Їдять самі сандвічі і гасають по багнюці. Батьки, які через війну вивезли дітей до Європи — про різницю між місцевою школою та українською

2 жовтня 2022, 09:51
Ексклюзив NV
Через війну навчальний рік 2022 для пів мільйона українських школярів розпочався за партою навчальних закладів країн ЄС (Фото:REUTERS/Nacho Doce)

Через війну навчальний рік 2022 для пів мільйона українських школярів розпочався за партою навчальних закладів країн ЄС (Фото:REUTERS/Nacho Doce)

Українські батьки в евакуації в Бельгії, Ірландії й Австрії розповідають про навчання своїх дітей у місцевих школах та порівнюють його з українською освітою

За даними Єврокомісії у вересні понад 506 тис. українських дітей розпочали навчання у школах 44 європейських країн. Це ті маленькі співвітчизники, які разом з батьками втекли від війни за кордон і тепер на вимогу законодавства ЄС мають обов’язково відвідувати місцеві навчальні заклади. Частина з цих школярів у вільний час продовжує опановувати ще й українську програму онлайн, а інша — планує закінчити школу в Європі, бо приємно здивована надто відмінними підходами до освітнього процесу.

Відео дня

НВ поговорив з батьками українських школярів за кордоном про те, чим європейська середня освіта відрізняється від української.

Тетяна Авдашкова

має сина 7,5 років, який відвідує школу у Бельгії

Бельгійські вчителі порадили Авдашковій не наполягати на навчанні, щоб сформувати у 7-річного сина Нікіти гарні емоції від школи (Фото: DR)
Бельгійські вчителі порадили Авдашковій не наполягати на навчанні, щоб сформувати у 7-річного сина Нікіти гарні емоції від школи / Фото: DR

У невеличке містечко Фландрії ми з двома дітьми приїхали наприкінці березня, але через довгі Великодні свята старший син Нікіта до школи потрапив лише наприкінці квітня. Минулого року він пішов у перший клас в Києві, який через війну закінчив дистанційно. Також син закінчив перший клас вже тут, у Бельгії.

На початку Нікіта разом з іншими українськими дітьми ходив двічі на тиждень до бельгійської школи, а тричі — до української. Там [в українській] поглиблено вивчали нідерландську, а математику та писання викладали українські вчителі в евакуації. Але то були не повноцінні класи, бо десять дітей різного віку важко було навчати за однією програмою. Тож з вересня син навчається у другому класі вже разом з іншими бельгійськими дітьми.

Одразу скажу, що бельгійська школа мені дуже подобається, і це один з резонів, чому я вирішила, що мої діти будуть продовжувати навчання тут до самого кінця школи. По-перше, дуже відчувається різниця бельгійського і українського менталітету — тут нема пострадянського штампа у поведінці освітян. Наприклад, вранці директор завжди зустрічає дітей біля воріт школи. Це приємний усміхнений чоловік, який знає кожного з цих дітей поіменно. Тобто нема образу жахливого дядька, який сидить у своєму кабінеті і коли до нього підходиш — тремтиш. Тут ми приходимо за хвилину до дзвоника, і він легко пропонує відвести дитину до класу. Так само і вчителі, які самі граються з дітьми надворі у баскетбол.

А ще тут немає радянського підходу «страху та сорому», який все ще зберігся в Україні. Тобто тут дітям не соромно і не погано робити помилки в процесі навчання. Перше, що мені сказали в школі, — не наполягати на навчанні, бо у дітей мають бути гарні емоції від школи. Тому зараз мої дуже люблять школу та із задоволення туди ходять. Уроки починаються о 08:35, закінчуються о 15:35, у середу короткий день до 12:15, а після школи є можливість залишити дитину до 18:00. Але діти сприймають це з радістю, а часом навіть можуть запитати: «Мам, чого ти прийшла?».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

У бельгійській школі діти на перервах вільно можуть бігати, кричати, верещати, лежати на підлозі. Вони дуже багато грають, адже у школі є класне подвір'я з баскетбольними кільцями і лазалками для фізичної активності. Але тут є нюанс, бо українські мами також дуже відрізняються від бельгійських: у них є багато настанов, на кшталт на мокре не сідати або в бруд не лізти. Тут, якщо дитина чиста — то не бельгійська дитина. Місцева малеча в школі вільно гасає по калюжах та по багнюці в гумових чоботах на босу ногу.

Харчування тут дивне: діти увесь час їдять сендвічі. Зранку і в обід, коли ми звикли до каш та супів. Тільки вечеря у них буває нормальним прийомом їжі. Хоча в школі є можливість гарячих різноманітних обідів, типу пасти з мітболами.

Що стосується навчального процесу, то на уроках використовують дуже багато дидактичних матеріалів і абсолютно все прикладне, купа ігор розкладено в кожному класі по коробочках — бери і грайся коли схочеш. Також за розкладом тут є так званий wheels day — коли школярі можуть взяти із собою самокати, велосипеди, ролики і скейтборди для навчання за межами школи.

Водночас бельгійська шкільна освіта вважається доволі сильною. Син вже зараз пише прописи на рівні з бельгійськими дітьми, може читати і математику вирішує без проблем. І що для мене важливо: зі школи діти виходять із знанням як мінімум трьох мов — нідерландської, французької і англійської. Після 12 років вони йдуть у коледж, де вже обирають напрям до вподоби. Наприклад, якщо це математика — у розкладі з’являється багато предметів точних наук.

Навчання триває до червня, відповідно літні канікули — два місяці. Їх усі бельгійські діти зазвичай проводять у кемпах, яких тут купа на будь-який смак — мовні і спортивні, безкоштовні і платні.

Що стосується української школи, то навчання в онлайні збігається з місцевим розкладом. Тому ми обрали сімейну форму — коли батьки повністю беруть на себе відповідальність за освоєння програми, а дитина лише час від часу складає екзамен. Для мене важливо, щоб дитина мала і цей багаж знань, бо невідомо, де син врешті вирішить жити, коли підросте.

Ніна Міщенко

має сина 12 років, який відвідує школу в Ірландії

У Ірландії син киянки Ніни Міщенко 12-річний Андрій відвідує змішану католицьку школу (Фото: DR)
У Ірландії син киянки Ніни Міщенко 12-річний Андрій відвідує змішану католицьку школу / Фото: DR

Ми приїхали в Ірландію на початку березня. В Україні Андрій вчився чотири роки в інклюзивному класі державної школи та рік у приватній школі КМДШ, яка з початку війни перейшла на повноцінний онлайн з уроками та контрольними. Вже тут син попросив завершити навчання, і це для нього психологічно було дуже добре, бо всі однокласники розкидані по світу. Ми жили цей час в ірландський родині в Дубліні, тому я порадилась яка школа поруч є кращою.

За віком школи в Ірландії поділяються на початкову (з 4−5 до 12 років) та середню (з 12 до 17−18 років). Програма тут побудована так, що в початковій акцент роблять на соціалізацію та щасливе дитинство, а у середній відбувається вже дуже щільний потік знань. У звичних на батьківщині школах освіта розмазана на всі 10−11 років.

Андрію на той час вже виповнилося 12 років, і за віком в Ірландії це 6 клас початкової, або 1 клас середньої школи. Мені порадили віддати сина в останній клас початкової, щоб він підтягнув мову. Тож ми написали кілька листів в обрану школу і заповнили анкету. В червні нас запросили подивитися школу і познайомитися з вчителькою і відпустили до вересня. Мене вразило, що і вчителька, і заступник директора весь час казали, що це їхнє завдання — щоб Андрію було добре в школі і сподобалося. Тут є помічник вчителя, який проводить додаткову англійську — це спеціальна програма для дітей, в яких англійська не рідна. Вчителька за день до першого вересня сказала нам, що хлопчик має три пріоритети на цей навчальний рік: щастя, веселощі та англійська. І не думати про оцінки, хоча вдома син стабільно вчився на 10−11 балів.

В Ірландії школи діляться на хлопчачі, дівчачі та змішані, а також за мовою викладання на англійські і ірландські. За релігією — на католицькі, протестантські та мульти-релігійні. Католицьких шкіл більшість, а ось до протестантських зазвичай потрапити складніше, тому що їх менше, а спільнота більша. У Андрія змішана католицька школа, але нам одразу написали, що буде Історія релігій за бажанням. У шкільний застосунок прийшло повідомлення, що якщо ваша дитина буде долучатися до першого причастя, то треба записатися і прийти на зустріч батьків до церкви.

Показати ще новини
Радіо NV
X