«Буде щаслива шлюбу з українкою». Ектор Хіменес Браво розповів про стосунки з мамою та поділився сімейним рецептом

20 листопада 2021, 07:07

Шеф-кухар відверто розповів НВ, як часто телефонує мамі та чи шукає її схвалення, обираючи собі супутницю.

Ектор Хіменес-Браво

Шеф-кухар, ресторатор, беззмінний суддя проєктів МастерШеф

Чому ви досить рідко говорите про маму? Просто не було приводу, чи, можливо, спеціально не розкриваєте сімейні подробиці?

Для мене дуже важлива сім'я, і мама дуже близька зі мною. Я постійно говорю про неї, як вам так здалося, що рідко, не знаю. У латинській Америці дуже поширена культура того, що діти дуже близькі зі своїми батьками. Навіть після того, як ми їдемо з дому, ми завжди на зв’язку, завжди бачимося, зустрічаємося, щонеділі ходимо з батьками на обід.

Відео дня

Але для мене це, на жаль, не працює. Тому я запросив зараз маму до України, нам рідко вдається побути разом і щось поробити. І зараз цей час для мене дуже цінний, ми будемо проводити разом багато часу, їздити, гуляти, дивитися різні цікаві місця, розмовляти і навіть брати участь разом на зйомках.

Часто готували разом у дитинстві? Любили допомагати з приготуванням їжі?

Так дуже! Коли я був маленький, мама весь час готувала, а я дивився на те, як вона готує. Особливо мені подобалося, як мама займалася випічкою. Це дуже залучало до процесу і змушувало цікавитися, що відбувається.

Саме з мамою на кухні, саме з того моменту, як я почав дивитися, потім допомагати та повторювати за нею, готувати випічку, а потім і основні страви — я полюбив кулінарію. Бо це зближало. Це був такий час, теплий, сімейний, коли можна було забути про будь-які свої переживання. Для мене маленького це була гра, яка потім переросла у хобі, захоплення та у професію.

Як думаєте, це через неї у вас виникла така пристрасть до кулінарії?

Так! Саме через те, що мама вміла створювати із зовсім простих продуктів шедевральні, смачні страви. І це було настільки незабутньо: квасоля, картопля, свинина — абсолютно прості страви, але завжди довершені зеленню, спеціями. Це завжди був вибух смаку!

Саме це закохало мене в кухню та приготування страв. Пізніше, коли я закінчив художню академію, я вирішив проявляти себе та свою творчість у кулінарії. Так я вступив до SENA — кулінарної академії. Основою мого вибору стала сімейна, домашня кухня.

Ким мама думала ви станете, коли виростете? Яка професія?

Мама та батько хотіли, щоб я став архітектором. Тоді це була дуже престижна професія, як і юрист, бухгалтер, але аж ніяк не художник, і тим паче не кухар.

Мій вибір у сім'ї не був сприйнятий позитивно. Батьки до останнього сподівалися, що я прийду до тями, передумаю, що це все юнацький максималізм. Частково це була правда: саме юнацький максималізм і бажання довести батькам привело мене у те місце, де я є сьогодні.

Я просто творив те, що лежало у мене в душі, в моїх бажаннях, і дуже хотів довести сім'ї, що моя професія нічим не гірша за бухгалтера, фінансиста, юриста чи архітектора.

Для батьків ми завжди залишаємося тими самими дітьми. Коли готуєте для мами, вона нагадує вам, що потрібно робити?

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Я виїхав з Колумбії, коли мені було трохи більше 20 років. І за весь час не переставав готувати колумбійські страви, вони приносять мені відчуття дому, будь я в Азії, Африці, Європі чи Україні.

Іноді було важко дістати продукти, доводилося замовляти здалеку, вони летіли чи пливли до мене. А ще я люблю купувати книги з кулінарії, нещодавно купив у Канаді нову літературу колумбійських шефів, там про нове поєднання знайомих продуктів. Я завжди цікавлюся тим, що відбувається в рідній країні.

Часто улюблені страви з Колумбії я готую по-своєму професійно, а мама завжди намагається м’яко сказати, що я неправильно готую, не по-справжньому правильно. Наприклад, є такі колумбійські кукурудзяні коржики — арепа. Для них вже давно існують напівавтоматичні машинки, але мама не визнає їх і все готує руками. Каже, так тепло передається.

Так як готує моя мама — не готує ніхто. У неї все виходить душевніше, насиченіше по смаку. Так як вона робила, коли я був маленький.

Є одна страва, яку мама мені готує, я її дуже люблю. Варена яловичина, перемелюється, обсмажується з овочами, спеціями, до неї подається рис та салат з авокадо. Або просто авокадо м’який. Так ось, зараз цю страву роблять за допомогою м’ясорубки, і в мами вона є! Але їй то дрібно, то крупно, то мало соку в м’ясі. Тому вона все одно вручну робить, як і в 70-х роках, коли я був зовсім маленький.

Як часто ви бачитеся зараз і чи часто контактуєте?

Ми часто призначаємо відеочати, де зідзвонюємося всі разом і дізнаємося всі новини. Це обов’язково раз на тиждень чи навіть два.

Я намагаюся щороку приїжджати додому до Колумбії, іноді двічі на рік, але зараз через пандемію все складніше. Добре, що є технології, і ми зідзвонюємося в неділю з мамою, братом і сестрою і годинами спілкуємося як справи вдома, на роботі, у мами в церкві, у сусідів.

Глядачів чіпляє ваша ексцентричність у кадрі. Можливо, це передалося вам від мами? Як ви гадаєте, які риси характеру вона вам передала?

Порівняно з колумбійцями, які живуть на батьківщині, я дуже стриманий! Після того, як я пожив в емоційно холодній Канаді, теж остиг. І сьогодні я вдома, як іноземець.

Приїхавши до Колумбії ви можете побачити, як на вулиці дружина б'є чоловіка качалкою, за те, що він подивився на іншу дівчину. Якщо там фієста — то всі танцюють до ранку, запалюють, п’ють і веселяться, якщо це кохання — то максимально пекуче, «на межі».

Усі мої емоції дісталися мені у спадок, і повірте, я дуже стриманий колумбієць.

Назвіть три риси характеру, якими ви захоплюєтеся у вашій мамі?

Багатозадачність та стійкість. Я захоплююсь, як мама змогла жонглюючи між світами: роботою, іноді двома, між трьома дітьми, великим будинком, який треба було тримати в порядку — як вона встигла приділити всім нам увагу. Кожного треба було вислухати, нагодувати, доглядати, навчити, посварити, допомогти у школі. Це колосальна праця і напруга. Мама заслужила відпочинок і нашу любов.

Почуття гумору. У мами прекрасні жарти, вона завжди виходить із будь-якої ситуації з посмішкою. Іноді вона чудово жартує сарказмом.

Чіткість принципів. Мама завжди вміла показати, що в житті правильно. Що біле, а що чорне, що погано, а що добре. Вона дуже людяна жінка, не підла і не дволика. Вона навчила не бути «ким-небудь», а бути конкретною людиною з конкретними принципами та цілями.

Є теорія, що багато чоловіків підсвідомо шукають собі пару серед жінок так чи інакше схожих на маму. Це може бути не лише зовнішність, а й риси характеру. Помічали за собою таке?

Скоріше ні. Я ніколи не шукав дружину-колумбійку, адже стільки жінок уже побачив. Мені дуже подобаються українські жінки, це завжди суміш доброти, дбайливості, самостійності та сексуальності. Але риса, яку я хотів би побачити в дружині — це чесність.

Чи знайомили своїх обраниць із мамою? Чи радитеся з нею з приводу стосунків?

Скоріше ні. Я завжди приводив дівчину знайомити з мамою по факту, сам роблячи вибір. Ці знайомства мали на меті зробити дівчину ближчою до моєї родини та до мене, а не отримати схвалення мами.

Як мама поставиться до шлюбу з українкою?

Мама буде лише щаслива! Але для мене шлюб це лише штамп у паспорті, набагато менш важливий за гармонійний союз між парою. Тому вона не дошкуляє мені з питаннями, коли я вже одружуся.

Розкажіть якусь показову історію, що сталася з вами і мамою. Можливо, ви потрапляли в цікаві ситуації.

У нас удома була традиція, щоб нічого не забути, коли йдеш у магазин чи робиш щось — зав’язувати на руку мотузку. В Україні іноді малюють хрестик на руці. Так ось одного разу я вдома робив уроки, і мені потрібно було для домашнього завдання терміново крейда, фарби, олівці. Мама пішла в магазин, я зав’язав їй мотузку на руку. Мама повернулася із повним пакетом продуктів, м’яса, хліба, овочів. Але те, що мені треба, звісно, успішно забула. Сенс історії в тому, що ці нитки ніколи у нас не працювали, ми завжди про щось забували:)

Ви так соковито описали у вашому Instagram враження від гарбузового пирога вашої мами… Поділіться її рецептом!

Гарбузовий пиріг від мами Ектора

Інгредієнти:

  • 1 ½ склянки борошна
  • 100 г маргарину
  • ½ ст. коричневого цукру
  • ½ ст. згущеного молока
  • 500 г гарбуза
  • 1 ст. розпушувача
  • 1 ст. порошку кориці
  • ½ ст. нарізаних родзинок або мигдалю
  • 3 яйця
  • 4 ст. ванільного екстракту
  • ½ ст. молока

Приготування

1. Наріжте гарбуз на дрібні шматочки і варіть його у великій кількості води, попередньо додавши половину столової ложки кориці, поки він не стане м’яким. Після того, як гарбуз охолоне, вийміть його та розімніть виделкою до утворення пюре. Залиште та розігрійте духовку до 180 °C.

2. Збийте маргарин із цукром до утворення однорідної кремової текстури.

3. Продовжуйте збивати та поступово додайте три яйця. Потім додайте борошно (пшеничне, попередньо просіяне), молоко, згущене молоко, ванільний екстракт, корицю, гарбуз, розпушувач і, нарешті, родзинки або мигдаль.

4. Підготуйте форму, змастивши її маслом та борошном (щоб пиріг не прилипав), і рівномірно вилийте суміш.

5. Випікайте при 200 °C протягом 40−45 хвилин.

6. Дайте пирогу охолонути, дістаньте з форми і швидше подавайте, щоб насолодитися цим чудовим пирогом.

Смачного!

Показати ще новини
Радіо NV
X