Тут зароджувалася біблійна історія. Подорож у Беер-Шеву, одне з найбільш інноваційних міст Ізраїлю
Беер-Шева — стародавні ворота в пустелю Негев. Тут зароджувалася біблійна історія, а тепер розкинулося одне з найінноваційніших і найсучасніших міст Ізраїлю, розповідає НВ журналістка Ая Шафран.
«Б оже, куди ви їдете, — сказала мені мама, коли я назвала місто, де ми дуже скоро будемо жити. — Адже там гола пустеля».
Ми із сім'єю вирішили репатріюватися й обрали новою домівкою столицю ізраїльського півдня — Беер-Шеву. Це четверте за чисельністю населення місто в країні, тож його вважають великим, хоча живе тут приблизно 220 тис. людей. Беер-Шева стоїть якраз на краю пустелі Негев, що простягається аж до Червоного моря.
Під час першої зустрічі з містом мене дивувало все: просторі парки, численні фонтани (всі ж пам’ятають про ізраїльський дефіцит води), квітучі кущі та дерева уздовж кожної вулиці. Широкі дороги і протяжні райони вілл принесли Беер-Шеві славу «найбільш американського міста Ізраїлю». І справді, тут комфортно пересуватися на авто, яке можна припаркувати практично де завгодно. Також популярністю у місцевих користуються електровелосипеди і самокати.
Беер-Шева — місто сучасне. З усього півдня сюди приїжджають заради лікарні з такою рідною назвою Сорока, а з усієї країни — заради університету імені Бен Гуріона. Водночас Беер-Шева неймовірно давнє — археологи вважають, що його вік перевищує 6 тис. років. Це більше, ніж існує людство, за версією іудаїзму.
Місто згадується і в Біблії. В історії про Авраама я знайшла розповідь про мирний договір, який праотець уклав із вождем місцевого племені біля колодязя, названого згодом «колодязь клятви» («Беер» — колодязь, «Шева» — клятва). У синодальному перекладі Біблії місто має поетичне ім'я Вірсавія.
До речі, той самий колодязь досі існує, навколо нього виріс музей, де в особах і барвах розповідають про історію місця — від часів патріархів до сучасності. Прохід до колодязя Авраама вільний, і кожен може легко зазирнути у темряву століть. Нижню частину колодязя висічено у скелі тисячоліття тому, а кам’яна кладка вище — археологічний бутерброд пізніших періодів.
Від турецького панування у Беер-Шеві залишилася стара залізнична станція, перетворена тепер на музей, і кілька чинних ажурних мостів із каменю. Про часи британського мандату нагадує кладовище австралійських солдатів, які полягли, захищаючи Беер-Шеву від турків. Війна за незалежність Ізраїлю викарбувалась у меморіалі пам’яті бригади Негев, також відомому як Андарта: ця група сюрреалістичних споруд-скульптур височіє на пагорбі над містом.
Сюди приходять послухати вітер, який співає в еоловій арфі вежі, і подивитися на захід сонця. У Беер-Шеві є своє Старе місто — зовсім молоде за біблійними мірками, однак деякі камені в фундаментах його будинків пам’ятають Візантійську імперію. Вечорами тут відкриваються кафе і клуби, виступають музиканти, запалюють вогні Фестивалю світла або відбувається якась інша подія.
Пустеля Негев зовсім не схожа на море барханів із книги, скоріше вона нагадує світ, сточений дощенту. Спочатку здається, що тут відсутнє все, навіть пісок. Просто виходиш на край міста — і відчуваєш, що стоїш на краю світу.
Але потім вчишся бачити в пустелі красу і любити її. Спостерігаєш за впертою боротьбою рослин за існування, за таємним життям геконів, зустрічаєш верблюдів, лисиць і гієн, а навесні відкриваєш для себе чудо квітучих ірисів. Взимку в пустелі випадають рясні дощі, у бурхливих потоках навіть можна потонути. Загалом, Негев зовсім не такий простий, як здається на перший погляд.
Населення міста не менш різноманітне, ніж віхи його історії. Тут мирно співіснують вихідці з Ефіопії, Марокко, Росії, України, Південної Америки, бедуїни, релігійні євреї, мусульмани і світські ізраїльтяни. Звісно, зовсім без тертя не обходиться, та все-таки здебільшого розмаїті беер-шевці живуть у злагоді.
Цей матеріал опубліковано в № 34 журналу НВ від 19 вересня 2019 року
