Домашню кухню тут не відрізнити від української. Чим запам’ятовується Камбоджа

13 квітня 2019, 20:33

У камбоджійському селі вас нагодують тушкованою капустою з куркою і картоплею — тобто їжею, яку від української не відрізнити.

Психолог Катерина Боровик, живучи у В'єтнамі, зустрічала Новий рік у Камбоджі. Вона розповіла про свою поїздку НВ.

Р ішення зустріти Новий рік у Камбоджі я прийняла 30 грудня — не уявляючи, що там робитиму, з ким спілкуватимуся і де буватиму. Зате Камбоджа завжди звучала для мене загадково, глибоко і цікаво.

Відео дня

Однак першою реакцією на приїзд у Пномпень стало бажання поїхати назад. На Новий рік заповнюваність готелів — 95%, і той, який мені вдалося забронювати, виявився не найкомфортнішим: район не вселяв довіри, номери виходили вікнами в коридор. Прямо на ресепшені я зняла бронь із цього готелю і вибрала новий. Друга спроба виявилася більш успішною, а ситна вечеря — рис із морепродуктами і суп том ям — остаточно виправила ситуацію.

Новий рік я зустріла в місцевому кафе з хлопцями з Мінська. Вони знайшли мене в Інстаграмі за хештегом #Пномпень2018 і вирішили познайомитися, щоб відсвяткувати разом. Ми співали під чотириструнну гітару Do not worry, be happy, таким чином зібравши навколо себе цілу компанію французів і камбоджійців — було весело і незвично.

Наступного дня, 1 січня, я вирушила в Сіануквіль. Це місцевий морський курорт, де, як я читала, є хороший пляж під назвою Otres. Однак, побувавши там, тепер нікому не раджу його відвідувати: вода дійсно прозора і чиста, проте бродячі торговці постійно щось пропонують, ні на хвилину не залишаючи в спокої.

А ще через день стало ясно, що мені набрид безцільний відпочинок. Так, я прийняла рішення поїхати в провінцію Такео — попрацювати волонтером-психологом в школі. Щоправда, як виявилося, дітям там потрібен не стільки психолог, скільки нова школа.

Нинішня являє собою двоповерхову дерев’яну будівлю зі щілинами в підлозі і стінах. На першому поверсі знаходяться чотири класи, зокрема один комп’ютерний. Втім назвати ці приміщення класами складно: напівтемні сараї, що пахнуть вогкістю і стайнею, де за кожною партою вміщаються по три-чотири дитини — всього школу відвідують 150 дітей. У комп’ютерному класі на матраці за москітною сіткою живе вчитель, і тут же на сирих столах стоять три комп’ютери — я жодного разу не бачила, щоб хоча б один із них працював.

Arthur Guiot / Unsplash
Фото: Arthur Guiot / Unsplash

На другому поверсі знаходиться ще один клас і кімната для волонтерів, у якій я і жила. Це невелике приміщення з вентиляторами, мотузками для одягу і чотирма матрацами на підлозі. Постільної білизни немає, тільки подушки і пледи, при цьому деякі волонтери живуть там по кілька тижнів і навіть місяців. Виспатися було неможливо: матраци незручні, а крізь щілини долинали всі звуки з сусідніх приміщень.

Але варто було вранці спуститися до дітей, одразу ж з’являвся гарний настрій та сили: добрі, чуйні і дуже милі, вони вітали мене криками «Хеллоу, Чіча!» (Від англійського teacher — вчитель).

Камбоджійські школярі виявилися посидющими, уважними, з щирим бажанням вчитися: навіть о сьомій годині вечора вони не хотіли розходитися по домівках. Ми вчили з ними англійські слова, а ще я спостерігала за гіперактивними і пасивними дітьми і готувала рекомендації для їхніх вчителів.

Волонтерство в школі відкрило мені очі на багато істин. Для мене в подорожах важливо саме це — моменти, що зупиняють час і дозволяють почути подих світу.

Хочете розповісти цікаві факти про своє місто? Пишіть нам на travel@nv.ua

А ще за два тижні, які провела у Камбоджі, я встигла відвідати український, італійський, тайський, китайський, турецький і марокканський ресторани, викупатися в басейні на даху 15-поверхового готелю, знайти на кілька днів особистого водія тук-тука і пообідати в камбоджійському селі домашньою їжею, яку не відрізнити від української, — тушкованою капустою з куркою, картоплею та морквою.

Що я не встигла, так це оглянути місцеві визначні пам’ятки, за винятком Золотих левів у Сіануквілі. Тому, якщо опинитеся в Камбоджі, країні, що розвіює ілюзії та плани, про всяк випадок почніть саме з цього. І обов’язково відвідайте храмовий комплекс Ангкор-Ват, восьме диво світу.

Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Новое Время від 2 лютого 2018 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X