Вихідні в Африці. Хаос міст і незаймана природа Кенії

9 лютого 2020, 08:30

У Кенії немов машина часу забрала мене в доісторичну епоху незайманої природи, суворих чоловіків і похмурих жінок, розповідає редакторка відділу Бізнес журналу НВ Катерина Шаповал, яка там побувала.

В ажкі відчуття залишили у мене Найробі. Наче я заступила за край звичної для мене цивілізації та занурилася у глибоку давнину людства. Перше, що кинулося в очі дорогою з аеропорту кенійської столиці, — потоки людей, які прямували вздовж траси в різних напрямках. Це були прості кенійці, що можуть дістатися до місця призначення лише пішки.

Відео дня

Громадський транспорт у столиці цієї великої африканської країни практично відсутній, а муніципальні автобуси ходять настільки рідко, що доцільніше пересуватися пішки. До того ж міський трафік часто паралізований неймовірними заторами, тому навіть на таксі буде повільно.

Опинитися у потоці пішоходів — надійний спосіб вийти на потрібний маршрут. Питаєш у перехожих, як дістатися до центру, і тобі просто махають рукою — «йдіть за ними».

Кенія до 1963 року була колонією Британії. Англійська у країні — державна мова разом із суахілі. Втім, про колоніальне минуле тут згадувати не люблять. Принаймні в Національному музеї Кенії про цю сторінку минулого експозиції немає. Однак є невелика, але цікава колекція, присвячена homo sapiens. У викладі антропологів перетворення мавпи на людину сталося саме в цій частині Африки близько 200 тис. років тому.

У вітринах у хронологічному порядку виставили черепи предків людини. У найдавнішого homo habilis величезні щелепи. У наступного — homo erectus — жувальні органи дещо менші, а простору для мозку в черепній коробці трохи більше. І нарешті homo sapiens — маленький рот і великий мозок. Ідеальна ілюстрація етапів зрілості кожної людини: що міцніший мозок, тим менший рот, і навпаки.

Bj Pearce via Unsplash
Фото: Bj Pearce via Unsplash

Повертаюся на вулиці Найробі з їхнім божевільним трафіком, де відсутні пішохідні переходи та вимкнені світлофори. Хаос панує навіть у діловому центрі, забудованому пошарпаними хмарочосами. Інша частина міста — або багатоквартирні п’ятиповерхівки за високим парканом із колючим дротом, або приватні будинки найширшого спектра достатку. Багатші — у закритих кварталах, з охороною і блокпостами на в'їзді.

Харчуватися місцевим фастфудом я не ризикнула. На щастя, у кожному пристойному готелі є свій ресторан, де варто втамовувати голод і розганяти приплив туги за цивілізацією. Тут подають звичайну європейську їжу, а місцевий колорит забезпечують соковиті фрукти, угалі — сірий або білий прісний коржик, а також безліч сортів сиру: Африка — молочний континент. У супермаркетах встановили навіть спеціальні молочні автомати.

Несподівано для себе відкрила місцеве пиво, яке виявилося досить непоганим. Тут це практично національний африканський напій: місцеві чоловіки п’ють його великою компанією і з однієї бочки, користуючись у процесі довгими трубочками.

У Кенії закони дозволяють багатоженство. Як розповів мені один із місцевих жителів, його батько мав чотири дружини, а дід — вісім. У нього самого всього одна дружина. Він оженився 10 років тому і досі віддає банку кредит, витрачений на викуп нареченої. В його випадку це було стадо корів.

Вартість майбутньої дружини залежить від того, скільки батько вклав у наречену. Дорожча — освіту. Хоча не кожного чоловіка стане на розумну жінку, до того ж не кожному така розумниця до душі.

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на travel@nv.ua

Наречений у будь-якому разі має витратитися на наречену, а в майбутньому, якщо дружина захоче піти від чоловіка, вона залишить все спільне майно чоловікові як компенсацію за викуп.

Вся історія практично безрезультатної боротьби жінок за свої права написана на похмурих обличчах самих жінок, особливо жінок із племені масаїв. Цей народ, кочуючи саваною, живе за стародавніми законами. Масаї не визнають сучасної медицини, п’ють воду просто з річок і виживають за рахунок тваринництва, полювання і продажу сувенірів.

Живуть масаї у неймовірно красивих місцях — на кордоні з Танзанією біля національного парку Амбоселі. Він знаходиться на північ від найвищої гори Африки Кіліманджаро. У сонячну погоду засніжену вершину цього колишнього вулкану добре видно, і наче летиш над навколишньою безкрайньою саваною, де застигли стародавні світи, звичаї, час і люди в ньому.

Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу НВ від 6 лютого 2020 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X