Українська Бессарабія. Що знайшли Крафтові мандри на Дорозі вина та смаку Одещини
Гастрономічна подорож Євгена Синельникова українською Бессарабією — це знайомство зі смаками сімейних виробництв та невеличких ферм.
Євген Синельников — співавтор ютуб-каналу УкрЮтюбПроєкт зібрався у подорож Україною, щоб відшукати нові українські виробництва та назвав новий проєкт Крафтові Мандри. Євген обрав етногастротуристичний маршрут Дорога вина та смаку Української Бессарабії, прокладений південно-західними районами Одеської області, що дозволяє туристу ознайомитися з кулінарними особливостями Бессарабського регіону.
Першим пунктом призначення стало місто Болград, а саме сімейне виробництво м’ясних товарів Балканські Ястія. Сергій Русєв розповів про приготування сухого м’яса та вина. Хоча Бессарабія мультинаціональна місцевість, герой стверджує, що менталітет у всіх один. Болгари ще за давніх часів готувати таке м’ясо для мандрівників, кочівників та воїнів, тому що висушене м’ясо може довго зберігатися, а необхідну вологу можна замінити вином.
Сергій розповів і про наступну героїню Дороги вина та смаку: Таня Дукова випікає болгарський хліб у традиційній печі за рецептом, якому понад двісті років. Процес виготовлення такого хліба займає 18−19 годин поспіль. Господиня робить усе власноруч і навіть готує дріжджі. Зізнається, що головний секрет вдалого хліба — доброта. Цей хліб відрізняється не лише смаком і запахом, але й візерунками, тому що до кожного свята болгари прикрашають його різними орнаментами, що і є головною відмінністю.
Наступна за планом зупинка — Котловина. Але перед тим, як шукати нових крафтярів, Євген вирішив спробувати місцеві розваги — віндсерфінг на березі найбільшого озера в Україні — Ялпуга. Якщо серфінгом важко здивувати, то про плавання на конях мало хто чув, а там це можливо.
Ще один цікавий факт про Бессарабію — походження назви. Найпоширеніша версія походить від династії Басарабів, але є цікавіша: на цій землі жив народ бесси, які мали рабів арабів, вони змішалися і так утворилася Бессарабія.
У Котловині живуть гагаузи. Це унікальний тюркський народ з тюркською мовою, але православною вірою. Вони дотримуються традицій і все, що можуть, роблять руками. Героїня Ніна, наприклад, власноруч шиє ковдри з натуральної шерсті. На виготовлення ковдри їй потрібен цілий день, а коштує такий виріб усього дев’ятсот гривень. Інша гагаузка Тетяна розписує тарілки. На одну тарілку потрібно деколи навіть дванадцять годин, а у дівчини замовляють цілі сервізи, де кожна деталь намальована вручну. Вартість однієї такої тарілки п’ятсот гривень.
Потім Євген поїхав у гості до Миколи, який навчив його в’язати віники, а спершу показав, як сіє насіння і вирощує рослину, яка згодом стане віником. А потім ще й подарував віник, який Євген сам зв’язав.
Наступною зупинкою було село Саф’яни, де розташована равликова ферма. Власник ферми провів екскурсію та показав, як разом зі сім'єю вирощує равликів. Смак бессарабських равликів відрізняється від усіх інших, через 56 різних видів рослин, якими їх годують і які надають особливу ніжність їх м’ясу. На фермі можна спробувати не лише самих равликів, а ще й голубці, фаршировані перець і картоплю, салати, плов і навіть пельмені. І все це з равликами. Таким чином господарі хочуть показати всім туристам бессарабську гостинність.
У пошуках вина ведучий поїхав до села Струмок на ферму Валерія Петрова. Власник продовжує сімейну справу — виготовлення органічного вина. Головною відмінністю такого напою є те, що перед і під час вирощування винограду землю удобрюють лише органічними добривами. Хоча отримують менше врожаю, але смак цього вартий. Усього на фермі представлені десять різноманітних видів вина.
У селі Миколаївка існує ексклюзивний кемпінг — Глемпінг — це табір з усіма зручностями. Поблизу є лавандове поле, а все це називається Кози та матроси. Це козяча ферма, а в її ресторані можна самостійно зібрати овочі на грядці прямо до власної тарілки.
