Дівчина з гітарою. 10 кращих ролей Людмили Гурченко, якій сьогодні виповнилося б 85 років

12 листопада 2020, 15:54

85 років назад 12 листопада народилася відома акторка, легенда кіно — Людмила Гурченко.

Людмила Марківна народилася в Харкові. Вона росла в сім'ї професійних музикантів і з дитинства виявляла інтерес до сцени. Після школи поїхала до Москви і в 1958 році закінчила ВДІК. Дебютним фільмом Людмили Гурченко став Дорога правди, а її першою фразою, сказаною в кіно, стала «Я не за тим сюди прийшла, щоб мовчати!». Всього в фільмографії акторки близько 90 фільмів.

Відео дня

На честь дня народження Людмили Гурченко НВ згадує 10 найбільш яскравих ролей культової акторки.

Карнавальна ніч (1956)

Друга роль Людмили Гурченко зробила її улюбленицею глядачів. За сюжетом працівники Будинку культури готуються до щорічного заходу — костюмованого новорічного балу. Однак Серафим Огурцов, призначений виконуючим обов’язки директора Будинку культури, не схвалює веселий концерт. Працівникам Будинку доводиться вдаватися до різних хитрощів, аби заплановане святкування відбулося.

У картині Ельдара Рязанова, яка до сих вважається одним з головних новорічних фільмів, Гурченко зіграла Оленку Крилову.

Дівчина з гітарою (1958)

Продавщиця музичного магазину знайомиться зі студентом консерваторії, що мріє стати композитором. Сама дівчина, яку і грає Гурченко, мріє стати артисткою, а тому бачить у молодому музиканті споріднену душу. Однак майбутній творчий союз викликає несхвалення директора магазину, який боїться, що найкраща працівниця піде від нього.

Повія (1961)

Фільм знятий за мотивами однойменного роману українського письменника Панаса Мирного.

Людмила Гурченко грає драматичну героїню, селянську дівчину Христину, яку обманом віддають в найми до купця, що живе в місті. Той, захопившись Христиною, вбиває свою дружину, а дівчину відпускає назад у село. Пізніше Христину звинувачують в співучасті у вбивстві - люди перестають їй довіряти, та й роботу вона знайти не може. Останнім притулком для неї стає стало кафе Шантан, де Христина, втратила сенс життя, розважає багатіїв.

Солом’яний капелюшок (1974)

Екранізація знаменитого французького водевілю Ежена Лабіша стала одним із шедеврів радянської комедії.

Привабливий рантьє Леонідас Фадінар у виконанні Андрія Миронова вирішив покінчити з холостяцьким життям і одружитися з розрахунку на доньці багатого провінційного садівника Нонанкура. Раптово кінь з'їдає солом’яний капелюшок якоїсь мадам Бопертюі, яка разом зі своїм коханим окупувала будинок Фадінара і відмовляється його залишати, поки він не привезе їй точно такий капелюшок. Господиню капелюшного магазину і грає Людмила Гурченко.

Мама (1976)

Мюзикл переказує відомий сюжет про Вовка, який обманом викрав у Кози її козенят, на новий лад. У яскравій танцювальній казці Вовка зіграв Михайло Боярський. Він, намагаючись вкрасти козенят, починає доглядати за чарівною Мамою-Козою, яку у фільмі зіграла Людмила Гурченко.

Двадцять днів без війни (1976)

Немолодий військовий журналіст Лопатін (Юрій Нікулін) їде в Ташкент, щоб відвідати сім'ю загиблого однополчанина. Там він проводить 20 днів без війни: ходить по порожніх вулицях, опиняється на зйомках фільму за своїми нарисами на місцевій кіностудії, зустрічає новий 1943 рік і навіть переживає недовгу і яскраву любов. Людмила Гурченко грає у фільмі головну жіночу роль.

Пізнаючи білий світ (1978)

Фільм Кіри Муратової, знятий нею після семирічної паузи, пов’язаної з забороною її попередньої стрічки Довгі проводи. Між шофером Миколою і штукатуром Любою не складаються стосунки. Дівчина мріє про велике кохання, а грубуватий Микола воліє до легких зв’язків. Одного разу Люба знайомиться з тихим і мовчазним шофером Михайлом і незабаром розуміє, що до неї прийшла справжня любов… У стрічці Людмила Гурченко грає невелику, але пам’ятну роль незнайомки.

Кохана жінка механіка Гаврилова (1981)

Події фільму переказують один день з життя 38-річної Маргарити Сергіївни. Її коханий чоловік, механік Гаврилов, не з’явився до РАГСу. Маргарита чекає на Гаврилова, переживає то страждання, то надію і стає свідком і учасницею багатьох смішних і сумних історій.

Вокзал для двох (1982)

Офіціантка Віра (Гурченко) і піаніст Платон Рябінін (Олег Басилашвілі) знайомляться на вокзалі провінційного міста. У неї є наречений, а його чекає тюремне ув’язнення за злочин, якого він не скоював. Однак стосунки між героями швидко розвиваються і з’ясовується, що вони — споріднені душі, які більше не можуть жити один без одного.

Любов і голуби (1984)

Кожен з нас хоча б раз цитував цей фільм. Серед культових реплік є і цитати Гурченко, а точніше її персонажа — манірної міської жительки Раїси Захарівни, яка різко контрастує з емоційними і простими головними героями. І хоча персонаж розлучниці Раїси задумувався як негативний, блискуче виконання Гурченко змогло викликати у глядачів симпатію і навіть співчуття до неї.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X