Гірськими дорогами Вірменії. Як виглядає обов’язкова програма кавказької гостинності

20 липня 2019, 15:05

Переїзди гірськими дорогами Вірменії не стомлюють хоча б тому, що їх скрашують місцева гастрономія і яскравий алкогольний букет. Абрикосова і яблучна горілка, вина з айви, граната й ожини — обов’язкова програма кавказької гостинності.

Про свою поїздку Вірменією НВ розповів директор видавництва Університетська книга Родіон Кочубей.

Н а поїздку до Вірменії мене надихнув друг, який має вірменське коріння. Він сам уперше побував на історичній батьківщині лише в березні цьогоріч. Під час другої поїздки, вже у червні, я полетів разом із ним. За 10 днів ми проїхали найсмачніші в усіх сенсах цього слова місця Вірменії.

Відео дня

На почин ми вирушили в селище Цапатах на дачу родичів мого друга. Це східна сторона озера Севан, за декілька кілометрів від кордону з Азербайджаном. Тут я скуштував місцевий аналог йогурту — мацун, домашній сир, зроблений у формі буханця хліба, вірменський шашлик зі свинини і, звісно ж, місцеві міцні напої — абрикосову і яблучну горілку 57 і 55 градусів.

У Цапатах по нас приїхав гід Карен, який пообіцяв, що на своєму немолодому, але комфортному мерседесі покатає нас найкрасивішими і найцікавішими місцями півдня Вірменії.

Наш маршрут пролягав через Арцах (Нагірний Карабах)*. Для вірмен ця місцевість має надзвичайну цінність, адже Арцах — частина стародавньої Вірменії.

Тут непогані гірські дороги, а вздовж них стоять гармати, призначення яких — розганяти хмари. Їхня стрілянина під час дощів викликає неприємні асоціації — відлуння минулої вірмено-азербайджанської війни в 1990-х за територію, яку обидві республіки вважають своєю і більше нічиєю. В'їхати в автономну республіку Нагірний Карабах можна через блокпост, на якому потрібно заповнити спецанкету.

В Арцаху немає роумінгу для українських операторів. Тому, якщо їдете туди надовго, краще купити сімку місцевого Карабах Телекому.

У Арцаху ми відвідали гірський монастир Дадіванк, Степанакерті та Шуші. В останньому місті одразу в фортеці розташований ресторан, де готують смачний мацун із зеленню й огірком — це фактично окрошка. До неї відмінно годиться і традиційний карабахський хліб — лаваш.

Вид на гору Арарат з Єревана (Фото: Artak Petrosyan via Unsplash)
Вид на гору Арарат з Єревана / Фото: Artak Petrosyan via Unsplash

Далі ми відвідали Хндзореський міст і печерне місто, схоже на турецьку Каппадокію. До того ж гід Карен стверджував, що турки підгледіли цю ідею містобудування у вірмен. Загалом Хндзореск — це селище на схилі гори з оселями, видовбаними просто в камені, — гірський мурашник, куди можна потрапити тільки через довгий підвісний міст, який розгойдується над глибокою ущелиною.

Після Хндзореска ми заночували в першому-ліпшому готелі. Господар взяв менше $15 за одномісний номер, приготував шашлик і картоплю у великому, закопаному в землю тандирі, приніс тутову горілку.

Відпочивши, ми рушили далі запланованим маршрутом до монастиря Татев. Найдовша канатна дорога на світі знаходиться саме тут і називається Крила Татева. Її загальна довжина — майже шість кілометрів, а кабінки рухаються на висоті 300 м.

І ось ми опиняємося у монастирському комплексі, якому більше десяти століть. Вірменія — перша країна у світі, яка прийняла християнство на державному рівні ще на початку IV століття.

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на travel@nv.ua

Переночувати ми збиралися на південному березі Севана. Для цього подолали Селімський перевал, висота якого 2,5 тис. м. Чудові краєвиди, стародавній караван-сарай — зупинка на Великому шовковому шляху. Дорогою на Севан — велика долина з безліччю струмків, куди влітку приганяють на пасовища худобу. Привал. Ми вечеряємо типовою вірменською їжею, запиваючи її абрикосовим вином. Далі їдемо в селище Арені, де дегустуємо вина з айви, граната, ожини і, звісно, винограду.

Ну і, звичайно, не можна побувати в цій країні й не помітити гори Арарат. Сучасна Вірменія не має доступу до своєї священної гори, але Арарат добре видно з Єревана.

Останні дні поїздки ми перебуваємо у вірменській столиці, спілкуючись з її мешканцями, а також досліджуючи заклади місцевої кухні. Крім вітчизняного пива, тут вочевидь популярне німецьке — марки Paulaner.

*Нагірний Карабах — Південно-Кавказький регіон, який є предметом територіальних суперечок між Вірменією і Азербайджаном. Де-факто більшість регіону знаходиться під контролем невизнаної міжнародним співтовариством Нагірно-Карабахської Республіки. Згідно з Конституцією Азербайджану, територія Нагірного Карабаху є частиною Азербайджану, Вірменія ж наполягає на зворотному.

Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу НВ від 18 липня 2019 року

Показати ще новини
Радіо НВ
X