«Рятуючи його, я вперше читала молитву». Наречена Да Вінчі розповіла про останні хвилини його життя

В інтерв'ю Front 18 вона зізналася, що, рятуючи його, вона вперше читала молитву Отче наш. Нагадаємо, Да Вінчі загинув у бою під Бахмутом у віці 27 років.

За словами Михайлової, вона відчула, що Да Вінчі поранений, коли їй передали по рації про тяжко пораненого бійця.

«Я беру рацію, і він каже: „У нас важкий 300-сотий“. Я одразу знала, що це Да Вінчі. Мені ніхто цього не сказав. Це було внутрішнє відчуття. Я це просто відчула. У мене почався тремор. На мене виходить мій екіпаж, і він мені кричить: „Аліна, Аліна, Да Вінчі важкий 300-сотий“. І в мене на цьому моменті закінчилося все моє життя. Я так сідаю і кажу: „Я вперше не знаю, як працюватиму“. Нам вивозять його каталкою. Я це тільки бачу… Я просто… У мене, звичайно, починається істерика, я починаю бити ногами цю машину», — згадала вона і додала, що коханий вже був непритомний.

Михайлова додала, що анестезіолог не міг підключити кисень, тому що у Да Вінчі була розірвана трахея.

«Я згадую цей день щодня. Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Я нахиляюся до нього, гладжу… Усе в крові, заплющую йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву Отче наш і просила одного — залишити цю людину інвалідом, без пам’яті, щоб забув мене, як завгодно, але щоб він був живий. Але цього не сталося», — у сльозах розповіла вона.

Наречена Да Вінчі зазначила, що в Краматорську протягом 40 хвилин лікарі намагалися врятувати її коханого і зробили все, що могли.

«Вони справді робили все, що могли. Коли я відкрила йому зрачки, я потенційно розуміла… Але не хотіла це визнавати. Шансів не було жодних. 7 березня — це день, коли почалося пекло. Ми ніколи не говорили про смерть. Ніхто в країні не міг подумати та повірити, що Да Вінчі помер. І мені сказали цю дебільну фразу з фільмів — Ми зробили все, що могли», — поділилася вона.

Дмитро Коцюбайло — активний учасник Революції Гідності. Брав участь у бойових діях із початку війни Росії проти України. 2014 року командував взводом добровольців Правого сектору, 2015-го став командиром роти. У грудні 2021 року був удостоєний звання Героя України. Був командиром 1-го окремого механізованого батальйону Сухопутних військ ЗСУ Вовки Да Вінчі.