Засоби гігієни, форма та зручна білизна. Які потреби мають українські військовослужбовиці сьогодні та хто допомагає їх закривати
Жінки обіймають українську військову після звільнення Херсону (Фото:REUTERS/Valentyn Ogirenko)
Сьогодні в українській армії служать десятки тисяч жінок. Більшість з них прийшли туди добровільно. Попри те, що війна триває уже вісім років, в Україні й досі відсутня жіноча військова форма та якісна білизна, а гігієнічні та медичні потреби часто доводиться закривати самостійно.
Українські захисниці
До 70 тис — стільки жінок за різними оцінками наразі служать в Збройних силах України. Тільки в Сухопутних силах Збройних сил України — найчисельнішому виді військ — наразі несуть службу понад 15 тис жінок.
За даними Головного управління персоналу Генштабу ЗСУ, найбільше жінок військовослужбовиць почали приходити на службу в збройні сили ще у 2014 році, розповідає в інтерв'ю НВ радниця Командувача Сухопутних військ ЗС України Оксана Григор'єва. Станом на 2014-й, каже вона, кількість жінок-військовослужбовиць у складі ЗС України зросла до 19 тис, у 2017-му — понад 23 тис, на кінець 2018-го — близько 25 тис.
Через прогалини в законодавстві на той момент українки не мали можливості займати будь-які бажані посади у війську на рівні з чоловіками.
«Снайперки або операторки дронів за документами були записані як кухарки, секретарки і медсестри. Проте ця хвиля жіночої участі допомогла нам змінити законодавство. Жінки і чоловіки тепер — рівні у проходженні військової служби, що відкрило жінкам військові спеціальності та є виявом справедливості», — так коментувала цей момент в інтерв'ю НВ гендерна уповноважена України Катерина Левченко.
Зміни в законодавстві, які відбулися в 2018 році, дозволили жінкам займати будь-які посади у складі сержантського або старшинського складу. Перед цим, 21 грудня 2017 року Кабінет міністрів України скасував перелік із 450 професій, вхід у які для жінок раніше був закритим. Ще одна ключова зміна відбулася у 2019 році — тоді дівчатам дозволили вступати до військових ліцеїв.
У 2021 році в Україні з’явилося нове свято — День захисників і захисниць. Воно відзначається 14 жовтня, на День козацтва, і до цього називалося День захисника України.
В 2019 році кількість жінок в ЗСУ становила вже близько 27 тис осіб, говорить в коментарі НВ Оксана Григор'єва. Станом на початок 2022 року ця цифра зросла до майже 32 тис. На момент початку повномасштабної війни у Сухопутних військах ЗСУ було вже близько 13 тис жінок.
«Сплеск великий почався, фактично, з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді жінки приходили в армію масово — і як добровольці, і як контрактні військовослужбовиці. Багато в кого на той момент контракт уже закінчився, але вони повернулися на службу знову», — згадує радниця Командувача Сухопутних військ ЗСУ.
Сьогодні жінки в українській армії займають найрізноманітніші посади та мають зовсім різні звання. За словами Оксани Григор'євої, серед жінок є чимало командирів гармат, танкісток, стрільчинь, снайперок, артилеристок тощо. Вони добре проявляють себе в бою, що підтверджують, зокрема, і здобуті ними нагороди. А аналіз обраних жінками спеціальностей у військових навчальних закладах показує, що вони освоюють абсолютно всі професії.
«Армія тепер — це не тільки груба сила і боротьба на мечах у полі. Це багато в чому фах, навички, технології», — розмірковує в розмові з НВ Катерина Приймак, співзасновниця Жіночого Ветеранського Руху. На «нулі», додає вона, немає чоловіків і жінок. Перш за все, там є функції і задачі, які треба виконувати.
Жінки по формі
Навіть попри те, що в українській армії стрімко збільшується кількість жінок-військовослужбовиць, справжня гендерна рівність — це не тільки про кількість, а і про якість, зазначає Оксана Григор'єва:
«Нам не треба прагнути до того, щоб у армії було 50/50 чоловіків та жінок. Ні, такого бути не може. Нам потрібна якісна армія — військові мають бути в хорошій формі».
Перш за все, вона має на увазі форму фізичну: якісна фізична підготовка дозволить військовослужбовицями бути більш витривалими та ефективніше виконувати свої завдання на фронті. Як приклад Григор'єва наводить Ізраїль — країну, в якій служба в армії є обов’язковою не лише для чоловіків, а і для жінок.
«Я спілкувалася з їхніми військовослужбовицями. Рюкзак з амуніцією у них важить близько 50 кг. Чи зможеш ти нести його на собі, напряму залежить від фізичної підготовки. Тож нам потрібно приділяти більше уваги саме фізичному вихованню — це стосується однаково і чоловіків, і жінок, — розповідає радниця Командувача Сухопутних військ ЗСУ. — В наших навчальних закладах всі спортивні нормативи завжди розділялися на жіночі й чоловічі — і у дитячому садочку, і в школі, і в інституті. В інших країнах такого розділення немає».
Друга важлива складова якісної служби — це форма військова, тобто одяг, в якому бійцю незалежно від статі буде комфортно в польових умовах відповідно до сезону. Здебільшого в цьому аспекті потреби чоловіків і жінок не надто відрізняються, пояснює Катерина Приймак з Жіночого Ветеранського Руху. Проте якщо акцентувати увагу саме на формі, добре було б, щоб вона була саме жіночого крою — з урахуванням анатомічних особливостей жінки.
«Я служила в добробаті. Нещодавно ми дивилися фотографії і сміялися: у мене був бушлат нижче коліна. Раніше дівчата одягали те, що було доступне, що знайшли. Якщо вдалося знайти свій розмір, або просто щось розміру S, це здавалося чимось дуже дивовижним. Зараз ситуація вже не така критична. Проте і досі трапляється різне. Наприклад, нещодавно я була якраз на ротації з Госпітальєрами і познайомилась із жінкою, яка служить в одній з бригад. Вона була у джинсах і в джинсовій курточці, бо її розміру форми просто немає», — розповідає Катерина Приймак.
Ще одна співрозмовниця НВ, Маргарита Рівчаченко, яка зараз працює як пресофіцерка на Харківщині, розповідає, якою, на її думку, має бути дійсно зручна військова форма. Вона згадує загальні характеристики, як-от, наприклад, дихаюча тканина на літо, та тепла, плотна і вологовідштовхуюча — на зиму, підкреслює зручність зав’язок на штанях знизу, щоб не пропускати вологу, акцентує увагу на зручному поясі, куди можна втягнути широкий ремінь і повісити на нього аптечку.
«Для жінок краще, щоб це була висока посадка штанів. Якщо ми говоримо про кофти, кітелі, варто враховувати, що у жінки можуть бути груди — тоді треба робити більший розмір. Дуже класно, коли є більш еластичні вставки під пахвами і в зоні грудини, щоб було зручно рухатися», — наводить приклад Маргарита Рівчаченко.
Про те, що в Україні створять уніфіковану жіночу військову форму, стало відомо в липні 2022 року. Над цим працюють фахівці з Міністерства оборони України та волонтерські групи. За основу беруть кращі зразки світових моделей.
«Зараз в Україні є тільки парадна жіноча форма. Що ж до звичайної, то використовують, в основному, чоловічу: підшивають, підрізають. Проте ми працюємо над тим, щоби з’явилася саме жіноча форма українського виробництва, і щоб вона була дійсно комфортною», — каже Оксана Григор'єва.
Одним з проектів, який працює над створенням такої форми, є Arm Women Now. Його запустила депутатка Київської міської ради Ірина Никорак. Свою роботу проект почав із вивчення досвіду США та розробки лекал за стандартами форми НАТО. Почали одразу відшивати перші партії форми, узгоджуючи результат безпосередньо з самими військовослужбовицями.
«Наприкінці весни я дізналась, що в українській армії відсутня форма для жінок, і загалом купити її в Україні — неможливо. Жодне українське виробництво навіть не відшиває під замовлення форми для жінок, лекала — відсутні, — так пояснює свою мотивацію взятися за цю справу Ірина Никорак. — Нинішня війна чітко показала: жінки, як і чоловіки, так само здатні брати зброю в руки, іти воювати. Ми не можемо не помічати та не визнавати внески цих жінок. Сьогодні на фронті їх — тисячі. Абсолютно зрозуміло, що жінки — це не „слабка стать“. Вони заслуговують на те, щоб їх забезпечували у відповідності до їхніх потреб».
Ірина Никорак роз’яснює, чим жіноча форма відрізняється від чоловічої. Кітель має бути вужчим в плечах, але ширшим в грудях, трішки приталений — за прикладом американської форми. У штанях — вища посадка, вони ширші на стегнах і талії, окрім резинок є додаткові фіксатори для регуляції ширини талії. Дівчата, які вже тестують цю форму, пишуть організаторам проекту свої відгуки. Надважливо розуміти, як ця форма лягає на різні типи фігур, додає Никорак.
«Зараз працюємо над зимовим одягом. Куртка та бушлат — це універсальні речі. Окрім цього, будемо відшивати термобілизну для жінок. Вона, звісно, теж відрізняється від чоловічої в силу фізіології. Також будуть теплі гольфи та куртки», — ділиться планами з пошиву депутатка.
Від білизни до броні
Про незручну білизну в армії співрозмовниці НВ згадують окремо. Наразі жінкам-військовослужбовицям видають чоловічу нижню білизну, яка не підходить в силу анатомічних особливостей.
«Раніше дівчатам видавали „зсушні“ чоловічі труси. Зараз через брак забезпечення і через те, що тканину потрібного типу і кольору зараз важче знайти, дівчатам можуть видавати просто чоловічі труси з базару. Це дійсно питання: якщо ви вже купуєте труси, чому б не купити жіночі?», — задається питанням Катерина Приймак.
У вересні 2017 року Міністерство оборони України презентувало свою розробку — концепцію спідньої білизни для жінок-військовослужбовиць. Ця розробка викликала шквал критики серед самих військових через незручний крій і шви, розташовані на найбільш чутливих місцях.
«Там були шви на топі, на місці, де мають бути соски. Якщо ви носите такий топ під бронежилетом, є ризики, що це буде сильно натирати. Це була перша спроба зробити таку білизну. Друга сталася пізніше, і тоді модель була нормальною. Проте світові показали рожеві труси з оливковою окантовкою. В той момент, коли у специфікації були стандартні для тактичного одягу кольори, як-от койот олива, чорний», — згадує Катерина Приймак.
Вона порівнює це з епізодом, коли одна з бригад вирішила привітати жінок, які в них служать, з днем білявок: «От це — теж про рожеві труси. Не потрібно з жінок, які йдуть служити, робити Барбі».
Наразі проблему з нестачею нижньої білизни військовослужбовиці закривають власними силами: купують собі спіднє самі, або ж за допомогою волонтерів. Такі запити допомагає закривати зокрема і Фонд імені Олексія Ставніцера — проект, започаткований українським бізнесменом Андрієм Ставніцером.
«Ми не маємо прямого контакту з дівчатами на передовій, тож нам треба було знайти партнера — того, хто працює з дівчатами і може передавати їм все з рук у руки. Ми знайшли ГО Землячки, які працюють із жінками, запропонували співпрацю. Зараз працюємо з великою кількістю українських виробників, у тому числі, і щодо створення зручної жіночої білизни для дівчат на передовій», — розповідає в коментарі НВ координаторка проекту Ольга Руднєва.
Спілкування з ГО Землячки, каже вона, дозволило краще зрозуміти велику кількість потреб, які мають жінки в українській армії. Так з’явився проект Приміряй її берці, мета якого — забезпечити військовослужбовиць всім необхідним: і одягом, і взуттям, і білизною, і амуніцією. До прикладу, Фонд Ставніцера знайшов надлегкі броньовані плити по 2.7 кг замість стандартних 4.1 кг, але такого ж ступеня захисту.
Про актуальність полегшеної амуніції у розмові з НВ згадує і Маргарита Рівчаченко. Вона каже: велика проблема в тому, що плитоноски — досить важкі:
«Дівчатам краще було б носити облегшені. Каски ж, в основному, дуже великі, навіть розмір S. На маленькій голові закріпити велику каску — складно. Буває, що у дівчат — довге волосся. Це також може додавати складнощів»
До проекту Приміряй її берці вже вдалося залучити постачальників зручної форми, взуття і амуніції для жінок.
«Дівчата також просять книжки. Знаю, що Землячки їх збирають. Війна — це іноді також і очікування, тому такий запит є актуальним. Також збирають смаколики», — каже Ольга Руднєва.
Здоров’я і гігієна
«Здоров'я на війні можна поховати», — зізнається у розмові з НВ Маргарита Рівчаченко.
Вона перераховує низку найбільш розповсюджених захворювань, які з’являються і жінок-військовослужбовиць після тяжкої служби в полях:
«Найперше — це цистити, також молочниця. Частим явищем є збій циклу: рясні менструації, міжменструальні кровотечі, або, навпаки, анемія, коли місячні зникають. Крім того, це нервові зриви, проблеми зі шкірою, також інші хвороби — наприклад, кишкова інфекція, якщо у вас погане харчування».
Ліками від таких хвороб дівчата зазвичай забезпечують себе самостійно. Так само як й індивідуальними засобами гігієни: у кожної військовослужбовиці мають бути свої прокладки, серветки, тампони та знеболювальні на випадок болючих місячних.
Найбільш оптимальні гігієнічні засоби для жінок під час менструації — це одноразові, як-от прокладки і тампони, пояснює Маргарита Рівчаченко. Багаторазові засоби на зразок менструальних чаш або менструальних трусиків у таких умовах незручні, тому що за ними потрібен догляд: чашу потрібно регулярно треба мити, кип’ятити, а таких можливостей на фронті немає.
«Часто найкращими друзями стають вологі серветки — їх застосовуємо і для інтимної гігієни, і щоб обтирати себе. Я, наприклад, обираю дитячі серветки вологи, щоб витерти шкіру. Якщо ти не живеш десь, де є нормальні вода і світло, користуватися косметикою як такою не дуже зручно. А це значить, що кількість засобів гігієни, необхідних тобі, зменшується. Це максимум крем, гігієнічна помада, і все», — говорить прес-офіцерка.
Погоджується з такою думкою і Катерина Приймак. Каже: менструальні чаші в умовах окопу — не найкращий варіант. Іноді у дівчат на передовій в принципі є складнощі з тим, аби сходити в туалет, не кажучи вже про можливість організувати для себе ті або інші гігієнічні процедури.
«На Херсонщині, наприклад, постійно тривають обстріли. Чесно кажучи, дівчатам і в туалет проблема сходити. Є дівчата з десантно-штурмової бригади на „нулі“ — я просто не уявляю, як їм там, — зізнається Приймак. — Якщо є можливість поставити хоча б дерев’яний туалет, це дуже спрощує справу. Але є місця, де його неможливо поставити — він одразу буде знищений. Усі сидять в окопі, знаходять ранковий період тиші, аби відійти».
Катерина Приймак згадує і про ще одну важливу річ — урінатор. Це портативний багаторазовий пристрій з силікону, який дозволяє жінкам мочитися стоячи. Вона каже: такий пристрій вже тестували, проте багато хто називає його не надто зручним. Ймовірно — через брак досвіду щодо його використання.
Для вирішення проблем із засобами гігієни Фонд імені Олексія Ставніцера збирає пакунки жіночої гуманітарки. Такий пакунок складається з 30-ти засобів гігієни, серед яких: прокладки, щоденні прокладки, гелі для душу, дезодоранти тощо.
«Зараз ми також стали відправляти по запитам суто жіночі препарати від циститу, молочниці. Дівчата користуються вологими серветками, а замість душу може бути одна пляшка води на два дні — це з того, що вони розповідають», — наводить приклад Ольга Руднєва. Одного разу, додає вона, навіть передали фарбу для волосся. Проте тоді дівчата відповіли, що в них немає часу на такі справи, і віддали її переселенцям, які живуть в модульних містечках.
Жінки в армії сьогодні відіграють дуже важливу роль, наголошує Ольга Руднєва. І не враховувати їхні інтереси в цій ситуації — це неправильно:
«Якщо казати коротко, то наявність жінок в армії - це дорого. Ізраїль про це також попереджав. Та не дозволяти жінкам воювати — це нонсенс. Хтось має подбати, щоб дівчатам було зручно воювати. Щоб їм було зручно захищати нас».
