Грандіозні водоспади Ігуасу та особливості місцевої кухні. Нотатки з Аргентини
Українець Сергій Кононков декілька тижнів провів у Латинській Америці
Неквапливий розмірений спосіб життя, напівпорожні вулиці, ґрунт червонуватого відтінку, американські пікапи 80‑х, тропічна спека та висока вологість — таким постає перед мандрівником Пуерто-Ігуасу, спекотна аргентинська провінція.
Це маленьке містечко на півночі Аргентини — своєрідний прикордонний форпост між трьома країнами: Аргентиною, Парагваєм та Бразилією. Воно напевно залишилося б непримітною, забутою богом провінцією, якщо б не головна визначна пам'ятка — грандіозні водоспади Ігуасу.
В порівнянні з величезним і метушливим Буенос-Айресом Пуерто-Ігуасу абсолютно спокійний. Тут переважають дво-триповерхові забудови, а викладені камінням вулиці непридатні для швидкої їзди. Магазини та ресторани закриваються до восьмої вечора, і вночі це місто міцно спить.
Неподалік Пуерто-Ігуасу — Національний парк з водоспадом, заради якого сюди і прибувають туристи. Каскад складається з 275 водоспадів на різних рівнях річки. Хоча водоспади не найвищі — до 82 м, вони вважаються другими в світі за обсягом падіння води. Від них постійно піднімається висхідний дощ, в краплях якого регулярно виблискують веселки.
З аргентинської сторони міць води Ігуасу можна відчути і майже помацати. Для цього тут організовані розваги на зразок катання на човні під потоками води.
Зате з бразильських берегів на водоспад відкриваються панорамні види. Тут же можна побувати в Горлі Диявола — епіцентрі нижнього ярусу цієї водної громади, де без дощовика не обійтися. Через насичений туман розглянути обриси водоспаду навряд чи можливо, хоча до нього рукою подати. Здається, що знаходишся в самому центрі безодні, яка ось-ось поглине все навколо. Підсилює відчуття постійний гул від падіння води.
Ще одне гідне відвідування місце — Парк птахів, де зібрані практично всі види пернатих Латинської Америки, а також численні представники її фауни.
Перетравити усі ці враження та отримати нові можна на вечірньому шоу в ресторані Rafain. Там колективи артистів у барвистих національних костюмах демонструють танці всіх народів континенту, а музиканти розважають грою на парагвайських арфах.
Місцева аргентинська кухня яскраво представлена в будь-якому ресторані Пуерто-Ігуасу, причому найбільшої уваги заслуговують емпанади — тутешні пиріжки з начинкою. В цьому регіоні роблять тісто з борошна маніока, а для начинки використовують яловичину. Все це обсмажують в олії. В інших регіонах борошно для емпанад частіше пшеничне, а начинки бувають різними — овочеві, сирні, з м'яса ягняти або морепродуктів.
Ще один вид місцевої легкої закуски — маленька запечена булочка чіпас, це рецепт з кухні племені гуарані. Індіанці готували такі булочки з того ж борошна маніока та води. З початком колонізації Латинської Америки і появою худоби та домашньої птиці чіпас стали наповнювати м'ясним фаршем. І тепер в будь-якому ресторані Пуерто-Ігуасу офіціант, взявши меню, відразу виносить тарілочку з чіпас без начинки — для розігріву. Як комплімент від шефа до гарячої страви можуть подати емпанаду.
Взагалі, Аргентина м'ясна країна. Тому соковитий яловичий стейк — традиційне блюдо в меню будь-якого закладу. А прекрасне доповнення до нього — найкраще аргентинське вино Мальбек або пиво Quilmes. Це один з найбільш продаваних пивних брендів у світі. Своєю назвою пиво і місто, де з'явилася перша пивоварня, зобов'язані індіанській народності кільме.
Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на адресу travel@nv.ua
Матеріал опублікований у НВ №48 від 25 грудня 2015 року
