«Я обіцяла йому вибратися». Захисниця Маріуполя розповіла, як вийшла заміж на Азовсталі та втратила чоловіка через три дні

12 травня, 18:04
Захисниця Маріуполя вийшла заміж на Азовсталі та овдовіла через три дні (Фото:ARIEV/YouTube)

Захисниця Маріуполя вийшла заміж на Азовсталі та овдовіла через три дні (Фото:ARIEV/YouTube)

Захисниця Маріуполя Валерія розповіла, як вони з коханим, прикордонником Андрієм одружилися на Азовсталі.

Війна Росії проти України — головні події 3 червня

У відео, опублікованому на YouTube, дівчина з батальйону Азов розповідає, як вони з Андрієм, який служив в українській прикордонній службі, одружилися на Азовсталі під бомбардуваннями та обстрілами, а не під мелодію весільного маршу.

Відео дня

Днем весілля пара обрала 5 травня — день народження батальйону Азов. А вже через три дні її чоловік загинув.

Валерія зізнається, що після початку війни Росії проти України чоловік просив її виїхати з міста, але вона вирішила відправитися захищати країну.

«Коли я його побачила, я зрозуміла, що це людина, яку я мала зустріти. Не знаю як це пояснити. Коли ми почали спілкуватися, я зрозуміла, яка вона щира і добра людина. Ми познайомилися на службі, працювали разом, служили разом, спілкувалися… Згодом це переросло у велике кохання. На початку літа виповниться три роки, як ми разом. Ми завжди були разом. Він був людиною-щастям, людиною-святом, а я не така… Коли стало зрозуміло, що щось погане починається, Андрій був військовослужбовцем, а я не була військовою. Мене списали по здоров’ю, я інвалід третьої групи, і я непридатна до військової служби у невоєнний час. У час воєнний частково придатна. Андрій казав, щоб я виїжджала з міста. Але він чудово розумів, що я не поїду. Коли сталося 24-те, коли я зрозуміла, що він не прийде додому, я зателефонувала до військкомату і мене мобілізували до полку Азов», — згадує вона.

Вона зізналася, що вони рідко спілкувалися і рідко бачилися, але це не завадило Андрію зробити їй пропозицію під постійними обстрілами:

«Спілкувались рідко, не кажучи про те, щоби зустрічатися. Перша зустріч, якщо не помиляюся, була, коли Андрій потрапив під обстріл, мав осколкове поранення. Я дуже хвилювалась. Він прибіг до мене зі шпиталю вночі і сказав уперше про те, що давай одружимося тут. Правами командира розписатися. Мене це тоді налякало. Ми давно говорили про весілля, але хотілося, самі розумієте, це мало виглядати трохи інакше… щоб це був момент щастя. А він, як прибіг, побачив, що я коротко підстрижена. Зараз немає води навіть пити, не те щоб голову мити. Я підстриглася. І пообіцяла, що коли коси відростуть, то ми одружимося, щоб зачіску собі зробити», — каже вона.

Вдруге Андрій прийшов до коханої з обручками, які зробив із фольги своїми руками.

«Він сказав, що ми заручені. Це був найдорожчий подарунок у моєму житті. Наступного разу ми зустрілися, коли я потрапила під авіаудар. Мене врятувало диво. Як ми говорили, що врятувало кохання… І вже чекати не хотілося. Знаєте, я дивилася в інтернеті фотографії, як одружуються зараз на передовій. Але в інших місцях вони одружувалися зовсім інакше — просто неба, з квітами. У нас такої можливості не було. Але ми дуже хотіли одружитися 5 числа, в день народження полку Азов. Це був просто рапорт, але Андрій прибіг, і ми обмінялися іншими обручками — моєї мами покійної, а в нього бабусі, яка чекає на нас живими та здоровими», — ділиться спогадами Валерія.

ARIEV/YouTube
Фото: ARIEV/YouTube

Валерія також згадала останню розмову з чоловіком та додала, що обіцяла йому вибратися з Азовсталі.

«Я була дуже щасливою. І більше нічого не було потрібно. Ми були живі. А більше нічого й не потрібно. Сказали його батькам… у мене нема батьків. У нього чудова сім'я, яка на нас і зараз чекає, хоч і знає, що Андрія вже немає. Наша остання розмова була дивною. Він прибіг, і я сказала йому, щоб він обов’язково вижив, а мені він сказав, щоб я обов’язково вибралася звідси. Я йому обіцяла вибратися, а він обіцяв вижити. Але зпо факту зараз від цього місця, від цього пекельного місця, де мучаться наші захисники… Його душа хоча б звідси вибралася, а ми все ще тут… Якщо чесно, дуже хочеться до нього, але ж я йому обіцяла. Обіцяла вибратися. Я мушу це якось зробити. Я не маю права зараз опускати руки», — каже вона.

ARIEV/YouTube
Фото: ARIEV/YouTube

Валерія звернулася до світової спільноти з криком про допомогу і додала, що не втрачає надії на те, що їм вдасться вибратися.

«Ми були одружені лише три дні, але тут, на Азовсталі, у Маріуполі, щодня — це як окремий рік. Тут все ще залишаються і тіла наших захисників, і наші поранені захисники, без рук та без ніг, і медики не можуть їм допомогти. Немає навіть знеболювальних. Я прошу, щоб ви розуміли, що це не просто прикордонники, азовці, національна гвардія, поліція, СБУ… це окремі люди, окремі Всесвіти. І якщо світова спільнота їх не чує… я сподіваюся, що таки чує і що світ чує. Сподіваюся, що буде можливість допомогти всім виїхати звідси. Допомогти жити. Я розумію, що більше не побачу Андрія. Але немає нічого ціннішого за життя», — додає вона.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Life
Залишайтесь в курсі подій з життя зірок, нових рецептів, краси та моди
Щосереди
Показати ще новини
Радіо НВ
X