«Журавлі виявились Феніксами». Історія ресторану на кордоні Зони відчуження, який зміг відродитися після окупації

28 червня, 18:54
Історія ресторану з Іванкова, який зміг відровидитися попри руйнування, завдані окупантами (Фото:Олена Журавель via Facebook)

Історія ресторану з Іванкова, який зміг відровидитися попри руйнування, завдані окупантами (Фото:Олена Журавель via Facebook)

Гастроентузіастка Аврора Огородник поділилася історією ресторану Журавлі на Київщині, яке постраждало від окупантів. Попри значні збитки, улюблений заклад працівників Чорнобильської зони змогло відновити роботу.

Аврора Огородник

Гастроентузіастка та гастромандрівниця у пошуках смаків та сенсів

Того дня наш маленький волонтерський загін на чолі з Лалою Тарапакіною прямував за маршрутом Гостомель — Ірпінь — Феневичі - Страхолісся з місією — когось нагодувати, когось дозаправити паливом, когось просто обійняти й сказати, що тепер усе буде добре. Це був травень, північ Київщини тільки-но приходила до тями після страшної, нелюдської окупації.

Відео дня

«Розповідають, що у перші дні, особливо у Бучі, де вони (російські окупанти) стояли, на вулицях були тіла… людей… А ще більше — тварин. Бо вони вбивали їх нещадно, усіх, заради розваги, уявляєш?!» — розповідає Лала. Сама власниця чотирьох собак, вона зараз працює з командою над створенням сучасного прихистку для тварин. І дві наші машини завантажені під стелю кормами та консервами — для невідомої бабусі зі Страхолісся, що опікується 40 котами та псами.

По дорозі до Іванкова (Фото: Антон Юхіметь)
По дорозі до Іванкова / Фото: Антон Юхіметь

Лала усі місяці з моменту повномасштабного вторгнення займається волонтерством. Її робота, як радника міністра у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів у Чорнобилі була припинена вже 24-го лютого через те, що російські війська ввійшли у зону відчуження. «Уяви, я існувала у власному трикутнику безпеки — розповідає Лала, — Мій будинок — у Гостомелі, мамина квартира — в Ірпені (ЖК „Ірпінські Липки“, повністю знищений окупантами), а працюю я у Чорнобилі!». Дивом врятувавшись сама, з мамою, дітьми та тваринами Лала виїхала на захід країни, влаштувала там родину і повернулась, щоб на своєму блакитному авто розвозити допомогу.

Мене Лала взяла на борт, як тільки почула, що я шукаю історії про #ЇжуВійни. «Потрібно якнайскорше це все документувати, — сказала вона, — бо люди вже забувають деталі, „заговорюють“ історії, „бронзовєють“ на очах». Я приїхала зі Львова й ось ми вже летимо Київщиною, і я не в змозі кожної хвилини стримувати крик — навколо нас понівечена українська земля, зруйновані будинки, розбиті магазини.

В якийсь момент, за розмовами та телефонними перемовинами з’ясовувалось, що ми проскочили Феневичі. Лала зупиняє авто на самому початку Іванківа, біля будівлі кафе, що посічена пострілами та уламками. Я виходжу з машини та зазираю за кут: видно, що двері були зламані; на підлозі пустої літньої тераси — побитий посуд, між альтанками — воронки. Журавлі — читаю я назву закладу. У цей момент до мене підходить чоловік — це власник закладу, Олексій. «У вас тут стояли?» — питаю його. «Та, проходьте, покажу!».

Власник ресторану Журавлі Олексій (Фото: Антон Юхіменко)
Власник ресторану Журавлі Олексій / Фото: Антон Юхіменко
Кафе Журавлі після окупації російськими військами (Фото: Олена Журавель)
Кафе Журавлі після окупації російськими військами / Фото: Олена Журавель

Але перед тим, як Олексій та його дружина Олена почали показувати та розповідати, дуже емоційний спіч промовила Лала. Річ у тому, що Журавлі довги роки були останнім кордоном перед Зоною відчуження, єдиним місцем, де зупинялись на каву на обов’язкові сирники і туристи, що подорожували у Чорнобиль, і сталкери, і працівники Зони, і чиновники Енергоатому із закордонними делегаціями. «Навіть 26-го квітня, — каже Лала, — коли у нас проходила зустріч держагенції з головою МЕГАТЕ Рафаелем Гроссі, між собою ми говорили про те, що Журавлі закриті, їм прилетіло і як хотілося б, щоб у них були сили відродитись і відкритись. Бо для усіх нас, працівників ЗВ, це був би такий знак, що життя, мирне життя повернулось».

Власники ресторану Журавлі розповідають волонтерам про окупацію (Фото: Антон Юхіменко)
Власники ресторану Журавлі розповідають волонтерам про окупацію / Фото: Антон Юхіменко

Трохи історії (пишу, бо це один з унікальних випадків, коли люди будували не тільки бізнес, а зробили це ділом свого життя, якому віддавали усі сили). У далекому 2005-му році на цьому місті стояли кілька будівельних вагончиків з написом Кафе, меню складалось з варених яєць, сосисок, капустяного салату та горілки. Олена з Олексієм купили цей «бізнес». Спочатку готували самі: «Ми дома готували на цілий день — борщ, жаркоє з м’ясом, там на місці смажили шашлики» — розповідає Олена. Потроху розбудовувались, зростали. У 2010-му у них вже працювали дві зміни на кухні, за меню відповідав запрошений шеф-кухар. А люди повертались за сирниками, дерунами, стравами з вогню.

Це був заклад, обладнаний за останнім словом ресторанної індустрії. Пароконвектомат (професійна багаторівнева духова шафа) Rational завантажували через розібрану бічну стіну, бо він не проходив в жодні двері. На кухні та барі - найкраще професійне обладнання, інвентар. Плюс посуд, скло, музичне обладнання, запаси їжі та алкоголю. Саме таким заклад залишили 24-го лютого. Того ж дня сюди зайшли російські військові. Олена каже: «Коли усе скінчилось, ми повернулись в Іванків, дочекались розмінування і приїхали сюди. Зайшли, побачили усе це і… пішли. Не змогли тут залишатись. Нам знадобився час, щоб наважитись повернутись сюди усе розгрібати».

Кафе Журавлі після окупації російськими військами (Фото: Олена Журавель)
Кафе Журавлі після окупації російськими військами / Фото: Олена Журавель

Страшно було питати про збитки, які вони понесли. Я списалась з Оленою через кілька тижнів, коли вже було зрозуміло цифри. «Йдеться про більше ніж 10 мільйонів гривень» — відповіла вона. Одна лише новесенька кавомашина Franke коштувала близько 20 тисяч євро. Одна зі стін кафе була зруйнована вщент — тут бойову позицію займав танк (хтось зі знайомих надіслав відео, як він паркується тут). Вода, світло, газ — усе було перерізано, знищено, пошкоджено. Стає зрозумілим, що усе це робилось цілеспрямовано, з ненавистю — це нищення усіх ознак доброго мирного життя і статку.

Кафе Журавлі після окупації російськими військами (Фото: Олена Журавель)
Кафе Журавлі після окупації російськими військами / Фото: Олена Журавель

Того травневого дня ми прощались з Оленою та Олексієм, обмінювались телефонами. Я вже знала, що напишу їх історію. «Як ваше прізвище?» — спитала я Олену. «Так Журавлі ми!» — відповіла вона.

Подружжя Олена та Олег Журавлі (Фото: Антон Юхіменко)
Подружжя Олена та Олег Журавлі / Фото: Антон Юхіменко

Минув місяць і я побачила, що група на фейсбуці Ресторан Журавлі ожила. Відкритий літній майданчик, готують їжу, наливають каву (машинку взяли в оренду на пів року, бо ще мають надію, що відшукається та, що була), вже є улюблені Лалою сирники (вона каже, що за її експертною оцінкою, вони — найкращі у світі!) та налисники.

Журавлі виявились Феніксами. Відродились самі та й нам дають приклад.

Редактор: Лілія Вітюк

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X