша

Цей проект дуже соціальний, бо при всій своїй простоті він має таку філософію, що люди, які мають здоровий глузд, в принципі, мають нормальну якусь роботу, не можуть домовитися, один одного не чують. І так живе багато сімей, які не можуть сісти, якісь свої моменти розібрати, щоб їм легше жилося… Про щось домовитися. Тому це так вирвано з контексту, дуже самодостатня історія, яка показує людям, що треба якось говорити, чути один одного.

В Корсуні, у моєму рідному місті люди, які розмовляють ще гіршим суржиком, критикували, що там є суржик. Я кажу, що я теж суржик не сприймаю. Є українська мова, в крайньому разі є російська мова, ми ще відкашлюємо всі ці моменти, якісь там постсовкові. Можна ставитися до цього з розумінням. Але якщо люди розмовляють так в цих містах, в цих селах, то це буде неправда, якщо Ворожбит Наталка, був в неї варіант якось від суржика потроху відходити і вичищати це все. І ми розуміли, що це в якійсь мірі неправда буде.

Це особливість цього серіалу, це такий був мотив, це такий був задум. В університетах, ясно, що мова, її ставлять такими класичними штампованими методами. Вона для мене нежива. Я завжди був противником цього всього. Я, в принципі, висловлював ці думки навіть викладачам по сценічній мові. І мені вважалося це занадто, бо мене це відволікає, особисто мене, в театрі. Коли я сиджу, і коли актор починає дуже красити мову… В Кайдашах мене дуже потішило, що там люди борються за правду в кадрі. І готові йти… Люди ж сприймають, це дуже важливий орган сприйняття. Тому ця річ підсилила, безумовно.

Моя думка, що цей серіал можна знімати і знімати вічно, і цей серіал настільки самодостатній, що цю історію можна відпустити і з такою планкою її і залишити. І події в Україні відбуваються, і, в принципі, і діти народжується, тобто там сюжетів маса може бути.

Про українських супергероїв

Мені подобалася дитяча цікавість, я постійно грався з якимись Бетменами, Суперменами, і тато мені казав: «Тарас, в нас є свої герої». І розказував, що є Тарас Трясило, є той, є той. І каже, що є Чорний Ворон, це людина, яка в лісі могла впоратися з десятьма, з двадцятьма чекістами. І я кажу: «Ну, як»? Він каже: «Ну, міг заховатися в листі, вони маскувалися. Він дуже був сильний від природи, і це все підсилював своїм досвідом, ситуацією в країні, це все його загартовувало». І я так сидів, слухав, думав: «Ого, Боже мій, як все це класно».

Я з дитинства чув всі ці розмови. Бо тато з дитинства хотів прочитати Горліса-Горського, і цієї книги не було дуже давно, тривалий час це все було заборонено. А тоді в 2010-их роках, ще в якомусь 2008 цей примірник потрапив до тата в руки, йому якийсь друг переслав звідкись, я вже не пам’ятаю. І він за пару днів все це прочитав, і знову в нас була розмова на цю тему. Але це вже я був причетний до професії.

І тоді ми говорили вже з татом на тему, що Стас Баклан знявся в Поводирі, Санін зняв круте кіно, муками якимись, два чи чотири роки вони знімали його. І я кажу: «Тато, це крута дуже історія, що таке ще можна в Україні зняти?». І він мені розповідає, каже: «Скільки в нас історій, в нас просто героїв цих тьма! А люди не знають про це все». І тут в університеті заходить мова про те, що Туранський чи хто має знімати Чорний Ворон, тоді ще вперше були ці всі мотиви знять. І ми з татом настільки зраділи, що все це екранізується. Тобто я не міг навіть уявити, що мене покличуть на якісь проби… Аби позвали в масовці, або чекіста, або кого-завгодно, якось бути причетним до цього матеріалу всього. Тому, звичайно, коли перший раз мені подзвонили, сказали, що цікавить моя кандидатура, я такий — ого. «Татусь, тут така штука, дай мені щось почитати».

Про стан сучасного українського театру

Зараз поки не граю. Відмовився від театру у свій час, коли був якийсь у мене період становлення і мені в Молодому театрі назвали якийсь… От ти будеш отримувати за місяць 2500. Хорошо, я спускаюсь униз, дивлюсь, там Цимбалюк розписано на 20 днів, і 20 днів я маю бути в театрі. Я високий, худий. Тут ти граєш дерево, тут співаєш, тут танцюєш… А мені знімати кімнату тоді, я пам’ятаю, було дві тисячі гривень. Ще тоді був Мойсеєв, я до нього спускаюся і кажу: от як? Ну як як, давай пару років пройде і ми тебе якось підвищимо. Я все зрозумів, точніше нічого не зрозумів і кажу: я пішов, все.

У мене є знайомі в ТЮГ (ред. — Театр Юного Глядача), от зараз у ТЮГ повна ставка — сім тисяч гривень. Якщо ти там просто як коняка пашеш. Звичайно, є більші ставки, у Франка і в Лесі, але ж не всі працюють у Франка і в Лесі. Ну от я є кіноактором. Я не дуже хотів чисто в кіно йти, я хотів усе-таки якось бути в театрі, але це все якось так, доля розставила нас.

Тому український класичний театр, нехай він буде, але я дуже радий, що є, наприклад, Дикий театр, те, що робиться в Театрі на Лівому березі, Стас Жирков зараз теж робить якісь трансформації, перезавантаження. Такі речі треба підтримувати.

Я думаю, що треба відходити подалі від якоїсь диктатури і одноманітного бачення взагалі всього процесу. Нехай у театрі буде якась одна вистава схожа на Наталку Ворожбит і її Кайдашів, вона по-любому принесе туди свою аудиторію. Нехай це буде щось якесь пластичне, нехай це буде декілька вистав класично українським поставленим гонором класика, Карпенко-Карий чи хто, я не знаю. Немає такого універсалізму просто в цьому сенсі, все це залежить від керівника, звичайно. Театри стали просто схожі в якійсь мірі. і те, що я бачу на сцені Театру на Подолі, мені дуже нагадує деякі вистави Франка… І тут з’являється Молодий театр, коли люди там одне в одного стріляють, обливаються повністю кров’яхою, ти сидиш і думаєш: «О, хоч щось цікаве».

Про проекти, в яких доводиться зніматись

Я так чи інакше я мушу погоджуватися на якісь речі… І тут навіть питання не в тому, щоби суто заробити грошей. Просто мені хочеться бути в кадрі, мені хочеться надягати на себе якусь нову маску. В мені це все жевріє, мені це все хочеться якось втілювати і я мушу це робити у проєктах, які мені абсолютно не подобаються. Мені телефонує якийсь продакшен і каже: ми для каналу Україна знімаємо чотири серії чи вісім серій Беглянка, Любовь матери і ще якась любов. Я розумію, що мені треба погоджуватись, бо це ж моя робота. Як так, я розумію…

І нічого не зробиш із цим всім, бо звичайно було би краще тримати свою фільмографію в максимальній чистоті і зніматися так: Чорний ворон — окей, тоді через рік Спіймати Кайдаша — окей; через три роки зателефонують мені, ще запросять мене десь. Так було би максимально круто на виході, коли в Вікіпедії ти дивишся — о, це більш-менш. Але ж так не можна.

Дуже важко сказати, зараз узагалі не знімаються ніякі повні метри, такі прямо щоби… Зараз авторське щось знімається, щось знімається своїми силами, я знаю, просто люди скидаються, аби зняти тизер і подати його на Держкіно з якимись наївними претензіями на те, що на це може бути потім виділено гроші. Але я вірю, що в нас є можливості.

І зараз дуже вдалий час для того, щоби знімати щось українське, тому що в силу цих усіх перипетій український патріотизм росте. Навіть молодь, яка розмовляє російською мовою, починає розмовляти українською, хтось обирає якихось українських виробників, люди голодні на український матеріал. Якби зараз рясно щось українське знімалося, воно було би реально в топі і дуже-дуже до цього місця, до цього часу. Тому час нереально зручний, але ж, але ж, але ж…

Звичайно, є таке, люди обирають, що подивитися, читаю коментарі під тими ж Кайдашами: о, класно, якраз думала, що сьогодні подивитися; подивилася, не очікувала, що український серіал мене потішить. Люди дуже з величезною довірою ставляться перед тим як натиснути все-таки кнопку play, чи все-таки подивитися щось по класиці з Netflix, яке точно тобі зайде чи в якості авантюри глянути щось українське.

Про те, чому Цимбалюку не сподобалась сага І будуть люди, про ставлення до російського кінематографу, чого «не вистачило» Чорному Ворону і що заважає знімати в Україні якісне історичне кіно та кіно про війну — у подкасті Радіо НВ

Нагадаємо, також у інтерв'ю Жадану Цимбалюк розповів про сцену з майбутнього сезону серіалу Кріпосна, яка змусила його по-справжньому заплакати. Актор озвучив спойлер і розповів, хто з персонажів помре у нових серіях.

Редактор: Лілія Вітюк

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X