До Дня батька. Українські ведучі та зірки розповіли про свої найтепліші спогади з татами

19 червня, 07:07
Григорій Решетник із батьком (Фото:Надано СТБ)

Григорій Решетник із батьком (Фото:Надано СТБ)

Щорічно у третю неділю червня у світі відзначають День батька, котрий цього року випав на 19 червня.

Григорій Решетник — ведучий проєктів Холостяк, Холостячка, Як ти?, Україна має талант, Неймовірна правда про українців:

Від батька я засвоїв багато життєвих уроків. Один із них: ніколи не опускати руки. Як би складно не було, завжди необхідно знаходити в собі сили піднятися, зібратися і рухатися далі. Внутрішній стрижень має залишатися незламним. Також тато на своєму прикладі навчив мене цінувати родину, шанобливо ставитися до дружини та дітей. Саме це мої батьки демонструють уже 40 щасливих років у шлюбі. Я зростав у атмосфері любові. Пишаюсь тим, що у мене такі люблячі батьки і дуже мудрий тато.

Відео дня

Коли мені було років 5, ми з татом ходили по морозиво та молочні коктейлі. Батько знав, як я їх обожнював, тому купляв одразу декілька. Це був наш із ним маленький секрет. Найголовніша умова — щоб про це не знала мама. І хоч мама, напевне, здогадувалася, мені подобалось, що у нас з татом були такі маленькі домовленості та чоловіча солідарність. До речі, таку практику зараз маю з моїми хлопцями. Інколи Христинка може насварити мене за це, тоді в хід йде чоловіча імпровізація. Але ж як складно втриматися перед усмішкою дітей.

Надано СТБ
Фото: Надано СТБ

Надія Матвєєва — ведуча проєктів Все буде добре. Надійні поради, Неймовірна правда про українців, Щасливі за сім днів:

Часто згадую наше з татом рибальство, мені було років 11. Години, які ми провели разом, об'єднані спільною справою. Тоді я відчувала, як тато любить мене та дбає про мою безпеку. Я намагалася зробити все бездоганно, щоб порадувати його, щоб він мною пишався. Смажити спійману разом рибу — це задоволення! Такі щасливі моменти як урок на все життя: найважливіше у стосунках — увага, довіра, турбота. Це має бути взаємним.

Я вдячна татові, що, попри свої проблеми та непорозуміння з мамою, він як міг любив мене. І завжди був впевнений, що в мене вийде зробити будь-яку справу, якщо я дійсно захочу.

Кожному татові, який зараз у лавах наших захисників, щира подяка і побажання скорішої перемоги, повернення до родини, до дітей. Бережіть себе, будь ласка!

Ектор Хіменес-Браво — шеф-кухар, суддя проєкту МастерШеф:

Так склалося, що найважливіший урок для мене від батька — як не варто поводитися з жінками: зі своєю коханою, з жінками у своїй родині. Він надав мені антиурок того, як варто поважати, як варто кохати, як цінувати усе, що робить жінка для тебе. Розуміти, наскільки важко тягнути родину на собі, брати всю відповідальність та, разом з тим, бути берегинею сімейного вогнища, опорою для чоловіка та для дітей. Він завжди показував своїми діями, що сім'я — не його пріоритет. Відтоді родина для мене завжди на першому місці, це найважливіше що є у житті.

Мої найтепліші спогади про батька пов’язані з їжею. Тато дуже любив готувати. Його страви відрізнялися від маминих. Він любив робити це на вулиці, на відкритому вогнищі. Були чудові моменти, коли ми їздили на вихідних до річки й там готували санкочо — суп з яловичиною, картоплею, овочами. Ми варили його на відкритому вогнищі, у казані.

Я дякую татові за те, що він не надав мені ніякої підтримки. Нуль підтримки за моє життя. Завдяки цьому я став сильною людиною, став тим, ким я є. Я всього досяг сам, в мене не було татового плеча під рукою, щоб полінуватися та мати можливість нічого не робити. Я дякую за те, що його не було в моєму житті. Дякую за те, що він показав мені, яким не має бути чоловік.

Надано СТБ
Фото: Надано СТБ

Сергій Костира — Один за всіх:

Найважливіший урок, який я отримав від батька — це бути людиною. Не цуратися людей, любити людей. Тато за все моє життя ніколи не підвищував голос, не вживав ненормативну лексику. Він — найдобріша у світі людина й авторитет для мене.

Я пам’ятатиму до кінця своїх днів, як мій тато 26 квітня поїхав рятувати людей після аварії на ЧАЕС. 29 чи 30 квітня він повернувся звідти живим, одразу наказав мамі спалити увесь одяг, бо радіація була надто небезпечна. Через деякий час він потрапив до лікарні. Не забуду ніколи ті дні, тому що я так сильно боявся втратити батька.

Я пишаюсь своїм батьком, бо він ідеальний чоловік: добрий, сміливий, людяний. Завжди знає, що варто робити і як правильно. Він завжди підкаже, але ніколи не буде нав’язувати свою думку. Пройшла юність, у мене вже своє доросле життя, але тато завжди залишається правим.

Володимир Ярославський — шеф-кухар, суддя проєкту МастерШеф:

Найважливіших уроків від тата я отримав декілька: сімейні цінності та традиції дуже важливі, потрібно поважати й розвивати мову і культуру своєї країни, завжди бути оптимістом і підтримувати інших.

Найкращих дитячих спогадів також багато! Це сімейні подорожі на море і «вилазки» разом до лісу.

Пишаюся, що він у мене такий, і що завжди нам, своїм дітям, дуже допомагає! Дякую татові, що він мене виховав таким, яким я є, що наша сім'я має дуже дружні стосунки!

Надано СТБ
Фото: Надано СТБ

Марина Боржемська — ведуча проєкту Щасливі за сім днів:

У мене дуже багато гарних та світлих спогадів, пов‘язаних із татом. Як ми ходили з ним до дитячого садочка і довгими дорогами він мене усьому навчав. Як їздили у походи з наметами. Як він заплітав мені коси, створював власноруч новорічні костюми.

Тато викладав у мене в школі предмет з біології, а я якось легковажно поставилася до навчання. Одного разу він поставив мені «трійку» зі словами: «Ти заробила стільки, на скільки ти наразі знаєш». Було настільки незручно перед ним, що я завзято взялася за предмет і довела, що знаю його на «відмінно».

Саме тато навчив мене благодійності. Багато років він працював у благодійному єврейському центрі, віддаючи повністю усього себе та все, що він може. Колись мені батько сказав: «Благодійність любить тишу. Якщо ти готова щиро поділитись тим, що маєш та можеш — роби це, але ніколи не чекай, що хтось тобі за це має віддячити. Ти це робиш за покликом власного серця».

Злата Огнєвіч — співачка, Холостячка:

Мій тато дуже мудра людина, яка багато чого мене навчила. З самого дитинства батько казав мені, що найголовніше — завжди залишатися людиною. За будь-яких обставин, а особливо у найскладніші часи. Адже саме тоді людина проявляється найбільше. Бути відкритою, доброю, щирою, мудрою та обов’язково допомагати іншим — те, що вклав у мене мій татусь.

Ще тато казав, що краса — дуже швидкоплинна. Те, що постійно з нами, — наш розум. «Тому, донечко, берись за книжки», — чула я від тата. До речі, читати обожнюю з самого дитинства.

Найзворушливіший спогад, пов’язаний з татом, — з тих часів, коли ми жили в Криму. Батько служив тоді у морському флоті. І ми з нетерпінням чекали на його повернення додому. Пам’ятаю, відкриваються двері - і на порозі стоїть хтось великий, з бородою та кудлатим волоссям… Я підбігаю і розумію, що це ж мій татусь! Я його міцно-міцно обіймаю, вдихаю запах потяга і цигарок, якими він пропах. Він тоді ще подарував мені особливу іграшку, яку я берегла аж до переїзду в Київ.

Мій тато зараз знаходиться в Харкові, допомагає пораненим, оперує їх під обстрілами, в небезпеці… Я ним дуже пишаюся і хочу подякувати за те, якої сміливості він мене навчає по цей час. Я зустрічаю неприємності з відкритими очима. Я не тікаю від проблем і бід, а борюся з ними.

Надано СТБ
Фото: Надано СТБ

Леся Нікітюк — ведуча реаліті Пара на мільйон:

Мій тато — Іван Іванович — дуже класний! У нього найкращі калганівка та зубрівка в світі, і про це знають усі мої друзі. Він у мене справжній чоловік! Все життя мене захищає: у нього дуже коротка розмова з тими, хто намагається зробити мені погано — слідом за російським кораблем, все. Тато — господар, класний рибалка, професіонал. Я йому купила човен, і він постійно лапає рибу. Як не виходить, то купує. Батько справжній жартівник, дуже компанійський, може і поспівати, й пошуткувати. А ще мій тато справжній патріот України!

Алекс Якутов — шеф-кухар, експерт реаліті На ножах:

Найтепліші спогади, пов’язані з батьком, про те, як він вчив мене ловити рибу. Ми мали дачу на березі Азовського моря. Тато нарізав залізні труби, прив’язував до них поплавки, грузив на тачку й тягнув до моря. Закидав ті труби, сідав на березі та чекав хвилин 30. Заходив у воду й перевіряв гачки, зазвичай кілька бичків вже чіплялися. А ще я завжди чекав вечора, коли батько приїжджав на дачу з роботи. Темніло, вони з сусідами витягали сітку довжиною метрів зі 100 і йшли до моря. Я був маленький і не розумів, що так рибалити не можна, це правопорушення. Але спогади все одно залишилися теплі. Чоловіки заходили в море, а ми, діти, бігали поруч у воді й заганяли рибу в сітку. Потім ту рибу витягали, перебирали, мальків відпускали. До речі, саме батько навчив мене правильно солити здобич і любити море.

Яна Брензей — Вікна-новини:

«Завжди май свою думку» — це те, чому тато вчив мене із самого дитинства. Вчив і разом з тим купував книжки, науково-популярні журнали, відправляв на екскурсії, аби ця думка будувалася на знанні, на усвідомленні того, який світ складний і різнобарвний.

Найкращий дитячий спогад: мені років 4−5, я прокидаюся і в кімнату заходить мій тато, якого я не бачила цілу вічність (за дитячими мірками). Він був на заробітках за кордоном і щойно повернувся. Тато обіймає мене і дає пачку із якимись яскравими цукерками, яких я ніколи до того не бачила і не куштувала. Це желейні ведмедики! Справжній делікатес у Запоріжжі 90-х. Тато завжди вмів розширяти мої горизонти))

З першого дня великої війни мій тато займається волонтерством. Їздить на передові позиції, допомагає хлопцям і дівчатам, чим може. Він мій герой! І дуже пишаюся тим, що він робить.

Сьогодні я хочу подякувати татові за те, що навчив мене думати, любити, відстоювати себе. А ще — довго гуляти пішки. Це й досі моя улюблена фізична активність.

Надано СТБ
Фото: Надано СТБ

Олена-Крістіна Лебідь — ведуча проєкту Аферисти в сітях:

Найтепліші спогади про батька в мене дуже сонячні! Бо у нас був ритуал — щосуботи він водив мене у парк атракціонів. А це для дитини — рай! І він, на відміну від мами, дозволяв мені кататися на чому завгодно, навіть на нудотних центрифугах. Адже знав, шо я міцний горішок. І головне — потім ми йшли у відкриту паркову кафешку, де він брав мені пломбір із шоколадом у креманочці, а собі — холодне пиво. І ми так класно сиділи та сміялися, насолоджуючись кожен своїм «смаколиком». Пригадую і просто відчуваю сонце на носі та пломбір на язику. І усмішку батька, дуже теплу та рідну.

Ще батько навчив мене читати, і це лише його заслуга! Він підсадив мене з п’яти років читати самостійно. Казав, що нібито не встигає дочитати казку, але натякав, шо я можу й сама це зробити. І потім почав підсовувати безліч цікавих книжок. Відірвати мене було вже неможливо. За це я дуже йому вдячна. Бо так, як розвивають дитину книжки — від лексикону до мислення — не розвиває ніщо.

Олександр Педан — ведучий Нового каналу

Олександр Педан пригадав, про що подумав, коли дізнався, що стане батьком.

«Коли ми чекали на Леру (17-річна донька Олександра), я до кінця не розумів, що відбувається. Мені був 21 рік. Добре, що дівчата дорослішають раніше, і в них є материнський інстинкт. Це надзвичайно допомогло у вихованні доньки. А от на появу сина я вже дуже чекав, бо Марік з’явився, коли ми з дружиною були в зрілому віці. Звісно, казав, що мені байдуже, хто народиться: син чи донька. Але насправді реально хотів, щоб був хлопчик. Точно це зрозумів, коли мені принесли мого пацана буквально за дві хвилинки після його народження, і ми з ним провели незабутні дві години разом. Це нереальне щастя — стати батьком вдруге у зрілому віці! Зовсім інше відчуття, інше прагнення і бажання ділитися своїми часом та енергією. Хочеться віддаватися дітям. Але це теж небезпечно, до речі, бо можна їх залюбити. Тому ми намагаємося цього не зробити».

Надано Новим каналом
Фото: Надано Новим каналом

Сергій Лиховида — Ранок у великому місті

Ведучий розповів, про питання, котрі йому ставить його 2,5 річний син:

«От наприклад, ми слухаємо Казку з Татом. Є такий проєкт на ютубі, де різні відомі люди, такі як Юра Горбунов, Олег Скрипка, Валерій Харчишин, Анатолій Анатоліч, читають дитячі казки. І от Сашка мене щоразу запитує: „А чому Юрій Горбунов?“. І я мушу вигадувати, чому у нього таке прізвище. Потім він видає: „А чому Олег Скрипка?“. Я кажу: „Бо в нього дід на скрипці грав“. Але це ще не все. Після Скрипки аналогічне запитання про Харчишина. І тут я вже цілу епопею придумав, як його відправили в магазин по харчі, він вертається і його питають: „Ну що, харчі є?“, а він відповідає: „Нема, є тільки шини“. Ну, тоді будеш Харчишин. Саме у таких запитаннях дитині ж потрібна не стільки правильна і точна відповідь, скільки твоя реакція на його цікавість. Тому я намагаюся фантазувати і жартувати. Він дуже любить сміятися».

Показати ще новини
Радіо НВ
X