Вперед, до фіордів! Чому варто відправитися в подорож Норвегією прямо зараз

13 травня 2019, 20:46

Норвежці дуже спортивні, тому, якщо вас покличуть на легку передобідню прогулянку, неодмінно беріть із собою екіпірування для скелелазіння і більше терпіння, радить читачам НВ мистецтвознавець Катя Тейлор.

На південно-західному узбережжі Норвегії ви не побачите високих будівель, широких доріг і електричних проводів на стовпах. Тут немає взагалі нічого, крім маленьких котеджних селищ, акуратно розсипаних уздовж берегів озер і фіордів. Є й просто дерев’яні будиночки, які відокремлено стоять на воді, звідки, щоб потрапити в магазин, школу або церкву, влітку переправляються на човні, а взимку просто йдуть по льоду.

Відео дня

Норвежці дуже спортивні, тому, якщо вам кажуть, що прогулянка перед обідом буде легкою і невиснажливою, беріть із собою велику пляшку води, екіпірування для скелелазіння і багато терпіння. Ці норвезькі прогулянки кращі, ніж будь-яка пробіжка. І після такого обсягу свіжого повітря і яскравих вражень вам вже не захочеться плентатися на шопінг або в ресторан.

Найбільша цінність цих місць — природа. Мабуть, це один із найкрасивіших і ще не зіпсованих тривіальними туристичними розвагами ландшафтів світу.

Мені вдалося прожити в цій норвезькій природній декорації п’ять днів. Я відвідала остров Гідра, куди можна дістатися на човні або на поромі разом з автомобілем. Тут особливої уваги заслуговують три старі порти, втоплені у фіордах. Портом або селищем у Норвегії називають місце, де рибалки перечікували шторм, там, де фіорди загороджують лагуну від хвиль і вітру. Вода в цих портах кришталево чиста, і майже всюди на перетині прісних річок і морського прибою плавають лебеді.

Над портом Кіркехавн нависають кілька стрімких скель, на яких під час Другої світової розміщували свої укріплення німці. Вони будували кам’яні будинки з камінами на найвищій горі Гідри. Сьогодні це практично зруйноване місто, яке зовні мало відрізняється від римських руїн. Хіба що кількома старими деревами, обплетеними наскрізь проржавілим колючим дротом.

Кіркехавн відомий своїм рибним ринком. На наших очах до берега пришвартувався човен, в якому сидів суворий моряк, одне лице з Гемінгвеєм. Він вивантажив тонну свіжої тріски і камбали і знову вирушив у море.

У ще одному порту, який назвали Согндалстранд, через часті опади, особливо навесні, майже всі скелі вкриті струмочками. Потоки води, від ніжної капелі до потужних струменів, пронизують кожну можливу розколину.

Robert Bye via Unsplash
Фото: Robert Bye via Unsplash

Хоча Норвегія розташована на північ від України, зими тут набагато тепліші завдяки течії Гольфстрім. Навіть у найхолодніші місяці температура рідко опускається нижче нуля. А влітку — це ласкаві +20 °С.

У селищі Согндалстранд нас зустріла енергійна дама на ім'я Елі. Вона 20 років опікується розвитком портової інфраструктури — ремонтує вулиці і будинки, будує бутик-готелі і ресторани, влаштовує концерти. Особлива фішка — музей корабельних двигунів, які збирає потомствений моряк. Колоритний і суворий, як усі тутешні мешканці, він посадив нас у великий старий човен і прокатав фіордами.

Третій порт, який потрапив у зону нашої уваги, — це Ана-Сіра. Ми зупинилися в будинку рибалки Логбуа, який збудували сто років тому.

Сьогодні багато норвежців їдуть звідси в міста, і частина будинків порожні. Деякі з них після реставрації перетворюються на гест-хауси, де безтурботно можна провести два-три тижні й водночас не розоритися.

Буквально п’ять хвилин автопробігу, і ми дістаємося гір, де прокладено пішохідні маршрути через моховитий ліс, уздовж скель до моря. Головне — правильно вибрати камінь, за який слід зачепитися, щоб не полетіти вниз.

На початку шляху — табличка з варіантами маршруту і цікава ремарка: «Будь ласка, не годуйте тролів».

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на travel@nv.ua

Той шлях, який обрали ми, мав рівень складності «експерт», що означало: краще цим маршрутом не ходити. Ми зробили з точністю до навпаки і, подолавши непростий перехід, опинилися на п’ятачку два метри завширшки. Внизу — провалля у 500 м. Попереду — море, яке громить хвилями прибережні скелі.

Ми цілеспрямовано йшли в печери, не зазначені на карті, але цілком придатні для того, щоб пережити там увесь кам’яний вік. Чи варто говорити, що там зовсім немає людей. Тільки ти і природа.

За ці п’ять днів ми успішно пройшли курс із набуття естетичної і психологічної рівноваги. І встигли наїстися відмінної риби, яка ще вчора плавала в норвезьких водах Північного моря.

Цей матеріал опубліковано в № 15 журналу НВ від 25 квітня 2019 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X