Історична краса та місцева кухня. Нотатки з італійського міста Падуя
Українка Наталія Нападовська кілька днів провела в Падуї
Падуя програла Болоньї звання міста з найстарішим університетом Італії, прихистивши опальну болонську професуру. Батьки міста знали, що робили: у результаті університет Падуї, створений у XIII столітті, набув такої репутації, що саме сюди венеціанська аристократія протягом століть надсилала своїх нащадків за знаннями та світським полиском.
Сьогодні майже чверть жителів Падуї становлять студенти та викладачі. Виглядають вони по‑різному — з дредами, кучеряві або просто патлаті, з помітними тату або безневинними фенєчками, але усі неодмінно з гаджетами в руках. До речі, поведінка студентів — найкращий індикатор наявності безкоштовного інтернету. Біля кафе та в скверах вони, як правило, безтурботно базікають або читають, а на сходах соборів і музеїв посилено тиснуть на клавіші своїх лептопів.
Падуанські юнаки, жителі провінції Венето, схожі на всіх італійських сіверян — вищі на зріст, не такі смагляві, як жителі півдня, і, відповідно, не так експресивні. Зате в натовпі студентів можна безпомилково відрізнити місцевих красунь. Вони, як правило, вогняно-руді, як на картинах Тіціана, з кучерявим волоссям та бліді, з напівпрозорою шкірою.
Студенти Падуанського університету в розмові люблять нагадати про значимість свого вузу. Вони із задоволенням розповідають, як свого часу польський астроном Микола Коперник викладав тут цілих 20 років, а великий італійський поет Данте Аліґ'єрі заснував в університеті Падуї перший у світі факультет акторської майстерності. Також неодмінно згадають, що в ті часи ходити по місту вночі було небезпечно, бо студенти були народом буйним та задерикуватим, навіть носили зброю.
Зате тепер з настанням сутінків вам не загрожує нічого, хіба що пропозиція викурити дещо міцніше, ніж звичайна сигарета.
Взагалі, жителі Падуї майстерно будують імідж міста на старих каменях і відмінно знають, що історичні пам'ятники — найкраща і, до речі, безкоштовна реклама. Якщо запитати у місцевих, де краще перекусити, вам напевно вкажуть на банальну кафешку, але з ексклюзивним видом на скульптуру, башту або собор.
Також падуанці не заморочуються крихкістю своїх історичних принад. Неважливо, що у Палаццо делла Раджоне дерев'яний дах і немає опор. Зате йому вже 500 років, і це найбільший зал Європи, що вдало розташувався в самому центрі міста між Площею квітів та Площею трав. Сотні фресок відреставровані, похмурий дерев'яний звід підсвічений, підлога розміром з футбольне поле залита мармуровою крихтою — і отримуйте приміщення, яке розписано під виставки та конференції на рік вперед.
А ще падуанці вміють не тільки заробляти, але і економити — марнотратство здавна вважалося тут недоречним. На доказ наведу простий приклад. Протягом декількох століть місцеві жителі сприймали утримання в'язниць як недозволену розкіш. Тому з правопорушниками надходили просто — спочатку виводили їх до спеціального каменю ганьби, а потім виганяли з міста.
Місцева кухня майже зникла під напливом туристів. Правда, залишилися особливі десерти — тірамісу тут роблять з ананасами та горіхами, а панакоту готують виключно на молоці та подають із солодким соусом.
Але якщо вам захочеться все ж скуштувати щось чудове, вирушайте не в ресторан, а до Палаццо делла Раджоне. Перший поверх будівлі пристосований під міський ринок. Різноманітна свіжа випічка, пармська шинка та десятки видів сирів — відмінний вибір для сніданку. До обіду раджу купити в місцевих кулінарних відділах в'ялену тріску. Тільки в Падуї цю екзотичну для Італії рибу вимочують у молоці, дрібно рубають та їдять, намастивши на грінки або просто ложечкою.
Чайові в Італії обов'язкові, на них чекає кожен продавець, водій та офіціант. Але можна потрапити в халепу, не знаючи, що чайові часто включаються в рахунок. З'ясувати це просто. Наприклад, якщо стіл накритий скатертиною, то, найімовірніше, чайові вже додали до вашого чеку — просто пошукайте в ньому рядок coperto. У перекладі з італійської це означає скатертина. Якщо ж стіл ще не накрито — доведеться розщедритися на кілька монет.
Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на адресу travel@nv.ua
Матеріал опублікований у НВ №6 від 19 лютого 2016 року
