Новий рік у Карпатах. Корисні поради туристам для незабутнього екологічного відпочинку — вісім карток

Насправді сталий туризм — не лише про увагу до довкілля. Згідно з визначенням ООН, він “повністю відповідає за свій теперішній і майбутній економічний, соціальний та екологічний вплив, і опікується потребами гостей, галузі, довкілля та місцевих громад”.

Коли ж мова йде про подорожі у природні території, а особливо ті, що межують із так званою “дикою” природою, увага до довкілля набуває особливого значення. Адже саме природа та її чистота, естетика, звучання, кольори, запахи — те, що привело нас сюди.

Сталий туризм у природних територіях отримав назву екотуризм. Його численні прихильники цінують саму можливість бути в природі, вивчати та спостерігати її та дотримуються принципів нульового або мінімального впливу на довкілля, зменшення споживання. Часто такі люди долучаться до ініціатив зі збереження природних територій, у яких відпочивають.

Карпатські туристи дуже різні. Але всі вони опиняються в природі — чи то на гірському хребті, сусідній полонині, біля мальовничого водоспаду або у лісі. І всюди є чимало живих істот, хоча туристи про це можуть навіть не здогадуватися.

Тому правило номер один. Аби убезпечити себе та “диких” мешканців, варто рухатися лише туристичними стежками. Тварини знають, де ходять люди й свідомо уникають контакту. Деякі стежки позначені на картах, а також на онлайн-сторінках національних парків та заповідників. І, до речі, допомагають не загубитися.

Правило номер два. У лісі та у горах немає прибиральників. Пакетики, пляшки, обгортки — все це залишається тут на десятки або сотні років, забруднюючи довкілля. Тому діє формула: мінімізуємо, пресуємо, забираємо з собою. Зважаючи на те, що у Карпатському регіоні майже не працює відповідна інфраструктура для збору та перероблення сміття, деякі туристи вивозять сміття із собою у міста, де його можна переробити.

Правило номер три. Найчастіше у природу їдуть за спокоєм та умиротворінням. Це властивість природи, якою вона щедро ділиться. Коли люди привозять із собою гучну музику, салюти, феєрверки, ревіння моторів джипів і мотоциклів, тварини стресують від цих звуків та можуть покинути домівку і, навіть, свою малечу. Особливо уразливі до турбування тварини у весняний “сезон тиші”, який триває з 1 квітня до середини червня. Взимку ж тиша оберігає сон ведмедів у барлогах. Спокій — один з кращих подарунків для природи. І наша безпека.

Зазвичай час на природі асоціюється з доволі обмеженим вибором активностей. Та загальний інтерес до науки, природних явищ та властивостей природи сприяти розвитку людини зростає і це створює чимало нових ідей.

Так, популярність у багатьох країнах набув бьордвотчинг, або спостереження за птахами. Для цього не треба бути орнітологом, достатньо мати бінокль і смартфон. Бьордвотчери іноді нагадують шукачів скарбів і об’єднуються у спільноти. В Україні можна скористатися додатками Птахи України або BirdID і ділитися знахідками у спільнотах, наприклад Бьордвотчинг в Україні.

Туристи спостерігають та вивчають не лише птахів. Мобільні додатки PlantSnap та iNaturalist допоможуть ідентифікувати квіти та дерева, створити власні колекції та навіть взяти участь у дослідженнях.

Взимку у гірській місцевості можна почути виття вовчої зграї чи крик сови. В лютому-березні — натрапити на сліди рисі, або й почути її шлюбне нявкання. Сніговий покрив допомагає спостерігати чимало різних слідів диких тварин, наприклад лисиці, зайця, козулі. Їх теж можна збирати у власні фотоколекції.

У морозну і безхмарну погоду добре спостерігати метеорити, сузір’я і гало на місяці. Для таких досліджень існують додатки для смартфонів (як от Star Chart). Але найбільша удача в горах зустріти Брокенського або гірського привида — рідкісне оптичне явище на високогір’ї, коли спостерігач бачить свою тінь на поверхні хмар (туману) на великій відстані в напрямку, протилежному до Сонця. Ця тінь може здаватися дуже великою, іноді вона оточена кольоровими кільцями (так звана глорія).

Лісове купання, або shinrin-yoku, практикують у Японії для оздоровлення душі та тіла. Це некваплива мовчазна прогулянка у лісі без електронних гаджетів. Під час неї радять посидіти під деревом, споглядати за лісом як цілісно, так і за окремими деталями — візерунками гілок, залишками вранішньої роси або відлискуванням снігу. І обов'язково звертати увагу на власні відчуття — в тілі та емоціях.

Щодня все більше територій незайманої природи зникає. Через це чисельність популяцій ссавців, риб, земноводних та плазунів у світі катастрофічно зменшилася — в середньому на 68% за останні 50 років. В Україні, наприклад, за оцінкою Всесвітнього фонду природи WWF-Україна в дикій природі залишилося близько 300 ведмедів. Хоча ще 50 років тому їх було у чотири рази більше. Причини: нелегальне трофейне полювання, вилучення з дикої природи задля утримання в неволі, вбивство через конфлікти з фермерами чи пасічниками, втрата оселищ.

Вибір кожного окремого туриста може вплинути на те, чи буде зупинено винищення диких тварин. Тому варто відмовитися від купування шкур, опудал, аксесуарів з диких та рідкісних тварин (наприклад, сумки, гаманці, одяг з хутра та шкіри), сумнівних ліків тваринного походження. А також від пропозицій сфотографуватися з дикими птахами чи звірами — совами, соколами, єнотами, лисами, екзотичними рептиліями. Життя на ланцюгу або у малій клітці, недостатнє харчування та часто знущання — ось зворотний бік цих знімків. Якщо ж у ресторані чи готелі в клітці утримують ведмедя, можна повідомити про це на сторінці ведмежого притулку Домажир у Facebook. Тут ведмедів вносять до черги на порятунок.

Що ж взяти додому з Карпат? Вишиванки, текстиль та одяг ручної роботи, справжнє карпатське хюгге — вироби з овечої вовни, чай з полонинських трав, гриби, мед та овечу бринзу, яку не роблять більш ніде у світі, гуцульську кераміку та вироби з дерева.

Офроуд-тури, джипінг та мотокросинг, коли з вітерцем "вжууух" по гірських хребтах, полонинах та лісах, швидко знищують усе, що приваблює нас у Карпатах. Наразі цей вид “активності” є малорегульованим у Карпатах. Часто від незнання, карпатські туристи стають співучасниками безжалісного знищення Карпат. Адже тут кожний схил, водойма та полонина — домівка для сотень видів живих істот. Деякі з них — червонокнижні та перебувають під загрозою зникнення.

Наразі екологи та чимало місцевих жителів наполягають на забороні такого виду розваги, доки не відбудеться повна оцінка впливу на довкілля та будуть визначені безпечні межі та умови. До того ж оскільки ці активності не контролюються, вони є небезпечними для людей, що вже призвело до жертв у Карпатах.

Якщо душа все ж охоча до екстриму — весняний сплав Чорним Черемошем здатний повістю задовольнити цю потребу.

Дикі тварини не шукають зустрічі з людьми. Не варто цього робити й людям, адже у Карпатах мешкають і хижаки. Гуляючи у лісі, варто створювати помірний шум або неголосно розмовляти, аби тварини це чули та трималися якомога далі. Одне з основних правил — залишатися на туристичній стежці. І не лише тому, що влітку можна не поділити один малинник із ведмедем. У Карпатах трапляються набагато менші тварини, яких не варто турбувати. Наприклад — змії.

Буває, що дикі тварини близько підходять до людини. Приманювати їх підійти ближче їжею і годувати з руки небезпечно. Наприклад, хворі на сказ тварини не мають страху перед людиною. Окрім того, людська їжа не створена для тварин і може їм нашкодити. Навіть недоїдки необхідно забирати з собою.

Якщо у лісі трапилося самотнє дитинча дикої тварини, не варто підходити до нього або торкатися. Це може позбавити маля материного піклування і шансу на виживання. Дикі тварини часто відмовляються від своєї малечі після контакту з людиною. Мама може бути на полюванні, або ховатися від людини та спостерігати.

Та якщо зустріч із дорослою дикою твариною, тоді важливо без різких рухів та звуків повільно відступати у протилежний бік. Поводьтеся спокійно і тварина може невдовзі втратити інтерес до вас, або спробуйте відвернути її увагу на свою річ (шапку, куртку), залишену на землі. Проте, найкраще — не сходити з туристичних маршрутів і не заходити далеко у ліс.

Перше, це знати свій маршрут, навіть якщо шлях полягає на найближчу і не найвищу вершину. У гірських районах за слабкого сигналу чи при мінімальному заряді батареї деякі функції гаджетів можуть стати недоступними. Заздалегідь у телефон варто завантажити офлайн версії карт — Google Maps або MAPS.ME. Можливо навіть взяти портативний зарядний пристрій (павербанк). Про свій похід чи “вилазку” варто повідомити інших людей — в таборі, селищі, готелі.

Буває, що люди недооцінюють важливість одягу для відпочинку. Він має берегти нас від холоду, дощу, вітру, можливих травм, бути зручним і легким. І, як правило, це спеціалізований одяг для трекінгу, який створений для перебування у природі.

Взимку у горах одяг має особливе значення. Щоб почуватися комфортно навіть за низьких температур, одягайтеся за принципом "капустина". Тобто в декілька шарів одягу, краще три: термобілизна - фліс - куртка. У горах чим яскравіший і кольоровіший одяг, тим краще — ця деталь може врятувати життя.

Снігопади, хурделиці, мороз, туман, пронизливий вітер і навіть шторм — доволі звичне явище. Тому перше правило — вивчати прогноз погоди. За несприятливого прогнозу варто перенести чи скасувати плани на природі, вихід на лижну трасу чи прогулянку у ліс. Тим більше, що тривалість світлового дня в цей період суттєво коротша.

Більше про зимовий гірський туризм — з досвіду полярника та експерта WWF-Україна Ігоря Дикого.

WWF в Україні реалізує проєкти задля збереження цінних старовікових лісів та знакових рідкісних видів — ведмедя бурого та рисі євразійської. Але шанси на успіх є. Але за умови, що туристи та місцеві мешканці усвідомлять Карпати, як один з останніх центрів дикої природи України. Подорож у Карпати може бути надзвичайною і дружньою до природи водночас. Саме тому WWF-Україна розробив і популяризує “Дикий” туристичний етикет.

Цьогоріч символом традиційної новорічної кампанії є бурий ведмідь — «господар» та «хранитель» лісу. Та він і сам опинився під загрозою вимирання. Цієї зими WWF пропонує українцям “Знайти ведмедя у собі” та дослідити дивовижні факти, чим люди та ведмеді схожі один на одного у вихованні дітей, у проявах закоханості та захищаючи свою «зону комфорту».

Фото надані WWF-Україна