Від 20 доларів до 13 тис. Дмитро Комаров розповів про улюблений напій у подорожах
Український журналіст і мандрівник повернувся з китайської експедиції фанатом чорного чаю пуер і розповів НВ, навіщо йому ціла валізу цього напою.
Дмитро Комаров
З Китаю я привіз із собою чайні аксесуари, які є там у кожному будинку, і аж дві валізи чаю за кілька поїздок. Цей чай я сам ходив вибирати, здебільшого у місті Гуанчжоу. За день до виїзду я вирушав на чайний базар, сідав у чайних лавках на обов’язкову дегустацію і вибирав різні сорти, буквально набивав чаєм валізу. Один раз був випадок у день виїзду, коли я пішов із чайної о 4 ранку. Вона спеціально заради мене не зачинялася, бо вже о 7-й ранку нам потрібно було виїжджати в аеропорт.
Головний чай у Піднебесній — пуер. Це чорний ферментований чай, про який ми навіть робили репортаж. У Китаї він цінується, як вино, залежно від року, урожаю, віку куща, того дикий він чи ні. На аукціонах є чай за сотні тисяч доларів! Щоб зрозуміти масштаби закоханості китайців у чай, достатньо знати, що їхній чайний магазин це як наш середньостатистичний торгово-розважальний комплекс на п’ять-сім поверхів. Але там лише чай. У найбільшому такому магазині в Пекіні знайшли, наприклад, стандартний млинець чаю вагою 352 грами, але вартістю близько 132 тисяч доларів. Мені дали спробувати чай за 13 тисяч доларів, і я одразу ж попросив його порівняти з напоєм за 20 доларів. Різниця справді дуже сильно відчувається. Я тоді почав поступово в цьому розбиратися. Пішов у дешеві магазинчики, перепробував багато і знайшов недорогі, але дуже смачні чаї. Так я підсів на китайський чай пуер.
У Китаї чай це ціла церемонія на 3−4 години. За чаєм проходять і важливі бізнес-переговори, і дружні посиденьки. Але там не п’ють «чай з тортиком». Максимум додають гарбузове насіння або взагалі п’ють окремо. Мені дуже сподобалася ця церемонія. Я привіз спеціальний столик додому на роботу, і став сам так пити чай, за китайськими традиціями.
Якщо ж говорити про практичне застосування, то ефект у пуера сильніший, ніж у популярних енергетиків, які зазвичай п’ють за кермом, щоб не засинати. Порівняно з ним, вони зовсім не працюють. Тоді ж у Китаї чай мене дуже рятував. Ми знімали у грудні, на Півночі, у регіоні Внутрішня Монголія, в холодах до -40, і ми завжди дуже рано вставали. У нас виїзд був о п’ятій, максимум о шостій ранку, тобто мені о четвертій треба було прокинутися. При цьому ввечері я завжди роблю якусь роботу. Тому, якщо будильник показує, що спати мені шість годин, то я цьому радий, отже, висплюсь. Якщо менше, то вже доведеться досипати в інші дні. І тут мені допомагав пуер, який дуже сильно бадьорить. У мене був алгоритм: о четвертій будильник, я не дозволяю собі його переставити навіть на п’ять хвилин, а просто піднімаюся, йду в бік вбиральні, вмикаю чайник і йду в душ, щоб трохи прокинутися. Сніданку о четвертій ранку в жодному готелі немає, тому кожен вирішує це питання самостійно. Я запарюю пуер у термосі, а в другій чашці заливаю вівсянку і біжу голитися, чистити зуби, розчісуватися. Повернувшись із ванної вдруге у мене вже готовий сніданок та чай. Я його в термосі закриваю, з'їдаю цю кашку, беру термос і з рюкзаком стрибаю в машину. А вже в машині ставлю собі підстаканник і п’ю чай, доки гід за кермом. І десь за хвилин 40 таке відчуття, що вже далеко не п’ята ранку, і ти реально бадьорий.
Я тоді сильно на пуер підсів, інакше не скажеш. Пам’ятаю, ще прилетів, у дружини був день народження, і ми полетіли до Праги. Я щоранку починав день із пуера. Причому не міг просто залити чай окропом. Я все-таки взяв із собою міні-набір аксесуарів — такий кишеньковий, і заварював чай з його допомогою. Мені дружина каже: «Ну ти пуеровий наркоман просто! І з тобою щось відбувається. Як тільки вип'єш пуер, ти інша людина». В якісь моменти, коли до вечора втомлювався, а ми ще хотіли піти погуляти Прагою, я говорив: «Зараз я все виправлю». І діставав пуер.
До речі, виявилося, що пуер багато спортсменів п'є, бо це натуральний легальний енергетик.
