Я не пишу того, що не для душі. Можу собі дозволити. Катерина Бабкіна про ринок культури і успішні книги

6 серпня 2018, 09:46

Українська письменниця, поетеса, прозаїк і сценаристка Катерина Бабкіна побувала у студії Радіо НВ і розповіла про те, що потрібно робити українським письменникам, щоб здобути Пулітцера чи Букера і чому вона вважає, що сьогодні хороша книга не може бути неуспішною.

 

Про ринок культури

В сенсі культурного ринку ми дикі місця, тому що цей ринок не функціонує, як ринок. Жоден ринок візуального мистецтва, ринок кіно, ринок літератури, тому що на ньому немає прозорих умов, тому що праця на цих ринках не може людині забезпечити не те, що гідний рівень життя, а виживання. Тому що ніхто до тепер не вважає за потрібне фінансувати такі ринки і розвивати їх. Тому що немає державних, і є дуже невелика кількість недержавних інституцій, які дійсно якісно і фахово працюють на розвиток цієї сфери. І ще тисяча подібних причин.

Відео дня

Про книговидавництво

Навіть за кордоном немає такого, що ти видаєш першу книжку, і на голову тобі падає мільйон доларів. Але твоя праця приносить тобі достатню оплату на життя. Є чітка система: видавництво купує рукописи і продає. Це ринок, спрямований на виготовлення і збут певного продукту, яким є книжка. Зараз наш ринок у зародковому стані. Чомусь у наших людей є такий стереотип, що в Європі всім платять купу грошей і не треба працювати. Але різниця в тому, що там ти можеш з цього жити, а тут не дуже. І там у тебе вдома є гаряча вода, а тут не завжди.

Фото: facebook.com/kateryna.babkina

Про комерцію в літературі

Я схиляюся до думки, що зараз, у існуючій структурі інформаційного поля, хороша книжка неуспішною комерційно бути не може. Були часи, коли могло статися з різних причин так, що вона не потрапляла аудиторії, видавцям на очі, була заборонена, пролежала в письменницькій шухляді 20 чи 40 років і т.д. Але зараз способів поширення інформації, книжки, ознайомлення аудиторії з нею і зацікавлення нею є настільки багато, що я схиляюся до думки, що хороша книжка комерційно неуспішною в сучасному світі бути не може.

Про гонорари

Мені достатньо моїх гонорарів. Але я 12 років на ринку, написала 10 книжок українською мовою, 4 з них перекладені і видані за кордоном. Зі всього цього я продовжую в тій чи іншій мірі отримувати роялті. Я дуже тішуся тим, що дедалі більше літературна галузь і будь-яка інша творча галузь стає, в першу чергу, продуктоорієнтованою. Тобто всі одночасно повертають голову і починають пахати з метою зробити класний продукт. А потім вже все інше.

Але повірте мені на слово, у початківців проблеми є, вони не можуть жити зі своєї роботи. Я можу озвучити в грошах гонорар за одну книжку. Не свою, а ту, за яку потенційно може отримати автор хорошої прози, що видається вперше. Наприклад писав він цю книжку рік і отримує він за це, якщо йому дуже пощастить і в нього дуже вірить видавництво, то отримає він за це тридцять тисяч гривень, при чому навіть не впродовж року дрібними сумами, а зразу. Розділіть на 12 і прикиньте собі його місячну зарплатню. Оце такі реалії життя. А написати хорошу книжку - це фул тайм джоб.

Фото: facebook.com/kateryna.babkina

Про неперелякане покоління

Цей термін з’явився у номері журналу Новое Время, де був рейтинг успішних діячів культури до 35-ти років, котрі були названі “непереляканим поколінням”. Мені здається йшлося про те, що це ті люди, які мінімально прожили в радянській системі життя і не настільки були придушеними особистостями, не настільки були придушені загальною нормою, єдиним вектором функціювання масової інформації і пропаганди. Але як представник цього покоління, я вас хочу запевнити в тому, що вільна конкуренція за відсутності умов розвитку і функціювання, відсутність якихось базових захистів індивідуальних прав і свобод, не забезпечене жодним чином право на навчання, розвиток і захист себе в суді, відсутність грошей на їжу, на одяг і т.д, що застали люди в 90-х і 2000 роках. Слухайте! Та це все лякає не менше, просто по-іншому. Ми покоління перелякане зовсім іншими штуками. І до речі, всі покоління перелякані війною.

Про конкуренцію

Дуже важко письменниці з України, котра пише українською мовою, з якої не так багато перекладачів у світі, котрою не так багато людей розмовляють, вільно конкурувати, наприклад, з письменницею такого ж віку з таким же бекграундом, але зі Сполучених Штатів чи з Франції. Але як це зробити, бог його знає! Я над цим зараз працюю. Мені здається, що тут стане в нагоді такий хороший старий анекдот про радянського і британського садівника. Радянський садівник питає британського: "Як же у вас такі газони ростуть? Всі травинки однакової ширини і довжини, відстань між ними однакова, земля рівна...Як?" Та чувак каже: "Нічого складного! Підстригати і підливати. І так чотириста років!" От у них вже були за плечима ці чотириста років, а у нас попереду!

Тому що до того щоб з’явилось якісне оповідання яке може конкурувати за контентом і якістю з оповіданнями рівня які отримують Пулітцера чи Букера, до цього вже треба було триста років підстригати і поливати.

Фото: facebook.com/kateryna.babkina

Про зміни

У мене взагалі є коротка відповідь, але вона занадто філософська. Я думаю що якісні зміни настануть коли абсолютно кожен громадянин і кожна громадянка візьме на себе відповідальність за все, що відбувається навколо них. От і все! Коли кожна людина відчує свою відповідальність і перестане чекати, що хтось має прийти, оце покоління, оці люди, ось ця партія і все за них нарешті порішає.

Читайте також:

Слідкуйте за найцікавішими новинами з розділу НВ STYLE в Facebook та Instagram

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X