Домосиди з чесним словом. Головні факти про Чехію і її жителів

Чехи живуть у центрі Європи, але, спостерігаючи за ними, швидко розумієш, що оточення їм не дуже цікаве. Це зрозуміло вже з чеського гімну, де оспівуються рідні поля, а не, наприклад, військові подвиги. Вони люблять активний відпочинок: походи з наметами, гори, рафтинг, гірські лижі, але все це, бажано, в межах рідної Чехії. Самі чехи кажуть, що в Чехії є все, щоб відпочити, крім моря.

Події великого світу, за межами батьківщини більшість місцевих жителів мало цікавлять. Характерний чеський жарт: «Чехів цікавлять тільки чехи, і ще трохи словаки». За цю зосередженість на собі приїжджі часто порівнюють чехів із персонажами романів Дж. Толкієна, гобітами. Є навіть деякі свідчення того, що сам Толкієн, перед тим як придумати цих персонажів, відвідував Богемію. Чехія — один із лідерів у ЄС у високих технологіях, але середнього чеха це майже не зачіпає, навіть якщо він почне вихідний день велокросом, то завершити його він вважатиме за краще в палісаднику перед своїм будинком за грилем і келихом пива.

Щодо словаків, то з ними чехів пов’язує тривалий досвід перебування у спільній державі й, звісно, чехи дивляться на словаків зверхньо і вважають їх грубуватими. Словаки чехів — замороженими і нудними. Словаки, як багато народів східної та центральної Європи, шукають зразки і приклади для наслідування у країнах Західної Європи, іноді у США. Чехи ж у принципі вважають свою країну і свій спосіб життя якщо не ідеальним, то точно зразковим. До будь-яких зовнішніх віянь ставляться скептично, навіть у дрібницях. Наприклад, ділення у стовпчик. Я і ще кілька батьків (француз, словак і хорват) навчили дітей записувати цю дію звичним для нас способом. «Неправильно!» — повідомила наступного дня вчителька, записувати треба як на початку XX століття, бо саме так заведено досі в Чехії.