Жінка, яка має план. Інтерв'ю НВ з моделлю і дієтологом Мей Маск, матір'ю засновника SpaceX

28 лютого 2021, 10:35

Модель, дієтолог, спікер і віднедавна письменниця Мей Маск розповідає в інтерв'ю НВ про своє дитинство і подорожі з батьками в Африку, аб’юзивні стосунки з колишнім чоловіком, а також про своїх зіркових дітей Ілона, Тоску і Кімбала.

З нею говорили журналістки Радіо НВ Алла Кошляк та Валерія Широкова.

— Люба Мей, ласкаво просимо до нас в ефір! Вітаємо!

— Здрастуйте, мені неймовірно приємно давати вам інтерв'ю! Ви маєте чудовий вигляд!

Відео дня

Ви теж! Величезне вам спасибі, що приєдналися до нас. Ми хотіли б почати з невеликого уроку, принципу, якому вас навчили ваші батьки: будьте сміливими, але обережними. Я була дуже шокована історією вашого дитинства, — тим, що четверо дітей з батьками вирушили в Африку на одногвинтовому літаку. Це просто неймовірно. Можете розповісти нам більше про цей принцип?

— Знаєте, ми жили в Саскачевані (це на заході Канади), і це була сільська місцевість, невелике містечко, і тут мої батьки вирішили взяти чотирьох дітей з собою в Південну Африку. Тож мій батько дійсно забив літак [багажем] і повантажив його на вантажне судно, корабель, і ми вирушили в Південну Африку. Зараз це виглядає дивакуватим. У 1950 році не було інтернету, у нас в цілому не було достатньо інформації, але вони хотіли досліджувати Африку. Тож батько від'єднав крила літака, щоб той міг поміститися на вантажний корабель, і ми вирушили в Кейптаун, приєднали крила назад, а потім літак злетів з чотирма маленькими дітьми на задньому сидінні.

Це був літак з одним двигуном, пропелерний. І потім вони вирішили влаштуватися в Преторії. Батько спланував все це, але це було дуже небезпечно. Ви можете собі уявити, наскільки. Але він завжди був обережний, і моя мама допомагала йому. В принципі, це описує те, як він жив: коли ми досліджували пустелю Калахарі; або коли вони вирушили до Австралії, то були єдиними, хто зважився зробити це на одногвинтовому літаку. Вони теж жили сміливо, але завжди були обережні і планували наперед.

— Ого, це приголомшливо! А можете згадати найнебезпечніший момент з вашого дитинства [в Африці]?

— Що ж… Ми були в пустелі Калахарі і, само собою, спали на землі в наших спальних мішках. Ми завжди застібали їх на блискавку, щоб гієни не обгризли наші обличчя. І тут мій батько посвітив навколо і побачив безліч жовтих очей, що оточили нас, — це були очі гієн. І потім він сказав: «Сідайте в машину». Тож ми всі забралися в машину, і нам довелося чекати до світанку, ховаючись в авто. Це досить страшно, скажу я вам.

Мей Галдеман (так звучить дівоче прізвище моделі), в центрі, разом зі своєю сім'єю в Преторії, ПАР (Фото: Maye Musk for Forbes)
Мей Галдеман (так звучить дівоче прізвище моделі), в центрі, разом зі своєю сім'єю в Преторії, ПАР / Фото: Maye Musk for Forbes

— Так, безумовно. Виходить, це ваше правило № 1 [— будьте сміливими, але обережними]?

— Я не прагну жити ризиками, але люди навколо говорять, що я смілива: те, як я переїжджаю в інші міста і країни і починаю все з нуля, і все навколо стає викликом… Коли ти починаєш з чистого аркуша, то все виявляється складніше, ніж ти думав. Але ми маємо продиратися через ці труднощі, щоб вижити.

Саме це ви й описуєте у своїй книзі Жінка, яка має план. Життя, повне пригод, краси і успіху. Я хотіла запитати вас: можливо, ви уявляли собі, як має виглядати ідеальний читач цієї книги? Хто ця людина, яка винесе деякі уроки з неї? І, до речі, — який урок нам усім варто з цієї книги винести?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Передусім я навіть не уявляла, що я можу поділитися з іншими людьми якимись уроками. Разом з тим я виступала з лекціями про здоров’я по всьому світу як дієтолог; точно так само, як і з лекціями про те, як почати власний бізнес, як підприємець. Тож я знала, що можу поділитися знаннями в цих сферах. Але ось розповідати про своє життя і потім давати пораду після кожного розділу, кожної з цих невеликих глав… Я й гадки не мала, як багато жінок і чоловіків перебувають у такому ж становищі і ситуації. Але зараз вони почуваються більш мотивованими для того, щоб знайти з них вихід і почати щось змінювати. І це приносить мені просто неймовірні емоції! Знову ж таки, — я не писала книгу саме з цим наміром, але, здається, вона вже розходиться по світу, оскільки кожен… багато людей опинялися в подібних непростих ситуаціях, проте зараз вони стають сміливішими, завдяки чому можуть щось змінювати.

— Люба Мей, а як ви зважилися публічно розповісти про своє особисте життя? Адже потрібно бути дуже сміливим, щоб це зробити.

— Я не хотіла, але мої редактор і агент сказали: «Ти мусиш розповісти про все своє життя». Тож я почала розповідати про нього. І мої діти також сказали: «Ти маєш розповісти про те, як долала труднощі. Адже люди думають, що життя [завжди] прекрасне, а ти переживала важкі часи». Тож я розповіла про свій шлюб — і пізніше, коли я прочитала це, то попросила мого редактора: «Приберімо цю главу, Артуре, я ніколи і ні з ким цим не ділилася». А він відповів: «Ні. Інші жінки відчують причетність до твоєї історії».

І знаєте, мої брати і моя сестра-близнюк сказали: «Чому ти ніколи нам про це не розповідала?» Проблема в тому, що коли ти перебуваєш в аб’юзивних стосунках, то нікому про це не розповідаєш. Тож мені було дійсно складно поділитися цією історією. І, здається, вона дійсно співвідноситься з багатьма іншими ситуаціями, в які потрапляють жінки.

— Мей, імовірно, відкрито розповісти про це дійсно було важко. Нас дуже вразила ваша історія про чоловіка-аб'юзера. Чи можете ви, будь ласка, розповісти трохи більше: коли ви зрозуміли, що залишатися поруч з цією людиною просто небезпечно?

— Знаєте, по-перше, я знала, що він був агресивною людиною, і я знала його характер. Але до початку медового місяця я не розуміла, що він дійсно може бути фізично жорстоким. Спочатку він «дав мені зрозуміти, де моє місце», а потім це дійшло до точки, коли я не могла… я була настільки нещасна, що втекла разом з дітьми. І я жила в страху, я була налякана. Але річ у тому, що я і до цього боялася щодня, проте в той момент я опинилася у відносній безпеці, оскільки втекла звідти на 400 миль. Я просто сказала, що не можу далі так жити. Спочатку ти залишаєшся в шлюбі заради дітей, а потім розлучаєшся — теж заради дітей. Ти не можеш дозволити їм рости в таких умовах.

Maye Musk via Facebook
Фото: Maye Musk via Facebook

— Хочу запитати вас про той момент, коли ви усвідомили, що треба йти. У книзі ви пишете, що були ізольовані від своєї сім'ї, не говорили зі своїми батьками, це було вашим секретом. І ви навіть не могли працювати через домашнє насильство.

Ми всі знаємо, як діють аб’юзери: вони змушують вас відчути, що ви і є проблема, що ви в чомусь винні. Коли ви зрозуміли, що в цьому немає вашої провини і прийшов час рухатися далі?

— Я ніколи не думала, що це моя вина. Але якби я сказала йому, що він не має права бити мене, — адже він називав мене нудною, страшною або дурною, — і, якби я сказала, що це не причина для того, щоб мене бити, він почав би бити мене ще сильніше. Тож я не могла відповісти йому, бо він був великим і дуже сильним чоловіком. І щоразу, коли я говорила б йому про те, що мені це не подобається, він би мене бив. Тож річ у тім, що вам доводиться мовчати. Але потім ви втрачаєте впевненість [у тому, що зможете продовжувати так жити], і коли ви тікаєте, то налякані, нажахані, не знаєте, чи виживете. На щастя, я була дієтологом і могла працювати з дому. А потім я стала моделлю. Я не очікувала такого в свої 30 років.

Дякую за відповідь. Ми також хотіли запитати вас про ваше прізвище. Багато звеличують [традицію брати] прізвище чоловіка. Ви не думали змінити його, щоб не робити честь вашому чоловікові-аб'юзеру?

— Що ж, коли я розлучилася з ним, всі навколо говорили, що я повинна повернути своє дівоче прізвище, оскільки… По-перше, прізвище Маск було огидним через співзвучність зі словом «ондатра» [в англійській «Musk» і «muskrat», — НВ], і моїх дітей називали ондатрами, мене саму називали ондатрою. Тож це зовсім не прекрасне прізвище. Але хай там як, навіть поверни я собі дівоче прізвище, мої діти все одно продовжать носити прізвище «Маск» і їх дражнитимуть ондатрами. Це було б несправедливо. Тож я залишила це прізвище. Але не забувайте, що я переїхала в інше місто, тож люди не знали, що це погане прізвище, і зовсім нічого не знали про мого колишнього чоловіка. А я їм про нього не розповідала. Тож із цим проблем не було. І ось що сталося через рік після того, як я розлучилася: вийшов парфум під назвою «Musk», і раптово люди почали питати: «О, так ти поміняла своє прізвище на Маск через те, що ти модель!?» Я відповідала: «Ні, я пережила дев’ять років пекла, щоб носити це прізвище» *сміється*.

Я не прагну жити ризиками, але люди навколо говорять, що я смілива

Мей Маск: Я пережила дев'ять років пекла, щоб носити це прізвище

— Також ми хотіли запитати вас про те, як почати нове життя. У своїй книзі ви пишете, що вам доводилося починати своє життя заново знову і знову, всього п’ять разів. З іншого боку, що робити в ситуації, коли у вас є задум, як це здійснити, але життя будує на вас інші плани?

— Ви отримаєте кручений м’яч незалежно від того, наскільки добре ви граєте. Єдина причина, через яку я б починала все спочатку, — або щоб прийти до кращого життя, або щоб втекти від життя жахливого. Тож переїзди — це не чудово. Всі знають, що це — пекло. І досить кумедно, що наступного місяця я сама повертаюся в Нью-Йорк. Я прожила в Лос-Анджелесі 8 років, а зараз я повертаюся в Нью-Йорк, тому що там моя робота і це близько до Європи. Тож незабаром я маю досягти піку в своїй професії. Отже: якщо ви щасливі з тим, що маєте, вам не потрібно щось змінювати. Але якщо ви шукаєте краще життя або кращі умови, можливо, вам слід спробувати. Це складно, але варте того.

Багато жінок у нашій країні стикаються з такою самою проблемою — домашнім насильством і стосунками з аб’юзером. По-перше, дійсно складно усвідомити, що ти перебуваєш в аб’юзивних стосунках. Складніше тільки прийняти рішення рухатися далі.

Чи можу я попросити вас озирнутися на своє життя і дати пораду всім жінкам, які зараз слухають нас, про те, як прийняти рішення рухатися далі в такій ситуації?

— Так. Насамперед ви маєте сказати своїй сім'ї і заручитися їхньою підтримкою. Потім зв’яжіться зі своїми друзями і повідомте їх, і вони засудять вашого чоловіка. Вони засудять його. Адже є безліч чоловіків, які не б’ють своїх дружин і яким не подобається, коли їхні дружини побиті. Тож вони підтримають вас. У цьому житті ми насправді маємо звертатися за підтримкою до інших жінок; але ми маємо звертатися й до чоловіків, вони теж повинні підтримувати нас. Завдяки цьому в наших шлюбах або стосунках буде менше насильства або ж його не буде зовсім.

Maye Musk via Facebook
Фото: Maye Musk via Facebook

— Величезна подяка за цю пораду! Сподіваюся, кожен зможе зробити це зі своїм життям.

Люба Мей, ми також хотіли розпитати вас про ваших дітей. Усі з них стали успішними професіоналами. Давайте трохи поговоримо про виховання дітей: у вас є якісь підказки, поради, що робити з раннім розвитком дитини? Скажімо так, — як виростити генія?

— Ну, ви знаєте, мої батьки завжди виховували нас незалежними: ми самі мусили добиратися до школи, робити домашні завдання, займатися спортом. Вони ніколи ні в що не втручалися, поки не наставала шоста вечора і наша сім'я не збиралася за вечерею. Тож вони виростили нас повністю незалежними. Я почала допомагати їм з роботою, коли мені було 8 років. Це все є в моїй книзі.

Що стосується моїх дітей, то вони теж мені допомагають. У моєму будинку була кімната, що служила моїм офісом, і лікарі направляли своїх пацієнтів до мене, тож мої діти повинні були поводитися слухняно. Тоска замість мене вела запис клієнтів, Кімбал готував для нас, а Ілон допомагав мені з технікою в міру того, як вона розвивалася. Тож вони дуже мене виручали, адже я дійсно потребувала допомоги. І їм доводилося самим добиратися до школи (звичайно ж, мова не йде про час, коли вони були дуже маленькими — тоді я їх підвозила), їм доводилося нести за себе відповідальність, я ніколи не перевіряла їхні домашні завдання.

А пізніше, коли я працювала науковим співробітником в Університеті Торонто ті часи ми жили в квартирі з фіксованою орендною платою), вони могли відвідувати університет безкоштовно (або майже безкоштовно), але вирішили вивчати підприємництво. Не йти на медичний, а… Ілон і Кімбал хотіли йти на [університетський] курс бізнесу, а Тоска хотіла вивчати кіномистецтво. Я сказала їм, що вони самі по собі, що вони повинні самі досягати отримання стипендії, самі отримувати знання, самі заповнювати документи… Я навіть не дивилася на них, я не знаю, чи підписувала їх взагалі — можливо, так; а можливо, вони самі поставили підпис замість мене. Але у мене просто не було часу на те, щоб читати ці документи. Тож вони були повністю незалежні, і мої діти дуже успішні — точно так само, як і мої брати і сестри.

— Звичайно ж, ми хочемо запитати вас про цей період. У книзі ви згадуєте, що всі ваші діти до 12-річного віку вже знали, чим вони хочуть зайнятися в житті. Але іноді ти все ще не знаєш, чи на правильному ти шляху і чи все гаразд, навіть коли тобі 30 років. Як ви досягли такого результату?

— Я зрозуміла це тільки тоді, коли надиктувала весь текст книги. Ти надиктовуєш текст для своєї книги, потім його розшифровують, а потім ти читаєш написане і кажеш: знаєте, їхні інтереси проявилися ще в 12-річному віці. Раніше я цього не розуміла. Але знову ж таки, Ілон і Кімбал вивчали ведення бізнесу, а потім Кімбал захопився кулінарною справою, і зараз він володіє ресторанами. Тобто не йдеться про те… Так, йому завжди подобалося готувати, але я очікувала, що він продовжить відвідувати заняття з бізнесу, однак він зайнявся кулінарією. Тоска ж завжди хотіла знімати кіно. Ілон спочатку вивчав підприємницьку справу, а потім — фізику. Пізніше він захопився комп’ютерами. Знову ж таки, навіть якщо ви щось вивчаєте, ви завжди можете зайнятися чимось іншим.

У 17 років я точно так само не знала, що робити. Я сказала, що отримаю науковий ступінь, стану бакалавром наук, а мій батько зазначив: «У кінці ти повинна отримати професію», — що було доброю порадою, оскільки пізніше я вирішила стати дієтологом, і в майбутньому це мені дуже допомогло. Але спочатку ти не знаєш, що робиш. Я можу назвати 17 різних варіацій цієї фрази, проте суть в тому, що протягом життя ми дійсно не знаємо, що робимо. Але зараз, мені здається, я знаю, що я роблю: переїжджаю в Нью-Йорк і заново починаю свою кар'єру. Хоча нині я перебуваю в більш вигідній ситуації. Однак до цього часу ти не знаєш, що ти робиш, і все ж продовжуєш прагнути робити те, що тобі подобається, щоб прожити щасливіше життя.

— В Україні є безліч жінок, які виховують дітей самі, без чоловіка або партнера. І вони мають почуття провини, — наприклад, «я недостатньо даю своїй дитині». Ви коли-небудь відчували це?

— Ні. Чому я мала відчувати провину? Мої батьки не відчували провини за жоден день… Ми канадці, і вони вважали, що ми повинні були бути в змозі про себе подбати — і так і було. Так що я ніколи не відчувала провину через те, що працюю, щоб на столі був хліб. Ніколи.

amandademme, Maye Musk via Facebook
Фото: amandademme, Maye Musk via Facebook

Це чудово. Неймовірно.

А чи є у вас якісь поради, як виховати настільки незалежних дітей? Тому що іноді діти хочуть, щоб хтось про них подбав, і кажуть, наприклад: «Мамо, можеш мені допомогти? Я не знаю що робити; не знаю, як це зробити». Що в цьому випадку їм відповідати?

— Коли я жила в Нью-Йорку, а Тоска виховувала близнюків [в Лос-Анджелесі], я завжди допомагала їй. Вона народила їх завдяки екстракорпоральному заплідненню. Я завжди прилітала до неї, щоб допомогти в міру того, як вона проходила через різні стадії [вагітності]. І потім, коли вона готувалася народжувати, я приїхала до неї на тиждень, щоб допомогти, але коли [близнюки] народилися, вона сказала: «Вони такі милі! Ти не можеш повернутися в Нью-Йорк». Тож я залишилася з нею на 8 місяців і допомагала їй, адже вона потребувала моєї допомоги. Потім я здалася і продала свою квартиру в Нью-Йорку, і потім переїхала в Лос-Анджелес.

А зараз я продаю вже лос-анджелеську квартиру, щоб повернутися в Нью-Йорк, тому що Тоска поїхала до Атланти разом зі своїм хорошим кінопортфоліо. У неї є власна платформа під назвою Passionflix, і це саме те, що сподобається жінкам: мелодрами за сюжетами книг-бестселерів, в яких жінки не зазнають аб’юзу або насильства, а є успішними, освіченими і романтичними. І чоловіки там теж романтичні. Реальні чоловіки можуть дивитися ці фільми і вчитися бути романтичними. Це гарна ідея.

— О так!

— В її команді є жінки-режисери, яким платять стільки ж, скільки чоловікам. Їй довелося запустити власну [стрімінгову] платформу, щоб це стало можливим. Я була дуже вражена. Тож у моїх дітей усе гаразд.

Це чудово! Насправді ми це бачимо. Дозвольте мені поставити останнє запитання в цій частині програми: у вас дуже щільний графік, чи не так? Ми чекали можливості записати це інтерв'ю протягом, думаю, трьох тижнів. І я просто хочу запитати: як виглядає ваш звичайний день? Що ви робите, як тільки прокидаєтеся? Як виглядає ваш день?

— Я даю десь по три живих інтерв'ю на день, оскільки моя книга вийшла на міжнародний рівень, я не очікувала цього! Вона буде продаватися в 50 країнах!

Я ніколи не відчувала провину через те, що працюю, щоб на столі був хліб. Ніколи

— Ого!

— І вже продається, здається, в 50-ти інших.

Ми стежимо за вашою сторінкою в Instagram щодня — ваша країна насолоджується цією книгою. Я бачила це!

— Я знаю *сміється*! Тож я даю близько трьох живих інтерв'ю на день, а потім ще кілька письмових. В деякі дні у мене є зйомки або зустрічі з сім'єю, ну ви розумієте *сміється*. Мені доводиться дуже ретельно планувати свої дні.

— Люба Мей, у своїй книзі ви багато пишете про красу і стиль. Як людина, що перебуває на піку своєї кар'єри в 72-річному віці, чи можете ви допомогти нам скласти невеликий план (втім, можна і великий) того, як виглядати красиво кожного дня?

— Насамперед ви маєте бути прекрасною людиною. Тому що, якщо ви гарні зовні, але погані як людина, ваша краса зникає. Тож ви маєте бути хорошою особистістю. Потім ви можете подивитися на себе і сказати: «Що ж, я повинна доглядати за своєю шкірою і не курити, оскільки це погано позначається на шкірі і тілі». Вам слід добре харчуватися, щоб підтримувати здорову масу тіла, оскільки здоров’я — це все. Здоров’я — це багатство. Але також воно дозволяє вам добре виглядати. І потім, коли ви досягнете певних розмірів, то зможете витрачати багато грошей на одяг, адже будете задоволені своїми розмірами. В іншому випадку ваш гардероб буде повний одягу різних розмірів, залежно від ваших харчових звичок. Тож харчуватися потрібно обережно, а ще бути активним — і поєднати все це зі спілкуванням з хорошими людьми. Тоді ми почуватимемося красивими.

— Чи можемо ми запитати вас про дієту? Ми знаємо, що ви приділяєте цьому велику увагу як фахівець. Який у вас раціон?

— Я дотримуюся наукового підходу, я не йду за трендами і не стежу за «модними дієтами». Все досить просто: мені подобається середземноморська дієта або… Вдома я дотримуюся флексітаріанської дієти, яка належить до вегетаріанських, — загалом тому, що я не дуже добре готую, але коли я йду в якийсь заклад, то беру м’ясо, рибу або курку. Однак порції виявляються занадто великими, і я беру частину їжі додому і потім поєдную рибу, м’ясо або курку з моєї вегетаріанською їжею.

— Мей, скільки разів на тиждень або на місяць можна їсти м’ясо, щоб вважатися флексітаріанцем? Адже це не дуже популярно і зрозуміло тут, в Україні.

— Що непопулярне, м’ясо?

— Флексітаріанська дієта.

— А якої дієти у вас дотримуються?

Maye Musk via Facebook
Фото: Maye Musk via Facebook

— Ох, насправді ніякої. Я просто хочу запитати у вас, скільки м’яса можна їсти, щоб вважатися флексітаріанцем? Щотижня, двічі на тиждень, один раз на тиждень?

— Ваша дієта може змінюватися щодня, тому що є широкий різновид вегетаріанських дієт. Ви можете вживати [м'ясо], але ваші порції м’яса, риби і курки мають бути розміром з вашу долоню. А порції, коли ви їсте в ресторанах або готуєте вдома, зазвичай утричі більші. Тож і для жінок, і для чоловіків треба орієнтуватися по долоні. У чоловіків руки більші, тож вони можуть дозволити собі трохи більше їжі.

— Щасливчики! А чи є у вас якісь guilty pleasures щодо їжі?

— О так! Моя харчова поведінка жахлива, якщо я чимось спокушена: наприклад, я відчуваю величезну слабкість до шоколаду, морозива, тортів — я можу з'їсти їх більше, ніж будь-хто ще, і потім набрати 1,5 кілограма. І потім я дуже засмучуюсь, оскільки наступного тижня мені доводиться дотримуватися дуже строгої дієти, щоб їх скинути. В іншому випадку ці кілограми відкладуться в районі моєї талії. Тож, як ви бачите, це вимагає великої сили волі і планування раціону. Моя сестра-близнючка вважає, що я справді повинна розповісти це людям: я планую, що я буду їсти щодня і щогодини, інакше я почну набирати вагу. Для мене є всього дві опції. І коли я набираю вагу, то стаю нездоровою, мій рівень холестерину підвищується, і моя спина і коліна болять.

— А як щодо спорту? Можливо, якщо ви з'їли їжу з розряду guilty pleasure, слід виконати більше вправ?

— Так. Якщо ви з'їли, скажімо, велике печиво, то вам слід займатися протягом 6 годин. Тож я не думаю, що ви захочете компенсувати це у такий спосіб *сміється*. Чим вправи гарні, так це тим, що коли ви виконуєте їх, то почуваєтеся краще. А коли ви почуваєтеся краще, то не завжди піддаєтеся [харчовим] спокусам. Відповідно, ви почуваєтеся трохи сильнішими в цьому сенсі. І я підтримую фізичну активність: гуляю з собакою тричі на день, роблю розтяжку; займаюся вправами під відео з інтернету — так, щоб я могла повторити їх. Але я не перегинаю із заняттями, інакше я починаю відчувати біль.

— У нас є ще одне запитання, що стосується українських жінок: в нашій країні є проблема, що після 50 або 55 років жінки почуваються такими, що вибули з гри. Вони відчувають, що їм потрібно піклуватися про онуків, вони втрачають роботу і не можуть знайти в собі сили, щоб вбиратися, робити макіяж, займатися йогою і чим-небудь ще. Можете поділитися своїм досвідом того, як ви мотивуєте себе?

— Передусім, як ви знаєте, у мене не було такої проблеми.

— Звісно…

— Я не проводжу так уже й багато часу зі своїми онуками, оскільки я працюю і люблю свою роботу, і мені подобається бути в строю. Все залежить від самих жінок: якщо вони хочуть бути з онуками — це нормально. Але якщо вони хочуть бути значущими в суспільстві і вносити свій внесок, то їм потрібно працювати і підтримувати одна одну. Оскільки, коли чоловіки досягають 50-річного віку, вони стають президентами і CEO. Коли жінки досягають 50-річного віку, ними нехтують. Вам треба змінити це, і жінки повинні підтримувати інших жінок. І також нам треба досягти того, щоб і чоловіки підтримували жінок. У разі, коли ми краще освічені і старанніше працюємо, ми повинні отримувати роботу, [а не менше здатний кандидат-чоловік]. У цьому вся справа.

— У вас коли-небудь виникала ситуація, коли хтось позбавляв вас якихось можливостей просто через те, що ви жінка? Наприклад, після 50-ти.

— Ні. Я не помічала [перешкод] через вік або через те, що я жінка; через те що перебуваю… в невигідному становищі. Світ повний суперництва, мені багато разів відмовляли (але зараз вже менше, тому що я супермодель)…

— Ви неймовірна супермодель, так!

*сміється* Але я отримувала багато відмов у минулому. Вам просто потрібно залишити це позаду і рухатися далі. Коли хтось мені каже: «Я відіслав три резюме, але ніхто не хоче дати мені роботу», — я відповідаю: «Відправ 20 резюме, перш ніж розповідати мені про це». Тому що мені б відмовили 20 разів перед тим, як я все ж отримала б роботу в модельному бізнесі або в сфері публічних виступів, або в консультуванні, або клієнтів у моїй дієтологічній практиці. Ви просто повинні переступити це і продовжувати.

О, це хороша порада для всіх, хто боїться змін. Наше останнє запитання — це, швидше, не запитання, а прохання поділитися часткою натхнення, дати кілька порад про те, як змінити своє життя, зробити його кращим.

— Передусім, якщо ви потрапили в непросту ситуацію і хочете з неї вибратися, вам потрібно відразу ж скласти план. Вам слід вирішити, що ви хочете змінити і як ви збираєтеся це зробити. Це буде важко, непросто і страшно, але вам потрібно зважитися на ці зміни, щоб почати жити щасливішим життям. І якщо ви прочитаєте мою книгу, знайте: я хочу, щоб ви страждали менше, ніж я *сміється*. Вчіться на моїх помилках і насолоджуйтеся своїм життям!

Показати ще новини
Радіо NV
X