Франція = любов. Чому Бретань стає ідеальним місцем відпустки все більшої кількості українських туристів
Півострів Бретань об'єднав французів і кельтів, аби створити свій власний світ. Тут розмовляють мовою, яка найближча до валлійської, а устриці дивним чином поєднуються з гречкою.
Креативний директор і партнер TABASCO Олександр Смірнов розповів НВ про свою подорож на північний захід Франції.
Увага: МЗС України та МОЗ закликають українців за можливості відмовитися від поїздок за кордон найближчим часом через спалах коронавірусу.
Б агато років тому я потрапив у Бретань. І відтоді не можу розкодуватися. За першої-ліпшої нагоди, в будь-яку пору року: квиток до Парижа, авто в оренду, і ми — на півострові. Жодних помилок: Бретань — це півострів між Ла-Маншем і Біскайською затокою.
І хоча це північний захід Франції, легенди про англійського короля Артура пов’язані саме з Бретанню. Тут знаходиться казковий ліс Броселіанд, де відбувається сюжет цих британських легенд. Тут же можна знайти могилу чарівника Мерліна й озеро Комперія, де в підводному замку виріс Ланселот — головний герой лицарського епосу.
Варто лише раз кинути погляд на місцеву визначну пам’ятку — Камені Карнаку, найбільше у світі скупчення мегалітів-менгірів, і ти визнаєш всю скромність розкрученого Стоунхенджа. У Бретані три тисячі доісторичних мегалітів вишикувалися у рівні ряди, немов на історичному марші.
Ще одне казкове місце поблизу, щоправда, вже стосується Нормандії, — острів-фортеця Мон-Сен-Мішель. Вона відокремлена від берега дамбою і надійно захищена від ворога приливами — найсильнішими на узбережжі Європи і другими за амплітудою на всій земній кулі.
Особливе враження у Бретані залишає мова бретонців (Brezhoneg, Brezoneg). Вона не схожа на французьку. Кількість її носіїв — дещо більше 200 тис. осіб. Із 1994 року за законом Тубона, ухваленому з метою захисту французької мови від зовнішнього впливу, держава фінансує винятково франкомовні школи. Тому бретонська розвивається за рахунок приватних шкіл, де викладання ведеться бретонською, і програм типу Div Yezh (Дві мови) у державних школах або Dihun (Пробудження) для двомовного навчання у церковних школах.
Мені подобається бретонський стиль в архітектурі. Він суворий і ґрунтовний: масивні будинки із сірого каменю з чорними дахами, а всередині — багато різьбленого дерева. Холодно і вороже зовні, тепло і красиво всередині.
Бути в Бретані й не відвідати Сен-Мало — злочин проти самого себе. Це місто-бастіон, яке дає уявлення про життя європейських піратів, місто — кам’яний мішок і місто-банк, у якому фінансувалися зухвалі рейди, створювалися і згорали статки, гули таверни для моряків. Сен-Мало добряче постраждав у 1944 році під час Другої світової війни і потім відновлювався у 1948−1960-х.
Звідси легко дістатися до ще однієї пам’ятки регіону — до устриць. За пів години їзди на автомобілі знаходиться містечко Канкаль, прославлене цим делікатесом на весь світ, ще у 1545 році стало постачальником двору Франциска I. На устричному ринку можна спробувати навіть диких 15-річних устриць сорту кінська нога (Au pied d’cheval). А для любителів вишуканості неподалік знаходиться двозірковий мішленівський ресторан Le Coquillage, де шеф зі світовим ім'ям Олів'є Роллінже створює страви ф’южн, експериментуючи зі спеціями і дарами моря. Особливо мені запам’яталося поєднання устриць із гречкою і набором дивовижних спецій.
Біля ресторану сад, його власники вирощують спеції. Відчуття від поєднання запахів трав, посилені свіжістю океану, важко передати.
І, якщо вже ми заговорили про їжу, Бретань немислима без млинців. Їх готують із гречаного борошна і подають із нескінченним набором начинок: із шинкою, різними видами сирів, лобстерами, лососем, сметаною, андуєтом (ковбасою зі свинячих потрухів) і нутелою. До речі, тут печуть два різновиди млинців: галетами називають млинці з гречки, крепами — з пшеничного борошна, частіше їх пропонують тут на десерт.
До речі, про десерти: найвідоміший із них — кунь-аман або куїн-аман — традиційний бретонський листковий пиріг. Все вищезазначене нескінченно приємно запивати тутешнім сидром, який подають не в келихах, а в чашках.
