Місто-Гіппократ. Чим запам’ятається туристу італійське Салерно

21 серпня 2019, 21:30

Якщо попросити італійця допомогти у виборі Limoncello, в 90% випадків він скаже, що в магазинах продається не найкращий лікер, а найкращий готує його дружина, мама чи бабуся. У кожній італійській сім'ї свій особливий рецепт, який передається із покоління у покоління.

Контент-менеджер сайту з пошуку нерухомості ЛУН.ua Ірина Беженару розповіла НВ про свою подорож до італійського портового міста Салерно.

П обачити Амальфітанське узбережжя. Я мріяла про це років зо три. Мені здається, я перечитала всі блоги про Амальфі, зберегла в телефоні 5 ГБ картинок із краєвидами Позітано і Равелло, підписалася на всілякі групи в соціальних мережах, де хоч якось обговорювався предмет моєї мрії. В підсумку перед від'їздом на неаполітанську Рів'єру кожен день тижневої відпустки там був розписаний від і до.

Відео дня

Місто-порт, який я розглядала тільки як місце, де можна вигідно орендувати житло (вдесятеро дешевше, ніж у Позітано), закохав у себе з першого погляду. Два дні відпустки були присвячені йому.

Типова і характерна картинка. У місцевому кафе я наштовхуюся на вкрай тихомирного італійця, який заглибився у читання ранкової преси. Пліч-о-пліч із ним італійка торохкоче на всю околицю, з’ясовуючи з кимось телефоном свої непрості стосунки. Ні він, ні вона не помічають одне одного. Обидва глибоко занурені у свої світи, які перетнулися під вивіскою одного кафе. Вона щойно приїхала сюди на Mini Cooper, він примчав на скутері. І це незважаючи на те, що обидва живуть за 300 метрів від кафе.

Хто сказав, що Нью-Йорк — місто контрастів? Місто контрастів — це Салерно. Гучна торгова вулиця La via dei Mercanti є сумішшю світових сучасних брендів, музеїв, торгових наметів і перетинається з акведуком, збудованим ще в IX столітті. Я стою біля бутика Furla, який відтіняє декорації глибокого середньовіччя — елементи багаторівневих акведуків. Вони пережили численні землетруси, війни, зміни державного ладу, урядів, і в цій машині часу мене починає заколисувати сам час.

Erriko Boccia on Unsplash
Фото: Erriko Boccia on Unsplash

Побачити місто з висоти пташиного польоту можна, піднявшись у сади Мінерви, — туди везе бажаючих громадський ліфт. Нагорі відкривається краєвид на місто і затоку Тірренського моря. І вже тут з’являється бажання вблагати час зупинитися.

Сади Мінерви дивують не тільки прекрасними краєвидами, а й нетривіальною історією, пов’язаною з Медичною школою Салерно. До речі, саме завдяки цій школі місто Салерно отримало прізвисько «місто-Гіппократ». У садах Мінерви вирощували цілющі рослини, а студенти вивчали рецепти лікарських засобів. Зараз на території парку росте безліч різних, зокрема екзотичних рослин, а в тутешньому кафе можна скуштувати різноманітні лікувальні відвари.

Куштувати відвари чи ні — хай кожен вирішує сам. А я надаю перевагу знаменитому лікеру Limoncello. Амальфітанське узбережжя вважається батьківщиною цього напою. Якщо попросити італійця допомогти у виборі Limoncello, в 90% випадків він відповість, що найкращий напій готує його дружина або мама, або бабуся. У кожній італійській сім'ї свій рецепт, який передається із покоління у покоління. А все, що ви побачите на ятках, призначене для туристів — італійці цього, найімовірніше, не питимуть.

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на travel@nv.ua

Окрім лікеру, на узбережжі з лимона готують божественне печиво, соус для анчоусів, сорбет і джелато. У ресторанах Салерно подають традиційну італійську їжу: всілякі пасти з томатами, різотто зі свіжими морепродуктами, піцу за сімейними рецептами, приготовлену в дров’яній печі. Спагеті з молюсками і чарка Limoncello — один із найпопулярніших тандемів.

Якщо лимонний лікер вам не закрутить голову, за нього це зроблять серпантинні дороги. Із Салерно можна легко дістатися у будь-який куточок Амальфітанського узбережжя: на поромі, потязі, автомобілі або автобусі. Дорога пролягає краєм гірської прірви, через бухти, пляжі, виноградні та оливкові гаї, пагорби, лимонники.

У подрожі дорогою-серпантином серце завмирає під час кожного повороту. Серпантин — певного штибу американські гірки, з якими віртуозно впоруються італійські водії, а я отримую солідні порції адреналіну. І місцеві шумахери, побачивши на моєму обличчі просвіток безвиході, обов’язково говорять: головне — спокій.

Цей матеріал опубліковано в № 30 журналу НВ від 15 серпня 2019 року

Показати ще новини
Радіо НВ
X