Пляжі, морепродукти, танці до ранку. Як провести незабутню відпустку в Домінікані

24 квітня 2019, 20:45

Жителі Домініканської Республіки воліють розмірений темп життя, роблячи виняток лише для меренге — запального танцю, який танцюють раз на тиждень, але всю ніч безперервно.

Піар-менеджер Тетяна Атлашова провела два тижні в Домінікані та поділилася враженнями від подорожі з НВ.

Н а початку цього року, коли в Києві вирували снігопади, ми з чоловіком побували там, де на дах бунгало падають кокоси, маленькі ящірки залазять у будинок, дощ іде як на замовлення — тільки вночі або рано вранці, а температура залишається незмінно стабільною день у день: +28°С. Там — це в Домінікані, країні вічного літа.

Відео дня

Перші три дні ми провели в Баваро, популярному курорті на східному узбережжі. Тут красиві пляжі, найбілосніжніші, довгі й широкі. Але саме містечко дуже розкручене, і побачити справжню Домінікану тут неможливо. Тому ми вирушили на північ, на півострів Самана.

Пересуватися по країні вирішили на громадському транспорті та за час шляху випробували майже всі його місцеві види. Найцікавіші - мотокончо, мотоцикли та мопеди, що замінюють таксі. Незважаючи на те що в Домінікані майже немає світлофорів, знаків і правил, водять тут уважно і акуратно. Звичайна історія — їхати на мотокончо втрьох або вчотирьох, і це не межа. Ще один вид транспорту, що сподобався нам, — гуа-гуа, місцеві маршрутки з лавочками замість сидінь.

Один день ми виділили на відвідування столиці Санто-Домінго. Подивилися Колоніальну зону, погуляли набережною. А вразив нас парк Лос-Трес-Охос (Три ока). Це печери, в яких розташовані три підземні озера: вода у всіх кришталево чиста, але в кожному — різного кольору. Неймовірне видовище.

Після цього завітали у Саману, місто, відоме тим, що раз на рік, у лютому, сюди припливають кити. До речі, вирушити подивитися на цих гігантів можна і з сусіднього села Лас-Галерас, просто домовившись з місцевим капітаном. Вийде набагато дешевше, ніж з організованою екскурсією. Лас-Галерас і стала головною точкою нашого маршруту.

З-поміж місцевих пляжів ми особливо вподобали Плаіта — невеликий, тихий і з красивими пейзажами на тлі смарагдового океану.

Chris Talbot via Unsplash
Фото: Chris Talbot via Unsplash

Для сноркелінга — плавання під поверхнею води з маскою і трубкою — немає кращого місця, ніж Фронтон: прямовисні скелі, камені, риф неймовірної краси і безкоштовні кокоси.

А пляж Мадам, розташований у затишній бухті, ніби спеціально створений для закоханих парочок.

У Лас-Галерас ми змогли вивчити побут і менталітет домініканців. Вони живуть великими сім'ями в малесеньких квадратних будиночках. Як вони там поміщаються — загадка. Темп життя дуже повільний: складається враження, що всі від малого до старого сидять біля своїх будинків і розглядають проїжджих, ніби нічого більш захопливого не існує.

А ще домініканці дуже люблять танцювати меренге. Обов’язково раз на тиждень, в ніч з суботи на неділю, всі танцюють, співають і веселяться. Це свого роду свято, і дуже-дуже гучне. Нам «пощастило» жити в бунгало за 300 м від танцювального майданчика: якщо врахувати, що в бунгало, будинках і деяких готелях вікна не засклені, а від зовнішнього світу і його звуків відділяє лише москітна сітка, стане зрозуміло, що сон тієї ночі до нас так і не дістався. І ми вирішили приєднатися до свята. Виявилося — правильно.

Спілкуватися з місцевими жителями нескладно, про все можна домовитися. Щоправда, англійської мови тут ніхто не знає, і тому доводилося пояснювати «на пальцях».

Що стосується домініканської їжі, то вона ділиться на їжу для місцевих і туристів. Місцеві їдять в основному рис і курку, для туристів є все, чого душа забажає, ціни близькі до європейських. Морепродукти — на першому місці, також обов’язково треба спробувати mofongo — традиційну карибську страву з зеленого банана. Його шматочки підсмажують на оливковій олії, товчуть, додають часник, свинячі шкварки, спеції і подають з начинками. Мені сподобався mofongo з сиром. А які там фрукти! Достаток ананасів, пасіфрутів, папайї, кавунів, бананів, авокадо — все це за копійки продають на узбіччях сільських доріг.

З собою з Домінікани варто повезти кокосову олію, ваніль (екстракт або стручки), корицю, каву і какао — порошок, масло і кульки. Кульки какао — це подрібнені в пасту боби, змішані зі спеціями і висушені. З них варять шоколад: одна кулька — одна чашка. Виходить зовсім не схожий на какао маслянистий напій, для горла — суперзасіб. А ще можна купити картини місцевих художників: вони тут особливі, яскраві, відображають місцевий колорит.

Цей матеріал опубліковано в № 17 журналу Новое Время від 12 травня 2017 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X