Удвічі швидше Колумба. Як український яхтсмен проплив від Канарських до Карибських островів за 19 днів
Подолавши відстань від Канарських до Карибських островів за 19 днів, удвічі швидше Колумба, ми кинули якір в бухті Барбадосу, розповідає журналу НВ яхтсмен і програміст Сергій Толкунський.
и лежимо на палубі і розглядаємо південні сузір'я. Кіль, Корма, Вітрила — ці назви придумані стародавніми мореплавцями. Мій товариш зауважує яскраву зірку, що пролітає крізь усе небо, — це Міжнародна космічна станція. Раптово я усвідомлюю, що космонавти на орбіті це найближчі до нас люди, адже в радіусі 2.000 км жодного клаптика землі. Ми, четверо хлопців і одна дівчина, йдемо на яхті через Атлантику і тримаємо курс на острів Барбадос.
Десять днів до того, 20 листопада 2018 року, яхта Аврора відчалює від Канарських островів. Для нас, "хворих" на яхтинг, перейти Атлантику — як для альпініста підкорити вершину. Аврора всього 14 м завдовжки — значно менша за плавучі палаци олігархів. У нас немає вертолітного майданчика, зате є вітрила, а в холодильнику холоне пляшка вина на вечерю.
Вже за добу земля ховається за обрій, а разом із нею зникає мобільне покриття і можливість отримати прогноз погоди. Тепер сподіватися можна тільки на прихильність океану і досвід інших мореплавців.
Виявляється, навіть у такій непередбачуваній справі, як вітрильна подорож, можна звести ризик до мінімуму. Тропічні урагани, які люто обвалюються на Карибські острови влітку, взимку беруть тайм-аут. В цей час в океані дмуть спокійні "торгові" вітри: на них у Західну Індію йшли каравели часів Колумба.
І сьогодні яхтсмени, які перетинають Атлантику, дотримуються перевіреного століттями маршруту: від Канар іти на південь доти, доки вершкове масло не почне танути, а потім повернути на захід.
Вирішуємо випробувати цей метод. На четвертий день масло дійсно тане. Вахтовий повертає на захід, а я, звірившись із GPS, записую в щоденник координату: 22 градуси 10 мінут північної широти і 24 градуси 57 мінут західної довготи.
Весь вільний простір усередині яхти забито продуктами і водою. Закидаємо вудку, якщо клюне — на столі замість консервованої риби буде свіжа. Ще на палубу регулярно залітають летючі риби — ми підбираємо кілька штук і готуємо з них смачну юшку. Взагалі приготування рідких страв — завдання, що вимагає спритності акробата: хвилі розгойдують човен так, що складно навіть налити води в чайник.
Всю дорогу по черзі несемо вахту: чотири години вдень, чотири — вночі. На вахті стежимо за курсом і налаштовуємо вітрила на вітер. А у вільний час читаємо або травимо морські байки. У Джека Лондона старателі, які опинилися у замкнутому просторі, божеволіли. Яхтсменам нічого ділити — вітру вистачає на всіх, і тому ми майже завжди знаходимо порозуміння.
Поради досвідчених моряків не підводять: всю дорогу стоїть гарна погода, ми засмагаємо. За добу долаємо близько 280 км або, морською мовою, 150 миль. Щодня сонце сходить на 20 хвилин пізніше: в кінці шляху світає вже о 10 ранку, а ми переводимо стрілки на чотири години назад.
Океан схожий на пустелю. За тритижневе плавання ми зустрічаємо всього дві яхти: на одній данці — сімейна пара з трьома дітьми, а на інший, мало не саморобній, — поляк-одинак. Його блискучий погляд із-над кудлатої бороди надихає мене на подвиг — поголитися. Це майже геройство, адже прісну воду ми використовуємо тільки для приготування їжі. Усе інше, зокрема душ — морською водою з відра.
Колумбу знадобилося трохи більше місяця, щоб перейти з Канарських островів на Карибські. Ми ж, озброївшись супутниковими картами, справляємося швидше: вже за 19 днів після старту кидаємо якір у бухті Барбадосу. Ура, нарешті земля! Відкорковуємо святкову пляшку і закушуємо купленим на Бессарабці салом — воно теж перетнуло океан.
Вся затія, разом із перельотами, паливом, продуктами і обладнанням яхти, обійшлася в 2.500 євро з людини. За ці гроші можна злітати в дорогий готель або, просочившись сіллю до коренів волосся, відчути себе новим Колумбом.
Бар на Барбадосі, де збираються яхтсмени, прикрашають прапори різних країн. Спускаємо з яхти український, який всю дорогу підказував нам напрямок вітру, і вішаємо його поруч. Кажуть, хороша прикмета, якщо хочеш повернутися.
Цей матеріал опублікований в №5 журналу НВ від 14 лютого 2019 року
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
матеріалів розділу Life
